УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2007 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого       Романова О.В.

суддів                  Зав'язуна C.M.,

Шеніна П.О.

прокурора  Селюченко І.І.

адвоката               ОСОБА_1

захисника            ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_1 на вирок Попільнянського райсуду від 21.12.2006 р.

Цим вироком

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, житель АДРЕСА_1, непрацюючий, судимий Попільнянським райсудом 6.11.2005 р. за ст.ст. 309 ч.2, 310 ч.1, 307 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі, -був засуджений за ч.2 ст. 309 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно визначено ОСОБА_3 4 роки позбавлення волі.

Міра запобіжного заходу засудженому залишена тримання під вартою. Стягнуто судових витрат на користь НДЕКЦ УМВС в Житомирській обл. 82 грн. 60 коп.

Справа № 11-149 2007 р.                                          Головуючий у 1 інстанції Шахрай М.І.

Категорія                                                                      Доповідач Шенін П.О.

За вироком суду, на початку вересня 2006 р. ОСОБА_3 на території свого домогосподарства в АДРЕСА_1 зібрав (тобто незаконно придбав) 8 стебел дикоростучої коноплі, яка є наркотичним засобом (маріхуаною). Переніс до свого хліва, висушив і незаконно зберігав цей засіб (канабіс у висушеному стані вагою 1127 грам) до його вилучення 19.10.2006 р.

В апеляції захисник ОСОБА_1 просить змінити вирок суду, врахувати усі пом'якшуючі обставини, дані про особу ОСОБА_3 і застосувати до нього ст. 69 КК України, зменшити йому термін покарання.

Також апелянт вказує про неправильність застосування судом кримінального закону - визнання обтяжуючою ознакою рецедив злочинів, оскільки ця обставина по даній справі є кваліфікуючою.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, адвоката ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2, які підтримали апеляцію першого, перевіривши справу і враховуючи думку прокурора щодо законності та обгрунтованості вироку, не знайшла підстав для задоволення апеляції з наступних мотивів.

Правильність кваліфікації дій засудженого ніхто з можливих апелянтів не оспорює.

Що стосується міри покарання, то вона обрана судом з врахуванням вимог ст. 65 КК України, усіх даних про особу ОСОБА_3, його каяття і сприяння розкриттю злочину - ближче до мінімальної межі санкції ч.2 ст. 309 КК України.

Оскільки за попереднім вироком ОСОБА_3 був засуджений на 2 роки позбавлення волі і це покарання не відбув, за новим вироком застосування до нього ст. 69 КК України і призначення йому покарання менш 2 років позбавлення волі - не можливе.

Також немає підстав для пом'якшення засудженому покарання, оскільки він вже двічі (в 1990 і 1991 роках) був притягнутий до кримінальної відповідальності, відбував покарання у місцях позбавлення волі (а.с.50-52). Крім того, має судимість за ст.ст. 307 ч.2, 309 ч.2 і 310 ч.1 КК України, тобто вперто не встає на шлях виправлення.

Його характеристику на а.с.47 неможливо вважати виключно позитивною, оскільки в ній зазначено, що ОСОБА_3 "ніде не працює, раніше судимий".

Колегія суддів не вбачає ніяких порушень судом кримінального закону в тому, що він порахував обтяжуючу покарання ОСОБА_3 обставину - рецедив злочинів, оскільки це відповідає вимогам ст.ст. 67 і 34 КК України (обтяжуючою обставиною суд вказав не повторність злочинів, що є кваліфікуючою ознакою ч.2 ст. 309 КК, а саме - рецедив злочинів).

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365 і 366 КПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляцію захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Попільнянського райсуду від 21.12.2006 р. щодо засудженого ОСОБА_3 - без зміни.