УКРАЇНА

Апеляційний суд міста Києва

МСП - 03680, м. Київ - 680, площа Солом'янська, 2-а

Справа №22-15393 Головуючий у 1-й інстанції Антонова Н.В.

Доповідач Волошина В.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Котули Л.Г., Волкової Л.О.

при секретарі Вендоліної А.М.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 вересня 2011 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про тлумачення правочину та стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

Встановила:

В жовтні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про тлумачення правочину та стягнення заборгованості у зв'язку з чим просив зробити тлумачення умов договору позики від 12 червня 2008 року в частині визначення строку повернення позичених грошових коштів не з часу відчуження позичальником земельної ділянки, зазначеної в п.2 договору позики, а з врахуванням внесених змін до цього договору Договором про внесення змін від 13 червня 2008 року з 12 червня 2010 року та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики від 12 червня 2008 року в сумі 9492000 грн. та судові витрати.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 вересня 2011 року позов задоволено.

Рішенням суду вирішено розтлумачити умови договору позики від 12 червня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та встановлено, що згідно Договору від 13 червня 2008 року про внесення змін до договору позики від 12 червня 2008 року строком повернення позичених грошових коштів є 12 червня 2010 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 12 червня 2008 року в сумі 9492000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 державне мито в розмірі 1700 грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 120 грн.

Не погодившись із рішенням суду відповідач подав на нього апеляційну скаргу та посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Зокрема зазначав, що суд не звернув уваги на той факт, що п. 3 додаткового договору передбачено, що всі інші умови договору залишаються без змін, в тому числі умова п. 3 договору позики, згідно з яким позивач не мав права вимагати повернення грошових коштів раніше відчуження земельної ділянки розміром 9,7026 га, яка належить відповідачу. Земельна ділянка на сьогодні не відчужена.

Постановляючи рішення про тлумачення правочину, суд в порушення ст. 530 ЦК України не звернув уваги, що земельна ділянка не відчужена. Окрім того, відповідач вважає, що п. 2 додаткового договору укладений в наслідок помилки, оскільки він суперечить змісту основного договору, так як сторони додатковою угодою мали на меті передачу позивачу в іпотеку земельної ділянки.

Суд при ухваленні рішення визначив, що сума позики отримана у гривні, повинна бути повернута позивачу у гривні в перерахунку до офіційного курсу гривні до долара США і фактично збільшив суму позики на 3672000 грн. Між тим, згідно п. 1 договору позики розмір позики встановлено у гривнях, а відповідно до ст. 533 ЦК України позика повинна бути повернута в гривнях.

Судом не було встановлено, які правовідносини виникли між сторонами, оскільки на справді мало на меті розподіл між сторонами прибутку від продажу земельної ділянки, а тому правочини щодо позики є удаваними.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідач в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про що надійшла від нього письмова розписки, причину неявки не повідомив, тому колегія суддів у відповідності до вимог ст. 305 ЦПК України вважає за можливе розглядати справу у його відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

- порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Задовольняючи позовні вимоги в зазначеному розмірі, суд виходив з їх доведеності.

Проте, погодитись з такими висновками суду повністю неможливо, оскільки суд дійшов їх з порушенням вимог процесуального законодавства щодо всебічності й повноти з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін в даних правовідносинах належної правової оцінки наданих сторонами в справі доказів та вищезазначених вимог матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 отримав згідно договору позики нотаріально посвідченого, 12 червня 2008 р. від ОСОБА_2 5 820 000 грн., які зобов'язувався повернути готівкою згідно п.2 вказаного договору під час підписання договору купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 9,7026 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1

13 червня 2008 р. між тим ж сторонами було укладено договір також нотаріально посвідчений, про внесення змін до договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 12 червня 2008 р., згідно якого сторони домовились внести зміни до договору позики та викласти п. 2 в такій редакції : «Зазначену вище суму позичальник зобов'язується повернути позикодавцю готівкою в строк до 12 червня 2010 р.

За договором позики та внесеними змінами до нього строк повернення боргу збіг 12 червня 2010 р.

Позов до суду про стягнення боргу був пред'явлений 01.10.2010 р.

Оскільки між сторонами виник спір щодо строку повернення боргу, то суд за позовом ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст. 213 ЦК України правильно розтлумачив зміст правочину, а саме договору між сторонами від 13 червня 2008 р. про внесення змін до договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 12 червня 2008 р. згідно якого сторони домовились внести зміни до договору позики та викласти п. 2 в такій редакції : «Зазначену вище суму позичальник зобов'язується повернути позикодавцю готівкою в строк до 12 червня 2010 р.» із зазначенням, що позичену суму позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві готівкою у строк до 12 червня 2010 р.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд не звернув уваги на той факт, що п. 3 додаткового договору передбачено, що всі інші умови договору залишаються без змін, в тому числі умова п. 3 договору позики, згідно з яким позивач не мав права вимагати повернення грошових коштів раніше відчуження земельної ділянки розміром 9,7026 га, яка належить відповідачу не можуть бути прийняті до уваги, так як договір позики був доповнений п. 15 /а.с.11/ за умовами якого « з метою виконання зобов'язання за цим договором перед позикодавцем позичальник зобов'язується передати в предмет іпотеки земельну ділянку загальною площею 9,7026 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1

В розумінні ч.2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно п. 1 договору позики від 12.06.2008 р. відповідач отримав від позивача позику у розмірі 5 820 000 грн., а тому і зобов'язаний повернути у відповідності до вимог ст. 1046, 533 ЦК України таку ж суму грошових коштів та у гривневому еквіваленті.

А тому, рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 9 492 000 грн. підлягає зміні зі зменшенням стягнутої суму боргу з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 9 492 000 грн. до 5 820 000 грн., оскільки такий перерахунок гривні до долара, який визначив позивач, а суд про це ухвалив рішення, чинним законодавством не передбачений.

В іншій частині рішення суду є законних та обгрунтованим і правових підстав до його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

Вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 вересня 2011 р. змінити зменшивши стягнуту суму боргу з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 9 492 000 грн. до 5 820 000 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: