Справа № 2-1539/08

РІШЕННЯ

іменем України

24 вересня 2008 року     м.  Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі     головуючого - судді     Болибок Є.А.

при секретарі     Бондаренко А.В.

за участю:     позивача     ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,  -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2  про розірвання шлюбу. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначила,  що вона перебуває у зареєстрованому з відповідачем шлюбі. Від подружнього життя мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3 10.02.2004 року. Причиною розпаду сім'ї стало те,  що у неї з відповідачем різні характери та погляди на життя. Подружжя існує тільки формально. Шлюбно-сімейні відносини між ними припинились в серпні 2007 року. Сім'я розпалась остаточно і відтворена бути не може,  а шлюб носить тільки юридичний характер.

Відповідач позов визнав у повному обсязі,  подавши до суду письмову заяву,  в якій зазначив,  що з вимогами позовної заяви згоден,  заперечень проти задоволення позову не має,  просив справу слухати у його відсутність.

Визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права,  свободи чи інтереси інших осіб. Виходячи з наведеного,  суд вважає,  що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання. Стороні роз'яснені наслідки відповідних процесуальних дій.

Відповідно до ч.4  ст.  174 ЦПК України,  у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги у повному обсязі,  просила шлюб розірвати.

Судом встановлені обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Згідно свідоцтва про одруження серії 1-ВЛ №200081,  Пересічанською селищною радою,  Харківської області Дергачівського району 20 грудня 2003 року зареєстровано шлюб між сторонами,  про що зроблено актовий запис №57.

Суд вважає встановленою наявність фактів,  якими обґрунтовувалися вимоги позивачки про розірвання шлюбу,  з наступних мотивів.

Сторони,  створити міцної сімї за час спільного проживання не змогли внаслідок чого шлюб фактично розпався,  подружні стосунки припинились,  подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам,  та інтересам їх дітей.

Суд застосовує наступні нормативно-правові акти.

Відповідно до ч. 2  ст.  104 Сімейного кодексу України,  шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ч.3  ст.  105 Сімейного кодексу України,  шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 2  ст.  112 Сімейного кодексу України,  суд постановляє рішення про розірвання шлюбу,  якщо буде встановлено,  що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них,  інтересам їх дитини,  що мають істотне значення.

Відповідно до  ст. 3 ч.1 п.5 п.п. б) абз.2 Декрету КМУ «Про державне мито» від 21 січня 1993 року №7-93,  витрати по реєстрації розірвання шлюбу покласти на відповідача,  позивача від цих витрат звільнити.

На підставі  ст.   ст.  104 ч. 2, 105 ч.3,  112 ч. 2 СК України,  керуючись  ст.   ст.  10, 11,  60, 130 ч.4,  174 ч.4, 208,  209, 212-215ЦПК України суд,  -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2,  зареєстрований 20 грудня 2003 року Пересічанською селищною радою,  Харківської області Дергачівського району,  актовий запис №57 - розірвати.

При реєстрації розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_2  в дохід держави державне мито в розмірі 17 (сімнадцять) гривень 00 копійок,  ОСОБА_1 від сплати держмита звільнити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення і подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження,  або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ч. 1  ст.  223 ЦПК України.