Справа № 22-ц-186                                  Головуючий у 1-й інстанції: Стародубцева Л.О.

                                           Суддя-доповідач: Ведмедь H.I.

РІШЕННЯ       іменем     України

20 лютого 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого -   Смирнової Т.В.,

суддів               -   Ведмедь Н.І., Данильченко Л.О.,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П., в присутності осіб, які приймають участь у справі   - ОСОБА_1.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну

справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2

на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 грудня 2006 року

в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, -

Встановила :

ОСОБА_3 звернулась до суду 01 листопада 2006 року з позовом, в якому просила зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вибачитись перед нею і спростувати перед сусідами поширені ними недостовірні відомості про те, що вона «є наркоманкою, бомжихою, проституткою та понароджувала байстрюків», стягнути з відповідачів солідарно на її користь завдану їй моральну шкоду в сумі 1700 грн. та судові витрати по справі. Свої вимоги мотивувала тим, що 17 серпня 2006 року о 20 годині біля будинку АДРЕСА_1 в ході конфлікту, який виник на ґрунті неприязне них відносин з причини крадіжки куриці, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у присутності сусідів висловлювали на адресу позивачки ОСОБА_3 нецензурні словесні образи, які не відповідають дійсності, ганьблять її честь та гідність в очах її матері та сусідів.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 грудня 2006 року частково задоволено позов ОСОБА_3 в даній справі. Визнано нецензурні висловлювання ОСОБА_1. та ОСОБА_2 17 серпня 2006 рокуАДРЕСА_1 на адресу ОСОБА_3 такими, що принижують честь та людську гідність останньої. Зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в місячний термін з дня вступу рішення в законну силу, АДРЕСА_1спростувати поширені ними в присутності ОСОБА_4 та жителів, які знаходились в той час на вул. ОСОБА_1., та ОСОБА_5, недостовірні відомості про те, що ОСОБА_3 є наркоманкою, бомжихою, проституткою та понароджувала байстрюків, які не відповідають дійсності, та вибачитись перед ОСОБА_3 Стягнуто з ОСОБА_1. та ОСОБА_2солідарно на користь ОСОБА_3 в рахунок моральної шкоди 1000 грн., витрати, пов'язані з розглядом справи, в сумі 32 грн. - по 16 грн. з кожного, а всього 1032 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 і ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи та порушення судом норм процесуального права, просять скасувати вказане рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначають, що факт образи не був встановлений. Це підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 23 серпня 2006 року, а також перевіркою старшого дізнавача ОСОБА_6 при розгляді скарги від ОСОБА_3 Вказують, що суд дав не об'єктивну оцінку свідченням ОСОБА_4,

який є братом позивачки, а також, що судом порушено вимоги ст.ст. 130, 178 ЦПК України -відповідачі не були повідомлені про попереднє судове засідання.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 серпня 2006 року о 20 годині між позивачкою та відповідачами стався словесний конфлікт із-за відсутності куриці. Ініціатором цього конфлікту стала ОСОБА_1, яка безпідставно з особистих міркувань зробила висновки щодо пропажі куриці. При цьому відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 гучно висловлювались на адресу позивачки та її брата - ОСОБА_4 нецензурною лайкою у присутності сусідів ОСОБА_1. і ОСОБА_5, які на той час були на вулиці.

Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції вірно з'ясував спірні правовідносини, повно, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи у відповідності зі ст. 212 ч. 1 ЦПК України.

Посилання апелянтів на те, що постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 23 серпня 2006 року, а також перевіркою старшого дізнавача ОСОБА_6 при розгляді скарги від ОСОБА_3 не був встановлений факт образи, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вказаними документами встановлено, що в діях відповідачів в даній справі відсутні ознаки злочину - хуліганства, передбаченого ст. 296 ч.1 КК України, а не відсутній факт образи.

Факт поширення відомостей про позивачку, які порочать її честь та гідність, підтверджується показами свідків, зокрема показами ОСОБА_4 та ОСОБА_1., а також постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 12 жовтня 2006 року. Вказані докази суд належним чином дослідив та дав їм оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

Доводи апелянтів про те, що вони всупереч вимог ст. ст. 130, 178 ЦПК України не були належним чином повідомлені про попереднє судове засідання не є підставою для перегляду судового рішення.

В той же час, колегія суддів вважає, що встановлений судом першої інстанції розмір моральної шкоди - 1000 грн., що підлягають стягненню з відповідачів на користь позивачки в зв'язку з поширенням про неї відомостей, які порочать її честь та гідність, не відповідає характеру цих відомостей, колу осіб, серед яких вони були поширені.

Як в суді першої інстанції, так і при апеляційному перегляді справи не знайшло свого підтвердження розповсюдження висловів відповідачів про те, що позивачка «є наркоманкою, бомжихою, проституткою та понароджувала байстрюків» серед широкого кола осіб. До свідчень ОСОБА_4 про протилежне колегія суддів відноситься критично, оскільки останній є братом позивачки, і, відповідно, зацікавленою особою.

В той же час з боку відповідачки, що не заперечувалось нею в судовому засіданні, мало місце висловлювання, в тому числі й членам родини позивачки, здогадів стосовно того, що ОСОБА_3 вкрала в неї курку, і такі відомості в подальшому не знайшли свого підтвердження. Розповсюдженням таких відомостей позивачці було завдано моральної шкоди, і достатнім, з урахуванням всіх обставин справи, на думку колегії суддів, є її відшкодування в розмірі 100 грн., тобто по 50 грн. з кожного із відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.3, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

Вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 грудня 2006 року в даній справі змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок моральної шкоди 100 грн., тобто по 50 грн. з кожного, замість 1000 грн. як зазначено в рішенні суду, та, відповідно, всього стягнути 132 грн., тобто по 66 грн. з кожного з відповідачів, замість 1032 грн. як зазначено в рішенні суду.

В іншій частині рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 грудня 2006 року в даній справі залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.