Справа № 22ц-431 2009р.
Головуючий по 1 інстанції Бондаренко С. І.
Категорія: 45
Доповідач в апеляційній інстанції Скіць М. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
06 квітня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
Головуючого Ювшина В.І.
Суддів Скіця М. І., Сіренка Ю.В.
при секретарі Наконечній М. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу житлово-будинкового кооперативу № 90 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до житлово-будинкового кооперативу № 90, Черкаської міської ради треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення земельного сервітуту , -
встановила:
В квітні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ЖБК-90, третя особа виконавчий комітет Черкаської міської ради, про встановлення земельного сервітуту.
Свої вимоги мотивував тим, що він є власником 15/100 частин жилого будинку з відповідною частиною господарських споруд АДРЕСА_1
Частина будинку, яка належить йому, знаходиться зі сторони вул. Пастерівська тому підійти та під'їхати до неї можливо тільки зі сторони вул. Пастерівська через двір будинку 330/30 який належить кооперативу № 90, але жителі багатоквартирного будинку постійно вчиняють перешкоди для підходу та під'їзду до згаданої частини будинку. Крім того під час будівництва будинку № 330, кооператив було зобов'язано поставити паркан між АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, але цього не було зроблено, внаслідок чого біля будинку відсутня санітарно-технічна зона, необхідна для догляду за будинком.
Просив встановити земельний сервітут на користування земельною ділянкою розташованою біля АДРЕСА_1
При розгляді справи в якості співвідповідача залучено Черкаську міську раду.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Встановлено земельний сервітут для проходу - проїзду до частини будинку, що належить позивачу на праві приватної власності по існуючому проїзду.
Також встановлено сервітут для обслуговування житлового будинку площею 47 кв.м.
Голова ЖБК-90 на дане рішення подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення та повідомити відповідного прокурора про факти закінчених злочинів ОСОБА_2 , передбачених ст. 356 та ст. 341 КК України, шляхом замаху на злочин, передбачений ст. 375-2 та ст. 190-4 КК України.
Просила рішення суду першої інстанції скасувати. Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до відхилення виходячи з наступного.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року №11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору дарування від 28 липня 2004 року позивач набув право власності на 15/100 частин жилого будинку з відповідною частиною господарських споруд, розташованого по АДРЕСА_1 (а.с. 7).
Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю від 19 грудня 2008 року позивач є власником земельної ділянки площею 157.0 м. кв., розташованої по АДРЕСА_1 на території Черкаської міської ради для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських споруд і будівель (а.с. 176).
Згідно висновку судової будівельно -технічної експертизи № 317-БТ від 02 серпня 2007 року вихід і проїзд до АДРЕСА_1 зі сторони пров. Макаренко не можливий.
Експертом запропоновано для проходу проїзду використати існуючий проїзд до багатоквартирного жилого будинку по вул. Гоголя, 330/30 та вздовж стіни жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1, що належить позивачу, встановити земельний сервітут для обслуговування будинку, площею 47 м. кв., а також сервітут для проїзду транспорту по наявному шляху, площею 149 м. кв.
Експерт виключає можливість влаштування іншого окремого проїзду від квартири №3 до доріг загального користування (а.с. 44-54).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову районний суд пославшись на положення ст. 99 ЗК України зазначив, що вимога позивача є правомірною оскільки інших варіантів проходу, проїзду та обслуговування частини жилого будинку, що належить позивачу не існує.
Також суд зазначив, що у ЖБК-90 відсутні правовстановлюючі документи на право власності чи користування земельною ділянкою.
Згідно ст. ст. 99, 100 ЗК України власники або землекористувачі можуть вимагати встановлення земельних сервітутів на право, зокрема для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та обслуговування будівель і споруд.
Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якого він встановлюється.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 6 Постанови від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», до компетенції органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів вирішення спорів щодо земельних сервітутів, тобто права власника або землекористувача земельної ділянки на оомежене платне чи оезоплатне користування чужою земельною ділянкою не відносяться, а тому звернення позивача безпосередньо до суду є обгрунтованим.
Колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вірно встановивши фактичні обставини по справі, правильно послався на положення ст. ст. 98, 99, 1003К України, зазначивши, що вимоги позивача про встановлення земельного сервітуту для проходу - проїзду і обслуговування житлового будинку грунтуються на положеннях чинного законодавства і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог зважаючи, що встановлення земельних сервітутів є найбільш прийнятним варіантом вирішення спору.
Посилання апелянта про те, що встановлення земельного сервітуту за рахунок прибудинкової території ЖБК-90 позбавить мешканців багатоквартирного будинку обладнати дитячий майданчик не обгрунтовані на матеріалах справи, були предметом розгляду в суді першої інстанції і їм дана належна правова оцінка, а доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають.
Інші доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду не спростовують, оскільки грунтуються на невірному трактуванні апелянтом наведених правових норм.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, обгрунтоване наявними в справі доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і носять суб"єктивний характер та не мають в собі підстав, визначених ст. ст. 309, 311 ЦПК України, за наявності яких можливе скасування судового рішення.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу житлово-будинкового кооперативу № 90
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до житлово-будинкового кооперативу № 90, Черкаської міської ради: треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про встановлення земельного сервітуту залишити без змін.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.