Справа № 22- 1293/ 2012р

Головуючий у 1- інстанції: Сенюта В.О.

Доповідач : Кравець В.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2012 року колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючої - Кравець В А.,

Суддів - Левенця Б.Б., Музичко С.Г.

при секретарі - Колоненко В А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації, третя особа ОСОБА_3 про визнання частково недійсними розпорядження про приватизацію, свідоцтва про право власності на житло, договору купівлі-продажу нерухомості та визнання права на приватизації. -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2011 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

В мотивування вимог посилався на те, що в квартирі АДРЕСА_2 проживали та були приписані - він, його бабуся - ОСОБА_4 та мати - ОСОБА_5 Згодом він дізнався що дана квартира була приватизована ОСОБА_5 без врахування його частини, оскільки він був виписаний на підставі заяви матері, а 28.11.1995 року спірна квартира була продана.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 24 жовтня від 26.09.2011 року замінено відповідачів по справі, оскільки ОСОБА_2 - єдина власниця спірної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, в якій проживає вона та її син.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам. Крім того, зазначає, що суд не дав належної оцінки тим обставинам, що при приватизації спірної квартири було порушено порядок її проведення , тому приватизація спірної квартири АДРЕСА_1 повинна бути визнана частково недійсною та визнано частково недійсним Свідоцтво про приватизацію.

В судовому засіданні апелянт скаргу підтримав.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав:

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява не містить вимогу щодо визнання зняття з реєстрації позивача незаконним.

Проте, в повні мірі з таким висновком суду погодитись неможливо.

Судом установлено, що вироком Ватутінського районного суду м.Києва від 07.06.1994 року ОСОБА_1 було засуджено та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

23.10.1995 року ОСОБА_5 звернулась із заявою до ЖЕК №1313 для виписки її сина у зв'язку із відбуттям покарання.

27.10.1995 року квартира АДРЕСА_1 була приватизована на ім'я ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло. Вказане свідоцтво видано згідно із розпорядженням від 27.10.1995 року №3269. Відповідно до довідки від 15.03.2011 року квартира була приватизована.

28.11.1995 року ОСОБА_5 уклала договір купівлі - продажу спірної квартири із ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 - помер, а єдиною власницею квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом є ОСОБА_2

Відповідно до п.7.4.3. ст.71 ЖК УРСР ( в редакції від 06.05.1993 року) жиле приміщення, зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців/у випадку взяття під варту - протягом усього часу перебування під слідством і судом.

Умовами ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового форду» передбачено, що передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну власність або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житлових приміщень у гуртожитках в тому числі тимчасово відсутніх, за яким зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Виходячи з норм п.5 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 15.09.1992 року №56 «Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 і більше років) членів сім'ї з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

На момент подачі заяви ОСОБА_5 про зняття з реєстрації позивача та отримання свідоцтва про право власності на житло на підставі розпорядження від 27.10.1995 року №3269, позивач не мешкав постійно з матір'ю, відбував покарання, проте, у встановленому законом порядку , відповідно до положень ст.71 ЖК УРСР рішення про втрату прав на житло щодо позивача не приймалося .

А тому передчасним є висновок суду, що процедура приватизації проведена відповідно до вимог закону

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, позивач двічі був засуджений та відбував покарання. Проте, звільнившись з місць позбавлення волі у 1996 році, зазначає, що не цікавився квартирою, а лише, звільнившись удруге, у 2011 році, дізнався , що квартира продана.

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

За вимогами Цивільного Кодексу УРСР 1963 року загальний строк позовної давності становив три роки, і, виходячи із спірних правовідносин, сплинув у 1998 році. Вимог про його поновлення позивачем не заявлялося, як і не було зазначено причин, що би були визнані судом поважними для його продовження. Натомість, суд звертає увагу на те, що, перебуваючи у місцях позбавлення волі, позивач не був позбавлений можливості дізнатися про долю квартири та заявити позов в разі виявлення порушеного права. Проте, такого не відбулося , а тому суд, скасовуючи рішення першої інстанції відповідно до ст.. 309 ЦПК України, вважає за необхідне застосувати строки позовної давності та з цих підстав ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,- ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2011 року в справі скасувати та ухвалити нове, в наступній редакції:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації, третя особа ОСОБА_3 про визнання частково недійсними розпорядження про приватизацію, свідоцтва про право власності на житло, договору купівлі-продажу нерухомості та визнання права на приватизацію- відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий

Судді