Справа № 2-2894-2009 р.

    РІШЕННЯ  

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2009 року                                                                                                                        м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

судді – Чохонелідзе Л.М.,

при секретарі – Юрчук Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2  за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору товариства з обмеженою відповідальністю “Тіньки” про стягнення боргу за розпискою,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору товариства з обмеженою відповідальністю “Тіньки” про стягнення боргу.

Свої вимоги мотивує позивач наступним. 28 серпня 2006 року відповідач ОСОБА_2 узяв у борг 33 000 грн. 00 коп. з умовою повернути позивачеві їх 07 вересня 2006 року.

Позивач неодноразово звертався до відповідача стосовно повернення боргу, але відповідач боргу не повернув, тому позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 35 970 грн. 00 коп з урахуванням 3% річних, моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. 00 коп., завдані збитки у вигляді сплачених відсотків та тіла кредиту у розмірі 25 987 грн. 50 коп., завдані збитки упущеної вигоди у розмірі 17 900 грн. 00 коп.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні не визнав позовні вимоги у повному обсязі, зазначаючи, що гроші в борг отримало товариства з обмеженою відповідальністю “Тіньки”, а не ОСОБА_2

Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.  

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

28 серпня 2009 року, ОСОБА_2 — засновник товариства з обмеженою відповідальністю “Тіньки” отримав у ОСОБА_1 гроші у сумі 33 000 грн. 00 коп. У розписці зазначено, що позичальником є ОСОБА_2, засновник товариства з обмеженою відповідальністю «Тіньки», який отримав в борг від ОСОБА_3 у борг 33 000 грн. 00 коп., також розписка містить відтиск печатки товариства, (а.с. 20).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовим ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Суд дійшов висновку, що обов’язки за договором позики виникають лише для однієї сторони - позичальника. Отримавши у власність передані позикодавцем гроші або речі, визначені родовими ознаками, позичальник зазвичай стає зобов’язаним повернути позикодавцеві  таку ж суму грошей або рівну кількість речей такого ж роду і якості.

Прибутковий касовий ордер №176, товариства з обмеженою відповідальністю «Тіньки», підтверджує той факт, що товариство отримало позику 28 серпня 2006 року у розмірі 33 000 грн. 00 коп. від ОСОБА_1, (а.с. 54).

Згідно ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов представлена розписка позичальника, яка посвідчує передання позикодавцем визначеної грошової суми.

Суд дійшов висновку, що у письмовій формі необхідно укладати будь-які договори позики за участю юридичної особи, незалежно від того, в якості якої сторони вона виступає – позикодавця чи позичальника.

Борговий документ підтверджує дві обставини: факт отримання боржником грошей та точно визначений строк повернення грошей, у разі його відсутності – момент пред’явлення вимоги.  

Кредитний договір, який було укладено  між позивачем та акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк» підтверджує той факт, що ОСОБА_1, будучи приватним підприємцем, для здійснення підприємницької діяльності отримав кредит у розмірі 80 000 грн. 00 коп. з яких надав у борг 33 000 грн.00 коп., крім того, позивач зазначив цей факт у своїй заяві про доповнення позовних вимог (а.с. 22 та 18).

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 здійснював свою підприємницьку діяльність, надаючи в борг гроші товариству з обмеженою відповідальністю «Тіньки», а не як надання фізичною особою грошей в борг фізичній особі.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Суд дійшов висновку, що сторонами у зобов'язанні є ОСОБА_3 та товариство з обмеженою відповідальністю “Тіньки”.

За змістом статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України, спори за участю юридичних осіб і громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, в тому числі спори, які виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів з інших підстав, відносяться до компетенції господарських судів.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі.

Згідно ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві — пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213-215, ЦПК України, ст. ст. 1046-1049 ЦК України, суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 849 (вісімсот сорок дев'ять) грн. 00 коп.  

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ:                                                                                            Л.М. ЧОХОНЕЛІДЗЕ