УХВАЛА ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

7 лютого 2007 року

Колегія    суддів    судової    палати    в    кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Коваленка Є.П.

Суддів - Гавриш Г.П., Вавріва І.З.

З участю прокурора - Парусова A.M.

захисників - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4

потерпілих - ОСОБА_5, ОСОБА_6.

розглянула у відкритому судовому засіданні в М.Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 13 листопада 2006 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, гр-н.України, має на утриманні малолітню дитину, непрацюючий, ' житель АДРЕСА_1, раніше не судимий засуджений за ч.3 ст.185 КК України до 3- х років позбавленка волі.

Міра запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 залишена попередня утримання під вартою з 10 грудня 2005 року. В строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1. зараховано час його перебування під вартою в період з 20 липня 2005 року по 4 серпня 2005 року.

В задоволення позовних вимог стягнуто з засудженого ОСОБА_1 в користь потерпілого ОСОБА_5 - 2150 гривнів та в користь потерпілого

Справа №11-20                                                       Головуючий у 1 -й інстанції - Іващенко О.Ю.

Категорія ст.185 ч.3 КК України                                                          Доповідач - Гавриш Г.П.

ОСОБА_6. - 1975 гривнів спричиненої їм матеріальної шкоди.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за   вчинення злочинів при слідуючих обставинах.

Так 9 квітня 2005 року в нічну пору доби, ОСОБА_1 разом з неосудною особою ОСОБА_7, за допомогою підроблених ключів, які останній мав з собою, проник в гаражне приміщення належне ОСОБА_5, що поАДРЕСА_2, звідки таємно викрав належне потерпілому майно на загальну суму 1494,50 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_1 разом з неосудною особою ОСОБА_7, в нічну пору доби 15 квітня 2005 року з допомогою тих самих ключів від замків, проник в гаражні приміщення підсобного господарства будинкуАДРЕСА_2, де проживають ОСОБА_5. і ОСОБА_6, звідки таємно викрав належне потерпілому ОСОБА_5 майно на загальну суму 655,50 грн. та належне потерпшому ОСОБА_6 майно на загальну суму 1975 грн.

Крім цього, в нічну пору доби 15 липня 2005 року, ОСОБА_1 разом з неосудною особою ОСОБА_7, проник на територію пісобного господарства будинкуАДРЕСА_3, де проживає ОСОБА_8, звідки таємно викрав гранітну плиту Покосівського родовища розміром 1850x85x40мм. вартістю 952,43 грн., спричинивши тим самим потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на вказану суму.

Також , 17 липня 2005 року в нічну пору доби, ОСОБА_1 разом з неосудною особою ОСОБА_7, шляхом вільного доступу, проник в гаражне приміщення підсобного господарства ОСОБА_9, що по АДРЕСА_4, звідки таємно викрав належне потерпілому майно на загальну суму 1589,15 грн.

В своїй апеляції засуджений ОСОБА_1, вважає, що суд не в повній мірі врахував всі наявні пом"якшуючі його відповідальність обставини, а тому призначив йому занадто суворе покарання. В зв"язку з цим апелянт просить вирок суду змінити, пом"якшити йому покарання, застосувавши таке, яке б не було пов"язане з ізоляцією його від суспільства.

Заслухавши доповідача, виступи засудженого ОСОБА_1 та його захисників, потерпших ОСОБА_5 та ОСОБА_6., які заперечують проти пом"якшення міри покарання ОСОБА_1., посилаючись на те, що завдані їм матеріальні збитки до цього часу ним не відшкодовані, міркування прокурора, який вважає, що вирок суду слід залишити без змін, розглянувши матеріали кримінальної справи та дослідивши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до переконання, що апеляція засудженого до задоволення не підлягає.

Висновки суду, викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам справи. Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено стверджується доказами зібраними під час проведення досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ст.185 ч.3 КК України є вірною.і ніким не оспорюється.

Призначаючи    покарання    засудженому    ОСОБА_1    суд    у відповідності до вимог ст.ст.50,65 КК України врахував характер та ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, багатоепізодність злочинних посягань останнього за короткий проміжок часу, що характеризує його як особу, схильну до вчинення протиправних дій. Врахував також суд і ряд наявних пом"якшуючих його відповідальність обставин, в тому числі і ті, на які посилається апелянт в своїй апеляції, зокрема суд врахував те, щоОСОБА_1. вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою вину і розкаявся у вчиненому, має на своєму утриманні неповнолітню дитину, думку потерпілих, які не наполягають на суворому покаранні.

З врахуванням всіх наявних обставин по справі в їх сукупності суд 1-ї інстанції прийшов до вірного переконання, що для виправлення та перевиховання засудженого ОСОБА_1 йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі згідно санкції ст.185 ч.3 КК України, проте в мінімальному її розмірі.

На думку колегії суддів, визначена судом 1-ї інстанції міра покарання засудженому ОСОБА_1. відповідає вчиненому ним та даним про його особу, а тому вирок суду в цій частині до зміни не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 356,365,366 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 13 листопада 2006 року щодо нього - без змін.