АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц-699/2007 р. Голов. 1 інст.- Савранська Т. І.
Доповідач - Белинчук Т. Г.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року лютого місяця 12 дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим, в складі:
Головуючого, судді Панкова М. В., Суддів Ісаєва Г. А.,
Белинчук Т.Г.,
При секретарі Войцеховській Е. В,,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за-позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи Управління житлово-комунального господарства Гаспринської селищної ради, Служба у справах неповнолітніх . Виконавчого комітету Ялтинської міської ради про вселення і визначення порядку користування житловим приміщенням,
за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням
за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 жовтня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи Управління житлово-комунального господарства Гаспринської селищної ради, Служба у справах неповнолітніх Виконавчого комітету Ялтинської міської ради про вселення її та неповнолітніх дітей в квартируАДРЕСА_1 та визначити порядку користування квартирою, виділивши у користування їхнє користування кімнату площею 17,7 кв. м., а у користування відповідачки кімнату площею 13,6 кв. м., а у загальному користуванні залишити кухню, коридор та санвузол.
Свої вимоги мотивує тим, що вони зареєстровані та мешкають в квартири на підставі договору найму житлового приміщення, відповідачка на початку квітня 2006 року, змінивши замки вхідної двері квартири, перешкоджає їм у користуванні житлом. Визначення порядку користування саме зазначеним шляхом відповідає інтересам самої відповідачки, з урахуванням її похилого віку.
ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування квартироюАДРЕСА_1.
Свої вимоги мотивує нормами ст.. 107 ЖК України, вказує що 07 квітня 2006 року ОСОБА_1 разом з неповнолітніми дітьми добровільно залишила квартиру, тобто договір найму припинений з моменту їхнього вибуття, а тому підстав для • задоволення первісного позову немає.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 13 жовтня 2006 року постановлено: „Позовну заяву ОСОБА_1- задовольнити. Вселити у квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 разом з неповнолітніми дочками ОСОБА_2 і ОСОБА_3.
Визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, за яким виділити у користування ОСОБА_1 разом з неповнолітніми дочками ОСОБА_2 і ОСОБА_3. жилу кімнату площею 17.7 квадратних метрів, у користування ОСОБА_4. - кімнату площею 13.6' квадратних метрів, а кухню, коридор і санвузол залишити у загальному користуванні.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в порядку розподілу судових витрат двадцять чотири гривні п'ятдесят копійок.
У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4. до ОСОБА_1про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням -відмовити."
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Постановляючи рішення, суд виходив з того, що вимоги позивачів за первісним позовом засновані на законі, а тому підлягають задоволенню, оскільки вони зареєстровані в зазначеної квартири і місце постійного мешкання не змінювали. При цьому, обставини на які посилається позивачка за зустрічним позовом, як на , обґрунтування своїх позовних вимог не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи а тому є необгрунтованими в задоволенні яких слід відмовити.
З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.
З матеріалів справи вбачається, що позивачі за первинним позовом ОСОБА_1, та її неповнолітні діти ОСОБА_2, ОСОБА_3, є членами сім'ї наймача квартири - позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_4, про що свідчить договор житлового наймуАДРЕСА_1.
ОСОБА_1, та її неповнолітні діти ОСОБА_2, ОСОБА_3, зареєстровані в спірній квартирі з 30.07.2004 року.
Згідно.з особовим рахунком НОМЕР_1 спірна квартира є благоустроєним житлом' та складається з двох жилих відокремлених кімнат площею 17,7 кв.м. і 13,6 кв.м., а також кухні, коридору та санвузлу. Загальна площа квартири 56.1 кв.м., жила площа 31,3 кв.м.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік ОСОБА_1- ОСОБА_5, якій був сином відповідачки ОСОБА_4, та також був зареєстрований в спірної квартирі
Після чого ОСОБА_4 стала перешкоджати ОСОБА_1 в користуванні квартирою, змінила замки, що визнає відповідачка
У зв'язку з вказаними обставинами вже 19.06.2006 року позивачка ОСОБА_1 звернутися до суду з позовом про захист порушеного права.
З пояснень ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції вона не бажає, що б її колишня невістка ОСОБА_1, зі своїми дітьми мешкала в квартирі.-
Доказів того, що ОСОБА_1. вибула в інше жиле приміщення та вона має житлове зобов'язання щодо іншого жилого приміщення, ОСОБА_4 суду не надала, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що підстав для задоволення зустрічного позову по ст.. 107 ЖК України не має.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що ' позивачки ОСОБА_1, чиняться перешкоди в користування квартирою, та вона разом з неповнолітніми дітьми підлягає вселенню в спірну квартиру.
Задовольняючи позовні вимоги про визначення порядку користування зазначеною квартирою, суд першої інстанції виходив з того, що основним правом наймачів та членів сім'ї наймача за сенсом і змістом норм житлового законодавства є право на користування житлом за його призначенням, то вихідним правом є право визначати порядок користування жилим приміщенням, що є предметом договору житлового найму. Розмір житлової площі при визначенні порядку користування житлом на відміну від вимог про укладення окремого договору найму до уваги не береться.
Суд першої інстанції, з огляду на вік ОСОБА_4, суд вважає, що їй належить визначити в окреме користування жилу кімнату, яка за площею перевищує норму жилої. площі, що на неї припадає, тобто кімнату площею 13.6 кв.м. При цьому істотно не порушуються права позивачів за первісним позовом, оскільки їм виділяється жила кімната площею 17.7 кв.м., вони являються особами однієї статі, є членами сім'ї за нормами сімейного права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.
Судом правильно встановлені факти, якими . обґрунтовуються цимоли. і заперечення, та докази якими вони підтверджуються, правовідносини, та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і постановлено рішення по справі на підставі доказів, наданих особами в порядку правил ЦПК України.
Суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, що в силу ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 315, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити. Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 жовтня . 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.