Справа №11- 64 Головуючий у І інстанції Загуменнова Н..М.
Категорія 122 ч.1 Доповідач Гузовський О.Г.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2007 року м. Житомир
Колегія суддів палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:
головуючого Романова О.В.
суддів............ Гузовського О.Г., Слісарчука Я.А.
з участю прокурора Турської В.В.
адвоката......................... ОСОБА_1___________________
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_2 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 листопада 2006 року, яким засуджено
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Потсдам Німеччина, українця, громадянина України з базовою загальною середньою освітою, непрацюючого, одруженого, раніше не судимого, проживаючого в АДРЕСА_1, -за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном на 2 роки.
Згідно ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_3 повідомляти органи кримінальне - виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично, реєструватись в органах кримінальне - виконавчої системи.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь відділкової лікарні ст. Коростень 552 грн.58 коп. витрат, понесених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 5 000 грн.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишено попередню - підписку про невиїзд.
Згідно вироку, 4 травня 2006 року близько 23 години ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в барі „Том і Джеррі", що розташований в м. Коростені по вул. Грушевського, 27-а, на грунті виниклих неприязних стосунків, умисно наніс один удар кулаком в область лівого ока потерпілому ОСОБА_2, внаслідок чого спричинив йому умисне тілесне ушкодження у вигляді перелому лівої вилиці яке відноситься до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень як таке, що не є небезпечними для життя та здоров'я потерпілого, але спричинило тривалий розлад здоров'я потерпілого.
В апеляції потерпілий ОСОБА_2 вважає, що йому було заподіяне тілесне ушкодження не середньої тяжкості, а тяжке за ознаками часткової втрати зору на ліве око та знівечене обличчя, оскільки зір впав з 0.9 до 0,5 і від удару на обличчі залишилася видима впадина під лівим оком на все життя.
В зв'язку з цим ним було заявлено в суді клопотання про медичне обстеження наслідків удару лівого ока і струсу головного мозку. Однак суд в цьому відмовив. Заявляючи вказане клопотання він мав на увазі проведення повторної (кваліфікаційної) судово-медичної експертизи з притягненням до участі в ній окуліста, невролога та можливо інших спеціалістів для визначення наслідків нанесеної йому травми (відсоток втрати зору, наявність факту знівеченого обличчя, наслідків струсу головного мозку). Без проведення такої експертизи і наявності її висновків не виключається кваліфікація вчиненого ОСОБА_3 злочину за частиною 1 ст.121 та відповідною частиною ст.296 КК України.
Навіть неправильно кваліфікуючи дії винного за ч.1 ст.122 КК України, суд, на його думку, без достатніх підстав, при обранні міри покарання ОСОБА_3 застосував ст.75 КК України, пославшись на молодість, щире каяття, позитивну характеристику, вчинення злочину вперше, утримання малолітньої дитини та непрацюючої дружини яка ще і платно навчається, що він раніше не притягувався до відповідальності, є потерпілим від аварії на ЧЕС.
Проте ці обставини, на які посилався суд, не можуть бути підставою для звільнення його від відбування покарання з випробуванням.(ст.ст.75, 76 ККУ)
На його думку, суд прийшовши до обґрунтованого висновку, що йому завдано моральну шкоду яка має бути стягнута з ОСОБА_3, неправильно визначив розмір цієї шкоди, враховуючи тільки матеріальний стан засудженого, який об'єктивно не був досліджений. Не була витребувана довідка з БТІ про наявність чи відсутність нерухомості у засудженого, а також з банків про наявність у нього вкладів, та інше. Суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_3. не працює і не збирається працювати. Разом з тим він часто відвідує бар «Том і Джері», часто там влаштовує бійки, утримує дочку, жінку, та ще й навчає, живе розкішно, значить гроші має.
Стверджує, що суд не надав йому можливості довести погіршення здоров'я в зв'язку з травмою нанесенною йому засудженим, не взяв до уваги його - потерпілого сімейне і матеріальне становище, вік, наявність утриманців: неповнолітнього сина та хворіючої на протязі 9-ти років дочки. Недостатньо враховано також глибину і тривалість його та членів сім'ї фізичних та моральних страждань, а також наслідків заподіяних його здоров'ю ОСОБА_3 і стягнув лише 5000 грн. у відшкодування заподіяної шкоди, хоча мені вже нанесено шкоду здоров'ю якого не можливо поправити до кінця життя. ОСОБА_3 знівечив йому обличчя, а це взагалі безцінне. Не враховано також, що він молодий і може працювати, щоб компенсувати заподіяне.
Просить скасувати вирок щодо ОСОБА_3, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, потерпілого ОСОБА_2 та його представника - адвоката ОСОБА_1 підтримавших апеляцію потерпілого, прокурора частково підтримавшого апеляцію потерпілого, вважаючи що необхідно збільшити суму моральної шкоди стягнутої із засудженого до 15 тис. грн., перевіривши кримінальну справу відповідно до вимог ст.365 КПК України, судова колегія апеляцію задовольняє частково з наступних підстав.
