Справа № 22-ц/2690/3847/2012 Головуючий у 1-й інстанції - Горбань Н.І.
Доповідач - Музичко С.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - судді: Музичко С.Г.,
суддів: Кравець В.А., Семенюк Т.А.,
при секретарі: Шияні М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 08 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гурченок Наталія Іванівна, Служба у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання договору іпотеки недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3, про стягнення суми боргу за договором позики шляхом звернення стягнення на предмет договору іпотеки,
встановила:
У грудні 2010 року позивач в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним.
Обгрунтовуючи позов вказала, що між її колишнім чоловіком ОСОБА_6 та відповідачкою ОСОБА_4 18.07.2009 року укладено договір позики грошових коштів на суму 7500,00 доларів США.
18 липня 2009р. між нею та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності згідно договору купівлі-продажу квартири від 13.06.2008 року.
Відповідно до п. 6.10 договору іпотеки квартири зазначено, що прав неповнолітніх чи малолітніх щодо предмету іпотеки не існує, що підтверджується довідкою ТОВ &q?ьс;ЖЕК- 108&q?В ; від 17.07.2009р. за № 116, яку передано нотаріусу. Згідно довідки форми № 3, син позивача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 з 24 вересня 2009 року, проте на момент укладення договору іпотеки проживав у спірній квартирі.
Просила суд на підставі ч. 6 ст. 203 ЦК України визнати договір іпотеки недійсним; зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гурченок Н.І. зняти заборону щодо відчуження нерухомого майна.
ОСОБА_4 пред'явила зустрічний позов до ОСОБА_6, ОСОБА_1, яка також діє в інтересах ОСОБА_3, про стягнення боргу за договором позики та звернути стягнення на предмет договору іпотеки. Зазначила, що 18.07.2009р. вона уклала зОСОБА_6 договір позики, відповідно до якого надала в борг ОСОБА_6, грошові кошти в сумі 7500,00 доларів США. , що на момент укладення договору за курсом НБУ становило 57375,00 гривень строком до 18.07.2010 року. За умовами договору позики ОСОБА_6 позичив кошти у позивача за письмовою згодою своєї дружини ОСОБА_1 Відповідач ОСОБА_6 не виконав взяті на себе зобов'язання за договором позики. Враховуючи, що відповідач до даного часу не повернув їй борг в сумі 54475,00 грн. він зобов'язаний сплатити їй борг та проценти із розрахунку 24% річних від суми позики за період часу з 28.11.2009р. до 12.01.2011р. включно, що становить 14721,68 гривень, за порушення п. 8.1.10 штраф в сумі 7458,75 гривень.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 08.12.2011 року в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 позику в сумі 54475 грн. 00 коп., відсотки в сумі 14721 грн. 68 коп. та штраф в сумі 7458 грн. 75 коп., судовий збір в сумі 796 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн. 00 коп., а всього 77571 грн. 43 коп. та звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2.
Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_2, яка належить іпотекодавцю ОСОБА_1, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну предмета іпотеки для її подальшої реалізації в розмірі 432000,00 грн., що становить 90% вартості квартири.
Виконання зобов'язання боржників ОСОБА_6 та ОСОБА_1, які в загальному становлять 77571 грн. 43 коп., здійснити за рахунок грошових коштів, отриманих від реалізації на прилюдних торгах предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1.
Виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
У доводах апеляційної скарги представник апелянта посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин у справі. Зокрема, суд не взяв до уваги факт порушення прав дитини, при укладенні договору іпотеки, як наслідок залишив поза увагою підставу недійсності правочину, передбачену ст. 215 ЦК України. Просив суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення по справі, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовити.
В судовому засіданні апелянт та її представники підтримали доводи апеляційної скарги.
Відповідач ОСОБА_4 та її представник, третя особа приватний нотаріус Гурченок Н.І. проти задоволення апеляційної скарги заперечували.
ОСОБА_6, представник Служби у справах дітей в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи належно повідомлені (а.с. 175-178).
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, осіб які приймали участь в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Статтею 303 ч. 1 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 13.06.2008р. ОСОБА_1 стала власником квартири АДРЕСА_3 (а. с. № 7).
