Справа № 11-224/09

Головуючий по 1 інстанції ОЧЕРЕТЯНИЙ В.А.
Категорія  ст.   ст.  69,  93 п. п.

«а»,  «є»,  «і»,   144 ч. 3 КК України (в ред.. 1960 p.)

Доповідач в апеляційній інстанції НЕДІЛЬКО М. І.    

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"7" квітня 2009 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого     НЕДІЛЬКА М. І.

суддів     КЕКУХА В.Ф.,  ОХРІМЕНКА І.К.

за участю прокурора     КОЖУШКА Н.В.

захисника     ОСОБА_2

розглянула матеріали справи за апеляційною скаргою засудженої ОСОБА_3 на постанову Уманського міськрайонного суду від 17.02.2009 p.,  якою було відмовлено в задоволені подання адміністрації Уманської виправної колонії № 129 про її умовно-дострокове звільнення від невідбутої частини покарання.

Як встановлено із матеріалів справи,  вироком судової колегії в кримінальних справах Запорізького обласного суду від 24.05.2000 р. ОСОБА_3 визнана винною та засуджена за  ст.   ст.  69,  93 п. п. «а»,  «є»,  «і»,  144 ч. 3,  17-144 ч. 3,  222 ч. 1 КК України до остаточної міри покарання - п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна.

По відбуттю ОСОБА_3 станом на 30.01.2009 р. покарання строком одинадцять років три місяці 29 днів,  адміністрація Уманської ВК № 129,  де вона відбуває покарання,  звернулася до місцевого суду із поданням про умовно-дострокове її звільнення на невідбутий строк.

При цьому адміністрація в поданні посилається на позитивні дані про засуджену.

Відмовляючи в задоволенні подання суд у постанові зазначив,  що в ньому відсутній висновок про те,  що вона твердо стана на шлях виправлення.

Крім того,  згідно характеристики,  ОСОБА_3 за характером неврівноважена,  емоційна,  хитра,  вину в скоєних злочинах визнає частково. Також при розгляді справи Запорізьким обласним судом відмовилась від дачі показів.

Часткове визнання вини суд розцінює як ситуаційно-обумовлену поведінку засудженої,  направлену на ухилення її від відбуття покарання та умовно-дострокове звільнення.

Також судом не встановлено даних,  які б свідчили про те,  що ОСОБА_3 твердо стала на шлях виправлення,  а тому вона має підвищену суспільну небезпечність.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням ОСОБА_3 в апеляції посилається на однобічність розгляду подання судом першої інстанції.

Вказує,  що під час судового засідання не перевірялись доводи представника адміністрації колонії про те,  що вона стала на шлях виправлення,     не досліджувались

письмові дані про тяжкий стан її здоров'я і що в даний час вона є інвалідом.  Вказує також,  що судом не надано їй можливості виступити в свій захи ст.

Просить скасувати це судове рішення в зв'язку з наявними порушеннями,  допущеними Уманським міськрайонним судом.

Заслухавши доповідача,  засуджену та її захисника,  підтримавших апеляційну скаргу,  прокурора,  який заперечував проти задоволення скарги та дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає,  що постанова суду підлягає до скасування з наступних підстав.

Так,  відмовляючи в поданні про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_3 суд,  як на підстави,  зіслався на тяжкість вчинених нею злочинів,  її відношення до скоєного та відсутність даних,  які б свідчили про те,  що вона твердо стала на шлях виправлення.

Проте до такого висновку суд дійшов,  як слід розуміти,  без оцінки пояснень представника колонії,  самої засудженої та матеріалів справи,  як» свідчать про зворотне.

Так,  згідно пояснень представника колонії ОСОБА_3 по місцю відбування покарання характеризується позитивно,  режиму відбування покарання не порушувала,  до суспільно-корисної праці відноситься сумлінно,  по відношенню до адміністрації ввічлива.

Сама ОСОБА_3 при розгляді подання також зіслалась на тяжкий стан її здоров'я,  пов'язаний із тяжкими захворюваннями.

Як випливає із змісту подання,  належним чином оформленого,  ОСОБА_3 по місцю відбування покарання характеризується лише позитивно.

Це ж підтверджено і характеристикою на неї у висновку якої вказано,  що вона довела своє виправлення та заслуговує умовно-дострокового звільнення.

Згідно довідки про заохочення та стягнення,  за час перебування її в УВК 129 вона мала лише заохочення.

Однак ці дані,  як слід розуміти,  об'єктом дослідження не були і правова оцінка їм не давалась.

Таким чином,  на думку колегії суддів,  судом першої інстанції була допущена однобічність,  за наявності якої судове рішення не може залишатися в силі і підлягає до скасування.

При новому розгляді,  суду першої інстанції необхідно ретельно дослідити всі обставини справи,  дати їм належну правову оцінку і в залежності від добутого прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись  ст.   ст.  407,  365,  366 КПК України,  колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу із доповненням ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Уманського міськрайонного суду від 17.02.2009 р. про відмову в задоволенні подання адміністрації Уманської ВК № 129 про умовно-дострокове звільнення від невідбутої частини покарання ОСОБА_3 скасувати і справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.