АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ас -2800 / 2006 р.

Головуючий по першій інстанції Андрієнко Г.В.

Суддя-доповідач Обідіна О.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2006 року   листопада місяця    « 13 «дня

м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Суддів:

при секретарі з участю:

Обідіної О.І. Дорош А.І., Драниці Ю.В.

Рибак О.О.

позивача                               ОСОБА_1

представника позивача       ОСОБА_2 представника відповідача    ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного навчально - виховного комплексу «Ор- Авнер « Хабад -Любавич» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25.09.2006 р. поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом.

В задоволенні заявлених позивачем ОСОБА_1 позовних вимогах відмовлено за безпідставністю.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, останнє оскаржила позивач, яка в апеляційній скарзі просить рішення місцевого суду скасувати, по справі постановити нове, яким задовольнити її позов в повному обсязі. Як апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що вона самостійно виявила бажання розірвати

2

строковий трудовий договір - не відповідають фактичним обставинам справи , судове рішення постановлене з порушенням норм матеріального права та без належного дослідження письмових доказів по справі.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

По справі судом першої інстанції вірно встановлено та не оспорюється сторонами те, що Полтавський приватний навчально - виховний комплекс «Ор- Авнер «Хабад Любавич» створений відповідно до рішення загальних зборів Полтавського відділення Всеукраїнського єврейського благодійного культурно - просвітницького фонду «Ор -Авнер «Хабар Любавич» та перебуває у власності фонду , який здійснює управління даним навчальним закладом і є його засновником.

Відповідно до Статуту Полтавського ПНВК «Ор-Авнер»Хабар Любавич» директор навчального комплексу відповідно до чинного законодавства та згодою засновників призначає й звільняє педагогічних працівників та інших працівників Комплексу, визначає їх функціональні обов»язки.

Згідно трудового контракту 16.08.2004 р. позивач була прийнята на роботу до приватного навчально -виховного комплексу »Ор - Авнер »Хабар- Любавич» на посаду вчителя , хоча фактично виконувала обов»язки педагога - організатора.

Зазначений контракт являвся строковим трудовим договором і діяв з 16.08.2004 року до 16.08.2005 року.

Позивач ОСОБА_1 як працівник навчального закладу була ознайомлена та отримала посадову інструкцію для педагога - організатора, яка погоджена з засновником Полтавського відділення фонду в особі директора Й. Сегаля.

Наказом НОМЕР_1 від 29.10.2004 р. ОСОБА_1 звільнена з посади педагога -організатора ПНВК за ст. 38 КзПП України за власним бажанням.

Наказом НОМЕР_2 від 09.06.2005 р. внесені зміни в наказ про звільнення позивачки. Датою її звільнення вказано 04.11.2004 p., уточнено статтю звільнення, з зобов»язанням провести відповідні донарахування.

Наказом НОМЕР_3 від 03.10.2004 р. по Полтавському відділенню Всеукраїнського єврейського благодійного культурно - просвітницького фонду « Ор - Авнер «Хабад Любавич» на посаду директора Полтавського відділення фонду призначено Сегаль Йосефа, який, розглянувши доповідні директора зазначеного комплексу, 01.11.2004 р. направив лист з приписом про звільнення ОСОБА_1 згідно до поданої на його ім.»я заяви про її звільнення за власним бажанням з 01.11.2004 р.

Зважаючи на те, що позивач не заперечує сам факт написання нею заяви про звільнення за власним бажанням , колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду в частині того, що оскільки ОСОБА_1 не надала належних та переконливих доказів застосування до неї під час написання заяви про звільнення за власним бажанням заходів психологічного тиску з боку равина - директора Полтавського відділення фонду С.Йосефа , вона добровільно виявила бажання розірвати строковий трудовий договір.

Посилання апелянта ОСОБА_1 на те, що вона писала зазначену заяву на ім»я духовної , а не адміністративної особи, в даному випадку не може слугувати підставою для не настання правових наслідків , передбачених статтею, 39 КЗпП України.

Доводи апелянта про те, що під час перевірки працівниками Полтавського обласного   центру   зайнятості   в   діяльності  фонду  були  виявлені   порушення

3

законодавства про зайнятість на населення , в даному випадку не відносяться до предмету позову та не спростовують висновків суду про відсутність в діях відповідача порушень трудового законодавства під час звільнення позивача.

Апеляційна скарга  не містить у собі нових   фактів чи засобів доказування, які б спростували висновок суду першої інстанції.

Встановивши такі обставини, місцевий суд. Постановив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303,308, 315,317 ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців.