Справа № 22-ac-l 04/2007 Головуючий у першій інстанції СОВА Т.Г.
Категорія - адміністративна Доповідач - ГУБАР B.C.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2007 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ПОЗІГУНА МЛ.
суддів: ГУБАР B.C., ЛИТВИНЕНКО І.В.
при секретарі: ГАВРИЛЕНКО Ю.В.
за участю:
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Менського районного суду Чернігівської області від 06 грудня 2006 року про відмову у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до судді апеляційного суду Донецької області Опря Л.О.,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до судді Апеляційного суду Донецької області Л.О.Опря про визнання дій відповідача неправомірними, зобов'язання відповідача здійснити акт
індивідуальної дії. Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що відбуваючи покарання у Менській виправній колонії, він 01.09.06. звернувся в Донецький Апеляційний суд, яким був засуджений як судом першої інстанції у 1998 році, із заявою, в якій вимагав в порядку ст.411 КПК України винести процесуальний документ - додаткове рішення по вироку в кримінальній справі про роз'яснення виконання даного вироку у зв"язку із зміною обставин (законодавства, що регулює пільги), оскільки виникли сумніви щодо виконання вироку. На зазначене звернення ОСОБА_1 суддею Апеляційного суду Донецької області була 25.09.06. надана відповідь, з якою позивач не згоден, оскільки вважає, що суддя, не постановивши відповідно до ст.411 КПК України процесуального документа - додаткового рішення до вироку, та надавши йому лише письмову відповідь, тим самим позбавив ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження такого процесуального документа. Тому у позові ОСОБА_1 вимагає від Менського районного суду Чернігівської області зобов"язати відповідача - суддю Апеляційного суду Донецької області як суб"єкта владних повноважень винести додаткове рішення по кримінальній справі № 1-372 в порядку, передбаченому ст.411 КПК України, яке в свою чергу як процесуальний документ він матиме можливість оскаржити в апеляційному порядку.
Ухвалою судді Менського районного суду Чернігівської області від 06 грудня 2006 року ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за його адміністративним позовом до судді Апеляційного суду Донецької області відмовлено, оскільки скарги, позови, спрямовані на притягнення в якості відповідача судді внаслідок здійснення ним правосуддя, не підлягають розгляду в суді першої інстанції , так як відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначену ухвалу суду як таку, що винесена помилково і направити справу на новий розгляд до суду першої Інстанції. Аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що суддя Опря Л.О., як суб"єкт владних повноважень, отримавши його звернення, був зобов'язаний виконати дії, які передбачені ст.409 КПК України - винести процесуальний документ - додаткове рішення по вироку суду, але оскільки ці дії суддею виконані не були, то, на думку позивача, між позивачем і суддею Апеляційного суду Донецької області виник публічно-правовий спір, який підлягає розгляду відповідно до ст.ст. 17,19 КАС України в порядку адміністративного судочинства та за місцем знаходження позивача, тобто Менським районним судом Чернігівської області.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п.2 ч.2ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи , що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства. В разі оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди вирішують такі спори відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України у випадку, коли їх не належить вирішувати в порядку кримінального судочинства. А п.1 ст. 109 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи № 22а-104, звернення ОСОБА_1, яке він направив в Апеляційний суд Донецької області та на яке отримав відповідь від судді цього суду Опря О.Л., стосується виконання вироку, яким ОСОБА_1 засуджений у 1998 році та за яким на даний час відбуває покарання у Менській виправній колонії в Чернігівській області.
Статтею 409 КПК України чітко визначено, що коли вирок виконується за межами району суду, який постановив вирок, ці питання розв"язує суддя районного (міського) суду за місцем виконання вироку. Приведення у відповідність з новим законом, який звільняє від покарання або пом"якшує покарання, вироку щодо осіб, які відбувають покарання, вирішується в порядку, передбаченому частинами другою і третьою статті 5 КК України, ухвалою суду за місцем відбування покарання. Порядок вирішення питань, зв"язаних з виконанням вироку, визначений ст.411 КПК України. При цьому стаття 411 КПК України , як і Кримінально-процесуальний кодекс України, не передбачають винесення такого процесуального документа як „додаткове рішення по вироку суду" і такого поняття як „додаткове рішення по вироку суду" чинний Кримінально-процесуальний кодекс України взагалі не містить. Тому розуміння ОСОБА_1 ст.411 КПК як такої, що передбачає винесення „додаткового рішення по вироку суду" , - є хибним і не грунтується на законі, і позапроцесуальний контроль за виконанням вироку суду по кримінальній справі не допускається.
Порядок і умови виконання та відбування кримінального покарання регламентований кримінально-виконавчим законодавством України, і зокрема -Кримінально-виконавчим кодексом України, де у розділі п"ятому, глава 23, визначено звільнення від відбування покарання та передбачений порядок дострокового звільнення від відбування покарання.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд визнає, що оскаржувана ухвала судді Менського районного суду від 06 грудня 2006 року є законною і обгрунтованою і висновок суду першої інстанції про те, що позовну заяву ОСОБА_1 до судді Апеляційного суду Донецької області не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, є вірним і доводи апеляційної скарги його не спростовують. Виходячи із змісту позовної заяви та апеляційної скарги, з матеріалів, які надані ОСОБА_1 до адміністративної справи справі, всі питання, пов"язані з виконанням вироку, за яким ОСОБА_1 відбуває покарання у Менській виправній колонії, підлягають вирішенню в порядку кримінального судочинства.
Керуючись ст.ст. 17, ч.І ст. 107, п.1 ч.І ст. 109, 184, 195, 198, 199, 206, КАС України, апеляційний суд, -
ВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу судді Менського районного суду Чернігівської області від 06 грудня 2006 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили після проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця.
Головуючий