АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 22-а-25382/11                Головуючий суддя І інстанції Каращук

Провадження № 22-а/2090/17693/11        Суддя доповідач Карімова Л.В.

Категорія:

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2011 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді - КАРІМОВОЇ Л.В.,

суддів колегії - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2010 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив зобов'язати УПФУ в Лозівському районі Харківської області здійснити йому перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні нарахування за період з 01 січня 2008 року до 31 грудня 2009 року.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 липня 2010 року позов задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність УПФУ в Лозівському районі Харківської області та зобов*язано здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни із розміру, встановленого ч.І ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з УПФУ в Лозівському районі Харківської області на користь позивача судові витрати в сумі 22,75 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач рішення суду першої інстанції не оскаржив, заперечення на апеляційну скаргу не надав.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврегульованість на законодавчому рівні механізму та умов виплати допомоги особам, які мають статус “дитина війни”, прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України та ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, що призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи з приписів п.2 ч.І ст.197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження через неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши наведені в скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Справа судом першої інстанції розглянута в порядку цивільного провадження з дотриманням діючих на час ухвалення рішення норм процесуального права.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни та за приписами ст.6 цього закону має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права надавши перевагу ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" над постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, як нормативно-правовому акту, що має вищу юридичну силу. Також суд правильно визначено розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи із приписів ч.І ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 народився в 1934 році і в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» набув статусу «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Що ж стосується права позивача на отримання підвищення до пенсії в 2008 році, то згідно до п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюються дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державно! соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема положення п.41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Зазначене рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим, і таким, що має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 22 травня по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії на З0 відсотків мінімальної пенсії за віком .

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зобов’язання відповідача здійснити позивачеві щомісячне підвищення пенсії з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» розміри державних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

А тому, відповідач у 2009 році повинен діяти у відповідності із приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, за 2009 рік спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зобов’язання відповідача здійснити позивачеві щомісячне підвищення пенсії за 2009 рік та з 01 січня 2009 року до 31 грудня 2009 року і у відповідності до ст. 88 ЦПК України вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Також судом першої інстанції при вирішенні справи правильно не взято до уваги заперечення відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов’язань, оскільки реалізація позивачем права на підвищення пенсії, яке базується на Законі України, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Тому доводи апеляційної скарги в цій частині на висновки суду не впливають.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області - відхилити.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 липня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді