Судове рішення #7230151

         Справа № 22 -2614,                                                      Головуючий у 1-й інстанції                                                                    

         категорія – 32  -                                                                               - Березій Ю.А.

                                                                                                Доповідач  - Головань А.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

           2 грудня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

                                                                 Головуючої    Кривохижі В.І.    

                                                                 суддів             Черниш Т.В.  

                                                                                         Голованя А.М.

                                                                при секретарі  Салабай М.В

           розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення  Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 8 вересня  2009 року  і

ВСТАНОВИЛА :

            У червні 2009 року ОСОБА_3  звернувся в суд з позовом до Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” про відшкодування моральної шкоди.

           Посилався, що працював в ДП “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” протягом тривалого строку в шкідливих умовах  праці, що призвело до  професійного захворювання.

          Зазначав, що  згідно з висновком МСЕК від 29 березня 2006 року йому встановлено 60% втрати працездатності   та визнано інвалідом третьої групи внаслідок професійного захворювання, яке виникло у зв'язку зі шкідливими умовами праці в період перебування в трудових відносинах із відповідачем.

           18 жовтня 2006 року висновком МСЕК йому встановлено 70% втрати працездатності   та визнано інвалідом другої групи.

           Вказуючи  на те, що переживає моральні страждання  пов'язані з постійним болем, який супроводжується набряками в суглобах рук і ніг, просив суд стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди  200 000 грн.

           Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 8 вересня  2009 року  у задоволенні позову відмовлено.

           У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції й ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування  судом норм матеріального права.  

           Заслухавши доповідача,   пояснення представника позивача, який підтримав доводи скарги, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду, в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

           Вирішуючи справу суд першої інстанції встановив факт наявності  в позивача права на звернення з позовом про відшкодування моральної шкоди до роботодавця, однак відмовив у задоволенні позову, у зв'язку з пропуском ним без поважних причин строку звернення до суду,  передбаченого  ст. 233 КЗпП України.  

          Проте з такими висновками суду погодитися не можна з наступних підстав.            

          Так, відповідно до ст. 9 Закону України “Про охорону праці” відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України  відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (далі Закону).

            Слід зазначити, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України згідно з п. 27 ст. 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” не відповідає за  завдану моральну шкоду, оскільки зупинено дію абз. 4 ст. 1  підпункту ”е” пункту 1 частини першої ст. 21, частини 3 статті  28, частини 3 ст. 34 Закону “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” у частині відшкодування  моральної шкоди застрахованим  особам  і  членам їхніх сімей.

              Крім того, із  зазначеного Закону виключена ч. 3 ст. 34 відповідно до положень Закону України від 23  лютого 2007 року “Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, який  набрав чинності з 30 березня 2007 року.

            До вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, дійсно застосовується тримісячний строк звернення до суду (ст.233 КЗпП).

          Однак до інших вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності відповідно до ст.83 ЦК УРСР 1963 року не застосовуються (п.16 постанови Пленуму Верховного Суду від 31.03.95 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

           З набранням чинності ЦК 2004 року позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю (п.3 ч.1 ст.268 цього кодексу).

          Таким чином, місцевий суд  при вирішенні справи, на порушення вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК, не повністю визначився із характером спірних правовідносин; не врахував, що, хоча ОСОБА_3 і перебував з ДП “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” у трудових відносинах, спір між ними виник із приводу заподіяння позивачеві моральної (немайнової) шкоди, пов’язаної з ушкодженням здоров’я, та дійшов помилкового висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин правил ст. 233 КЗпП.

          З огляду на наведене ухвалене у справі судове рішення не можна визнати законним  й обгрунтованими, тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення.

          Як убачається з матеріалів справи, згідно з висновком МСЕК від 29 березня 2006 року, позивачу  вперше  встановлено  60%  втрати  працездатності   та  визнано

інвалідом третьої групи внаслідок професійного захворювання, яке виникло у зв'язку зі шкідливими умовами праці в період перебування в трудових відносинах з відповідачем. (а.с.6)

          Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці  покладено на власника або уповноважений ним орган. (ч.2 ст. 153 КЗпП України)           Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим   ним органом  працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав  призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя;  за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

          Колегія суддів вважає, що   позивач отримав професійне захворювання  при виконанні трудових обов'язків  в умовах впливу шкідливих факторів на підприємстві відповідача, ушкодженням здоров'я йому заподіяна моральна шкода, тому він має   право на відшкодування моральної шкоди за рахунок  роботодавця.

          Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами, внесеними  постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року), відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я    умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності чи галузевої належності.

           Виходячи з конкретних  обставин справи та враховуючи засади виваженості, розумності та справедливості колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди  який підлягає відшкодуванню слід визначити в сумі 10 000 грн.

          Керуючись ст. ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст. 313, ч.2 ст. 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -

ВИРІШИЛА:

          Апеляційну скаргу  ОСОБА_3 задовольнити частково.  

          Рішення  Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 8 вересня  2009 року  скасувати.

          Ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.  

          Стягнути з Державного підприємства „Східний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь ОСОБА_3   10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

          Рішення апеляційного суду  набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців  з дня набрання  ним  законної сили.

         Головуюча

          Судді:

   

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація