Справа №   22ц-736      2009 p.

Головуючий по 1 інстанції Клочко О.В.

Категорія: № 19

Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД  

ЧЕРКАСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 квітня 2009   р. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого     Адаменко Л.В.

суддів     Василенко Л.І. Демченка В.А.

при секретарі     Пономаренко Ю.І.

з участю прокурора

адвокатів

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м.  Черкаси від 12 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до корпорації "Житлобуд-Г'м.  Черкаси,  третя особа: КП "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" про примусове виконання обов'язку в натурі,  про визнання права власності на незавершене будівництвом майно та зобов'язання зареєструвати право власності на незавершене будівництво та за зустрічним позовом корпорації "Житлобуд-1" м.  Черкаси до ОСОБА_2 про розірвання договору дольової участі у будівництві підземного паркінгу з торгівельним центром,

встановила:

25.01.2007 р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до корпорації "Житлобуд-1" м.  Черкаси про примусове виконання обов'язку в натурі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав,  що 27.10.2003 р. між ним та відповідачем був укладений договір за № 38 на дольову участь у будівництві підземного паркінгу з торговим центром по вул.  О. Дашкевича,  19 в м.  Черкаси,  на умовах викладених в договорі.

Згідно до п. 1.1 даного договору він замовив відповідачу будівництво 950 кв. м.  торгової площі магазину в підземному паркінгу,  а відповідач зобов'язався організувати його будівництво своїми силами та з залученням третіх осіб.

Пунктом 4.1 договору визначено дату введення об'єкту в експлуатацію в 2006 році,  за наявності повного та своєчасного фінансування з боку всіх дольовиків.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору він зобов'язувався сплатити вартість об'єкта,  визначену пунктом 2.1 в сумі 1 425 000 грн.,  що ним було виконано в повному розмірі та стверджується прибутковими касовими ордерами і актами звірки розрахунків від 13.03.2006 р.

Проте    відповідач    взяті    на    себе зобов'язання не виконав.

Просив суд зобов'язати корпорацію «Житлобуд - 1» виконати зобов'язання в натурі,  а саме здійснити будівництво,  ввести в експлуатацію та передати йому по акту прийому-передачі магазин площею 950 кв. м. ,  який розташований у вісях 1 - 4,  А - С на другому поверсі в підземному паркінгу з торговим центром по вул.  Остафія Дашкевича,  19 в м.  Черкаси. Судові витрати покласти на відповідача.

11.11.2008 р. представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 збільшила позовні вимоги та просила суд зобов'язати корпорацію «Житлобуд - 1» виконати зобов'язання в натурі,  а саме здійснити будівництво,  ввести в експлуатацію та передати йому по акту прийому-передачі магазин площею 950 кв. м. ,  який розташований у вісях 1 - 4,  А - С на другому поверсі в підземному паркінгу з торговим центром по вул.  Остафія Дашкевича,  19 в м.  Черкаси. Судові витрати покласти на відповідача.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на незавершене будівництвом майно -магазин площею 950 кв. м. ,  який розташований у вісях 1 - 4,  А - С на другому поверсі в підземному паркінгу з торговим центром по вул.  Остафія Дашкевича,  19 в м.  Черкаси.

Зобов'язати Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації зареєструвати право власності ОСОБА_2 на незавершене будівництвом майно - магазин площею 950 кв. м.  вісях 1 - 4,  А - С на другому поверсі в підземному паркінгу з торговим центром по вул.  Остафія Дашкевича,  19 в м.  Черкаси т. 1 а. с.  213.

07.02.2007 p. корпорація «Житлобуд - 1» звернулась в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору дольової участі у будівництві підземного паркінгу з торгівельним центром.

В обґрунтування заявлених вимог вказала,  що 27.10.2003 р. між Корпорацією та ОСОБА_2 був укладений договір за № 38 на дольову участь у будівництві підземного паркінгу з торговим центром на верхньому поверсі по вул.  О. Дашкевича,  19 в м.  Черкаси.

На дату укладання договору вартість одного квадратного метру торгівельної площі магазину становила 1500 грн.,  згідно до умов договору і даних ліцензованої проектної організації ВАТ «Черкасицивільпроект».