18 липня 2009 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено договір позики , відповідно до якого ОСОБА_4 надала ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 7500,00 доларів США, що відповідно до курсу НБУ на момент посвідчення цього договору становить 57375,00 грн., строком до 18 липня 2010р. зі сплатою 24 % річних за згодою ОСОБА_1, яка на той час була дружиною ОСОБА_6 (а. с. № 8).
18 липня 2009р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки квартири, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1.
Згідно п 6.10 договору іпотеки прав неповнолітніх чи малолітніх щодо предмету іпотеки не існує, що підтверджується довідкою, виданою ТОВ &q?ко;ЖЕК-108&quТО; від 17 липня 2009р. за № 116, яку передано до справ нотаріуса, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гурченок Н.І. та зареєстровано в реєстрі за № 1577 (а. с. № № 9-17).
Відповідно до свідоцтва про народження 10 липня 2008р в ОСОБА_1 народився син ОСОБА_3 (а. с. № 19).
Згідно довідки ТОВ &q?дн;ЖЕК-108&quТО; за № 61 від 09.06.2010р. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований в АДРЕСА_1 з 24 вересня 2009р. (а. с. № 20).
Зміст заяви ОСОБА_1 від 18.07.2009р., наданої нотаріальним органам, підтверджує, що вона згодна на укладення її чоловіком ОСОБА_6 договору позики грошей (а. с. № 123).
18.07.2009р. ОСОБА_6 дав письмову згоду нотаріусу на укладення договору іпотеки квартири, що є об'єктом права спільної сумісної власності (а. с. № 124).
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_7, про визнання договору іпотеки недійсним, суд першої інстанції вірно виходив з того, що у відповідності до ч. 6 ст. 203 ЦК України, правочин вчинений позивачем, не суперечить інтересам неповнолітнього сина, оскільки ОСОБА_7 не довела, що договір іпотеки був укладений лише формально, що підтверджується відповідними документами (довідка-характеристика, технічний паспорт квартири) для укладення такого договору, які були надані нотаріусу, в тому числі і довідкою ТОВ &q? і;ЖЕК-108&q?ОВ; від 17.07.2009р. ф. № 3 про відсутність в квартирі зареєстрованих малолітніх та неповнолітніх дітей, (а.с.101).
Після укладення договору іпотеки ОСОБА_1 порушила умови договору іпотеки та24.09.2009р. та без дозволу ОСОБА_4 зареєструвала в квартирі малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а відповідно до п. 6.10 цього договору передбачено, що прав неповнолітніх чи малолітніх щодо предмету іпотеки не існує, що підтвердила позивач, підписавши договір іпотеки, тому районний суд оцінив такі дії, як намагання уникнути повернення боргу звернення стягнення на предмет іпотеки.
Такий висновок ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону з огляду на таке.
Статтею 526 ЦК України установлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Таким чином, позивач при укладенні договору іпотеки, погодилась з його умовами, тому підстав вважати його недійсним судом не встановлено.
Задовольняючи позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_4 в частині стягнення суми за договором позики, суд першої інстанції вважав їх обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.
В порушення ст. 1046 ЦК України та умов договору позики ОСОБА_6 позику ОСОБА_4 не повернув. Отже, висновок районного суду про стягнення суми відповідає обставинам справи.
Задовольняючи вимоги зустрічного позову ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення ОСОБА_1 та її неповнолітнього сина ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі Закону України «Про іпотеку» вважав їх обґрунтованими.
З таким висновком колегія суддів погодитись не може.
З урахуванням положень ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.
У цьому випадку колегія суддів враховує ту обставину, що заборгованість в сумі 77571, 43 гривні є не співмірною з вартістю іпотечного майна, яка становить 432000,00 гривень.
Зазначені обставини суд першої інстанції не врахував, а тому рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів, виселення слід скасувати з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України, у задоволенні позову ОСОБА_4 в цій частині відмовити.
З огляду на вище викладене та керуючись ст. ст. 88, 219, 303, 307, 309, 315, 317 ЦПК України колегія суддів,
вирішила :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 08 грудня 2011 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 шляхом проведення прилюдних торгів, з початковою ціною предмета іпотеки для її подальшої реалізації в розмірі 432000,00 грн., що становить 90% вартості квартири, здійснення виконання зобов'язання боржників ОСОБА_6 та ОСОБА_1, які в загальному становлять 77571 грн. 43 коп., за рахунок грошових коштів, отриманих від реалізації на прилюдних торгах, виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів, виселення - відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: