УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 22а/418                                                Головуючий в суді 1 -ї інстанції Бичківська К.Г.

Категорія 69                                                    Доповідач Зарицька Г.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21   лютого   2007   року   апеляційний  суд  Житомирської  області   в   складі:

головуючого Зарицької Г.В.

суддів   Балашкевича С.В., Худякова A.M.

при секретарі Войтюк В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до обласного центру по нарахуванню та виплаті пенсій і допомоги Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської облдержадміністрації, управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації, управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за апеляційною скаргою позивача на постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 4 грудня 2006 року

встановив:

У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідачів, в якому просив стягнути на його користь з управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі 15483 грн. невиплачених коштів, передбачених ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації 3096,80 грн. невиплачених коштів, передбачених ст.37 вищевказаного Закону.

На обгрунтування позову зазначав, що такі виплати раніше проводилися йому у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, що суперечить в частині розміру цих виплат положенням ст. ст. 37, 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-Х11).

Постановою Лугинського районного суду від 4 грудня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги. Апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Судом встановлено, що позивач являється потерпілим від Чорнобильської катастрофи і проживає в смт. Лугини Житомирської області, яке переліком пунктів Житомирської та Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи, затвердженого постановою КМ України №106 від 23.07.1991 року, розпорядженням КМ України №17 від 12.01.1993 року відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до ст. 63 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-Х11 фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету.

Статтею 62 Закону № 796-Х11 передбачено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Конкретні розміри всіх доплат, передбачених Законом № 796-Х11, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України.

Саме в таких розмірах позивачу виплачувалася грошова допомога в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства (по 2, 10 грн. щомісячно -а.с.4), підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення (по 10,50 коп. щомісячно а.с.4).

За таких обставин, суд обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст.  195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, апеляційний

суд,

ухвалив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 4 грудня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.