Проте починаючи з 24 лютого 2005 р.вартість одного квадратного мерту торгівельної площі магазину становить 5 682 грн.,  згідно розрахунку проведеного на основі даних ліцензованої проектної організації ВАТ «Черкасицивільпроект»,  що обумовлено виникненням додаткових обсягів робіт по влаштуванню систем пожежної безпеки,  перенесення існуючих магістральних зовнішніх мереж водопостачання,  газопостачання,  каналізації,  телефонних мереж,  підвищення вартості матеріальних ресурсів та іншим.

Таким чином,  відбулась істотна зміна обставин тобто ціна одного квадратного метру торгівельної площі магазину змінилася на стільки,  що якби Корпорація могла це передбачити ,  вона б уклала договір на інших умовах.

За виниклих обставин,  сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами,  які істотно змінились,  або щодо його розірвання,  так як ОСОБА_2 на умови Корпорації викладені в надісланих йому листах не погодився.

В момент укладання спірного договору сторони виходили з того,  що така зміна обставин не настане,  вказані зміни зумовлені причинами незалежними від Корпорації.

Корпорація просила суд розірвати договір № 38 дольової участі в будівництві підземного паркінгу з торгівельним центром на верхньому поверсі по вул.  О. Дашкевича,  19 в м.  Черкаси,  укладений між корпорацією «Житлобуд - 1» та ОСОБА_2

Ухвалою Придніпровського районного суду м.  Черкаси від 07.02.2007 р. зустрічну позовну заяву об'єднано в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою Придніпровського районного суду м.  Черкаси від 12 лютого 2009 р. в задоволенні клопотання представника корпорацією «Житлобуд - 1» про відмову від позову в частині розірвання договору на дольову участь в будівництві підземного паркінгу з торгівельним центром від 27.10.2003 р. та закриття провадження у справі,  в цій частині,  відмовлено.

Рішенням     Придніпровського районного суду м.  Черкаси від 12 лютого

2009 р. ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Розірвано договір № 38 дольової участі в будівництві підземного паркінгу з торгівельним центром на верхньому поверсі по вул.  О. Дашкевича,  19 в м.  Черкаси та громадянином ОСОБА_2

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь корпорації «Житлобуд - 1» державне мито в сумі 8, 50 грн. та витрати на ІТЗ в сумі 7, 50 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення суду,  як постановлене з порушенням нори матеріального і процесуального права,  скасувати та ухвалити нове рішення,  яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити,  а в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом корпорації "Житлобуд-1" м.  Черкаси відмовити.

При цьому апелянт зазначив,  що в рішенні суду відсутні посилання на докази,  щодо причин збільшення вартості будівництва. Суд ґрунтував рішення на припущеннях.

Судова колегія,  заслухавши доповідь судді - доповідача,  пояснення представників сторін,  що з'явились,  перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги,  вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до  ст.  308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи позивачеві в задоволенні позовних вимог по первісному позову та задовольняючи позовні вимоги Корпорації за зустрічним позовом районний суд виходив з того,  що сторони не досягли згоди щодо приведення спірного договору у відповідність з обставинами,  які істотно змінились,  і за наявності спору не дійшли згоди щодо розірвання договору. Враховуючи,  що Корпорація на вимогу ОСОБА_2 повернула йому кошти отримані за договором,  суд дійшов висновку,  що зобов'язання Корпорації перед ОСОБА_2 за договором на час виникнення спору відсутні,  тому договір підлягає розірванню в судовому порядку.

Розглядаючи спір,  судова колегія вважає,  що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі,  надані сторонами докази,  правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон,  який їх регулює.

Так судом встановлено,  підтверджено матеріалами справи,  що 27.10.2003 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір за № 38 на дольову участь у будівництві підземного паркінгу з торговим центром по вул.  О. Дашкевича,  19 в м.  Черкаси,  на умовах викладених в договорі.

Згідно договору ОСОБА_2 проінвестував будівництво магазину площею 950 кв. м. ,  а Корпорація «Житлобуд - 1» зобов'язалась виконати будівництво і ввести об'єкт в експлуатацію в строки передбачені проектно-кошторисною документацією в 2006 році,  при наявності повного і своєчасного фінансування зі сторони всіх дольовиків. При цьому,  умовами договору вартість одного квадратного метра торгівельної площі магазину,  на дату укладання договору,  була визначена в сумі 1500 грн. Свої зобов'язання ОСОБА_2 виконав в повному обсязі,  сплативши вартість магазину,  визначену договором на час його укладання,  що вбачається з акту звірки внесених грошових коштів від 13.03.2006 р. т. 1 а. с 8.