Апеляція потерпілого в частині кваліфікації дій засудженого ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, оскільки суд при розгляді даної кримінальної справи дотримувався вимог ст. 275 КПК України, згідно яких, розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення.
У разі необхідності доповнити чи змінити пред'явлене обвинувачення або порушити кримінальну справу по новому обвинуваченню чи щодо нових осіб суд додержується правил, установлених в статтях 276, 277, 278 КПК.
Досудовим слідством обвинувачення ОСОБА_3 пред'явлено у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.121 КК України. Потерпілим така кваліфікація дій ОСОБА_3 не оспорювалась. Судом кримінальна справа розглянута в межах пред'явленого обвинувачення. Клопотань про доповнення чи зміну пред'явленого обвинувачення або порушення кримінальної справи по новому обвинуваченню чи щодо нових осіб ні під час судового розгляду справи чи досудового слідства від потерпілого також не поступало. Твердження потерпілого в апеляції про те, що йому спричинені тілесні ушкодження не середньої тяжкості, а тяжкі нічим не обгрунтовані і спростовуються зібраними по справі доказами, у тому числі висновком судово-медичної експертизи №145.
Вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину кваліфікованого за ч.1 ст. 122 КК України доведена зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності, у тому числі:
-даними акту судово - медичного освідування та висновку судово -медичної експертизи № 145 від 10.07.2006 р. про те, що у потерпілого ОСОБА_2 було виявлено тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому лівої вилиці, яке відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як таке, що потягло за собою тривалий розлад здоров'я потерпілого; яке утворилось внаслідок дії твердих тупих предметів, можливо при обставинах, викладених в постанові про призначення експертизи; утворення даного пошкодження в результаті падіння з висоти власного росту на тверду горизонтальну поверхню малоймовірно (а.с. 53 - 54, 55 - 56);
-даними довідок, виданих відділковою лікарнею ст. Коростень про те, що ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні з 05.05.2006 року по 19.05.2006 року з діагнозом: струс головного мозку, перелом лівої виличної кістки ( а.с. 32, 33);
-даними протоколу відтворення обстановки та обставин події з участю підсудного ОСОБА_3, в ході якої ОСОБА_3. в присутності понятих розповів, яким чином наніс удар в обличчя ОСОБА_2 та показав механізм нанесення удару на статисті (а.с. 91 - 92);
-іншими матеріалами кримінальної справи наведеними у вирок та показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6.
Підстав для сумнівів у правильності кваліфікації дій засудженого в межах пред'явленого обвинувачення судова колегія не вбачає.
Що стосується покарання, то як зазначив суд, ОСОБА_3. є особою молодого віку, потерпілим від аварії на ЧАЕС, злочин вчинив вперше, щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується, на утриманні має малолітню дитину та непрацюючу дружину. Ці обставини пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, дають підстави для застосування ст. 75 КК України. А тому твердження потерпілого, що підстав для застосування щодо засудженого ст. 75 КК України не було, не відповідає дійсності.
Покарання призначене засудженому ОСОБА_3 відповідає положенням Загальної частини Кримінального кодексу та вимогам ст.65 КК України.
Крім того, відповідно до ст. 367 КПК України, серед інших, підставою для скасування або зміни судового рішення може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Разом з тим, ст.372 КПК України зазначає, що невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.
По даній справі нема підстав для ствердження, що призначене ОСОБА_3 покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим.
Разом з тим, при стягненні із засудженого суми моральної шкоди судом не в повній мірі враховані моральні страждання які переніс потерпілий ОСОБА_2
Судом обгрунтовано зазначено у вироку, що злочином потерпілому ОСОБА_2 було завдано моральної шкоди, яка виразилась у стражданнях від отриманих тілесних ушкоджень; порушеннях його нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного способу життя, оскільки від отриманих тілесних ушкоджень він перебував на стаціонарному лікуванні, тривалий час не мав змоги безболісно вживати їжу, після виписки із лікарні майже місяць перебував у відпустці за власний рахунок, оскільки не мав змоги нормально працювати і спілкуватися з людьми. Крім того, була принижена його честь та гідність, так удар по обличчю був нанесений йому в громадському місці, в присутності його знайомих, особою, значно молодшою його за віком.
Але судом залишені поза увагою психологічні наслідки, які поніс потерпілий в результаті отриманого тілесного ушкодження, яке на його думку, знівечило його обличчя, від чого він відчуває постійний дискомфорт та невпевненість у собі та у своєму здоров'ї, у спілкуванні із близькими та знайомими.
Враховуючи ці обставини, судова колегія вважає, що сума моральної
шкоди заподіяної потерпілому ОСОБА_2 не задовольняє тих
моральних страждань, які ним понесені внаслідок заподіяного злочину щодо
нього та отриманих тілесних ушкоджень, а тому змінює в цій частині вирок
збільшивши суму моральної шкоди стягнутої із засудженого на користь
потерпілого.
В решті вирок змінам не піддягає.
Керуючись ст.365,366 КПК України, судова колегія,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 листопада 2006 року щодо ОСОБА_3 в частині стягнення моральної шкоди змінити.
Суму моральної шкоди стягнутої з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_2 збільшити до 10 000 грн.
В решті вирок залишити без зміни.