УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18" січня 2007 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючої-Дикун С.І. суддів- Кузьми P.M. Гурзеля І.В. при секретарі - Кріль Н.З.

з участю - позивача ОСОБА_1.,відповідача ОСОБА_2. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Підволочиського райннного суду від 01 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вилучення земельної ділянки, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

встановила:

У жовтні 2006 р. ОСОБА_1. звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2., третьої особи Новосільської сільської ради про про вилучення земельної ділянки, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою .

Рішенням Підволочиського районного суду від 01.12.2006 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністью позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду скасувати і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд неповно з"ясував обставини що мають значення для справи і дійшов помилкового висновку, що спірна земельна ділянка не належала до житлового будинку, який вона придбала в 1998 році разом зі земельною ділянкою в громадянки ОСОБА_3.

ОСОБА_1. в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу, зіславшись на доводи, викладені в ній.

ОСОБА_2. проти вимог апеляційної скарги заперечила та пояснила, що спірною земельною ділянкою вона користувалась ще з 1991 року з дозволу попередніх власників жилого будинку, який згодом придбала ОСОБА_2. Перед продажем будинку в червні 1998 вона    обмінялась цим городом з

Справа №22а-1345/06 р.                                               Головуючий у1 інстанції - Кузьменко І. О.

Категорія-33                                                                   Доповідач - ГурзельІ.В.

ОСОБА_3. і цей обмін був затверджений Новосільською сільською радою, а тому вона користується цією земельною ділянкою правомірно. До 2006 року позивачка з приводу користування цією земельною ділянкою до неї претензій не мала, аж поки вони не посварились.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1. до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що 22 вересня 1998 року ОСОБА_3. продала ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними будівлями під АДРЕСА_1. У відповідності до ст.30 Земельного кодексу України, в редакції 1991 року, який діяв на час відчудження будинку, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об"єктами переходить право власності або право користування земельною ділянкою. На час продажу будинку, попередній власник будинку ОСОБА_4., після якого будинок успадкувала ОСОБА_3, користувався земельною ділянкою 0,29 га. з них 0,07 га. як городом у вигляді дорізку землі за дорогою навпроти будинку, в тому числі під будівлями 0,02 га.. Вказане підтверджується архівною довідкою (а.с. 11) та викопіюванням з опорного плану присадибних земельних ділянок (а.с. 28). 24 червня 1998 року, перед продажем будинку, Новосільська сільська рада провела обмін спірного дорізку землі 0,07 га. між ОСОБА_3. та ОСОБА_2, що підтверджується випискою з рішення виконкому Новосільської сільської ради (а.с.22). Таким чином на час продажу будинку, останній власник будинку -ОСОБА_3, спірною земельною ділянкою не користувалась.

У відповідності до роз'яснень, викладених в п.п."г" п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1.01.2002 року , згідно з положенням чинної до цієї дати ст.30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право копистування земельною ділянкою на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось договором відчуження... Якщо договором про відчуження жилого будинку, розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ті її частини, одна з яких зайняти жилим будинком, будівлею чи спорудою, а інша необхідна для їх обслуговування. Вказану спірну земельну ділянку не можна віднести до земельної ділянки необхідної для обслуговування проданого жилого будинку, оскільки вона розташована через дорогу від будинку і використовувалась тривалий час під город. Будь які допоміжні приміщення на ній не споруджувались. ОСОБА_3 з 1998 року спірною земельною ділянкою не користувалась. Для обслуговування будинку ОСОБА_3, як присадибна земельна ділянка визначена в розмірі 0. 11 га, за яку вона сплачує земельний податок (довідки а.с34,41) і на яку вона оформила право власності.

Таким чином, колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.3074.1 п.1; 308; 313; 315; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів, -        .

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1   відхилити.

Рішення Підволочиського районного суду від 1 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.