Під час виконання спірного договору про дольову участь в будівництві значно змінилась собівартість будівництва. Таке збільшення собівартості будівництва стало наслідком впливу зовнішніх факторів,  які не залежали від дій сторін по договору,  а відтак Корпорація,  підприємницька діяльність якої полягає в здійсненні будівництва із залученням коштів інвесторів,  не могла усунути причини такого збільшення після їх виникнення.

Відповідно до ч. 2  ст.  651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках,  встановлених договором або законом.

Так,  чинне законодавство,  а саме  ст.  652 ЦК України допускає можливість розірвання договору у випадку зміни істотних обставин,  якими сторони керувалися під час укладання договору. За загальним правилом,  визначеним в ч. 1  ст.  652 ЦК України,  розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин може відбуватись за згодою сторін,  якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами,  які істотно змінились,  договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов ( ч. 2  ст.  652 ЦК України) :

1)     в момент укладання договору сторони виходили з того,  що така зміна обставин
не настане;

1.   2)     зміна обставин зумовлена причинами,  які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності,  які від неї вимагались;

2.   3)     виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того,  на що вона розраховувала при укладанні договору;

3.   4)     із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає,  що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Судом встановлено,  що відповідно до умов оскаржуваного договору (п. 2.1) вартість магазина на дату укладання договору визначена в твердій грошовій сумі 1 425 000 грн.,  виходячи з ціни одного квадратного метра 1 500 грн. При цьому визначено,  що затрати на будівництво магазина відносяться пропорційно до загальних затрат по будівництву всього об'єкту,  виходячи з його загальної площі.

Проте з часу укладання спірного договору відбулась істотна зміна обставин договору,  вартість одного квадратного метра торгівельної площі зросла майже в чотири рази з 1500 грн. до 5682 грн.,  що стверджується розрахунком проектного інституту ВАТ «Черкасицивільпроект»,  який розробляв робочий проект торгівельного центру. В разі якби Корпорація могла це передбачити,  вона б уклала даний договір на інших умовах. Викладене свідчить про те,  що при укладанні вказаного договору сторони договору виходили з того,  що така суттєва зміна обставин не настане.

Сторони у письмовій формі,  як того вимагають вимоги законодавства та договору,  не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність до обставин,  що істотно змінились.

На ряду з викладеним,  при вирішенні спору суд врахував,  що 06.06.2008 р. ОСОБА_2 на адресу Корпорації був направлений лист з вимогою перерахувати сплачені за спірним договором кошти у зв'язку з розірванням договору в судовому порядку т. 1 а. с.  196.

За умовами спірного договору,  викладеними в пункті 5.2 отриманні грошові кошти підлягають поверненню дольовику лише при наявності третьої особи або правонаступника,  який заключив новий договір на магазин вибувшого дольовика і продовжує його фінансування з попереднім погашенням коштів,  затрачених на будівництво магазину на користь бувшого дольовика.

Суд встановив,  що об'єкт за договором № 38 від 27.10.2003 р. був перерозподілений між іншими особами.

Як наслідок згідно до платіжних доручень за № 32 від 09.06.2008 р. та № 3222 від 10.06.2008 р. кошти в сумі 1 429 968 грн. були перераховані позивачу на його особовий рахунок зазначений в заяві,  що судом було взято до уваги при ухвалені рішення суду т. 1 а.с.  197.

За таких обставин колегія суддів вважає,  що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову та про одночасну наявність всіх передбачених ч. 2  ст.  652 ЦК України передумов,  враховуючи і повернення ОСОБА_2 коштів отриманих за договором,  для розірвання за рішенням суду спірного договору за зустрічним позовом.

Доводи апелянта,  викладені в скарзі,  не спростовують висновків суду,  а тому не є підставою для скасування рішення суду.

Таким чином,  рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права,  тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Керуючись  ст.   ст.  304,  307,  308,  313,  314,  315,  317,  319 ЦПК України,  колегія суддів,

Ухвал ила:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду м.  Черкаси від 12 лютого 2009 р. залишити без змін.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.