УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА Іменем  України

1 березня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного

суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Матюшенка І.В.

суддів: Жизневської А.В., Малахової Н.М.

при секретарі судового

засідання Прищепі О.А.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну

скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської

облдержадміністрації    на    постанову        Бердичівського    міськрайонного    суду

Житомирської області від 26 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1   до   Головного   управління   праці   та   соціального   захисту   населення

Житомирської облдержадміністрації про проведення перерахунку разової грошової

допомоги,

встановила:

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, та, посилаючись на те, що йому як учаснику бойових дій, пенсіонеру Міністерства оборони України в порушення Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" невірно нараховується та виплачується разова грошова допомога, просив: зобов'язати відповідача зробити перерахунок розміру разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій за період 2004-2006 роки; виплатити недоплачену допомогу в розмірі 3085 грн. ; зобов'язати відповідача в подальшому виплачувати йому грошову допомогу, як учаснику бойових дій, виходячи з фактичного розміру мінімальної пенсії за віком.

Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 вересня 2006 року позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача провести перерахунок розміру одноразової грошової допомоги позивачу за 2004-2006 роки, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком та сплатити йому різницю недоплаченої допомоги в сумі 3085 грн. В задоволені решти позову відмовлено за безпідставністю.

У поданій апеляційній скарзі апелянт просить скасувати вказану постанову та прийняти нову про відмову у задоволені позову. Зазначає, що постанову прийнято з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що судом не враховано, що позивачу грошова допомога виплачувалася в розмірах встановлених законами України про Державний бюджет на 2004-2006 роки.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій, пенсіонером Міністерства оборони України.

Відповідно до ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що права позивача було порушено, оскільки мінімальна пенсія за віком у 2004 році становила 50 грн., у 2005 році-332 грн., у 2006-359 грн. А тому позивачу до 5 травня мала бути виплачена грошова допомога в розмірі 250 грн. в 2004 році, в 2005 році -1660 грн., а у 2006 році - 1795грн.

Проте такий висновок суду першої інстанції є помилковим.

Так, Законом України „Про Державний бюджет України на 2004 рік" та Законом України „Про державний бюджет України на 2005 рік"" розмір такої допомоги був обмежений до 120 грн. у 2004 році, а у 2005 році - до 250 грн.. Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік " призупинено на 2006 рік дію частини п'ятої статті 12 Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення щорічної грошової допомоги. Допомогу за 2004 - 2005 роки у зазначених розмірах та за 2006 рік в розмірі 250 грн. позивач отримав.

Оскільки положення статті 44 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік" про встановлення щорічної разової допомоги рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року, тобто до закінчення бюджетного періоду (ст.З Бюджетного кодексу України), визнані неконституційними, то це давало право позивачу вимагати виплати вказаної допомоги за 2004 рік в сумі 250 грн. Та, обставина, що виплата допомоги повинна проводитися до 5 травня, правового значення в даному випадку не має. Враховуючи, що розмір мінімальної пенсії в 2004 році становив 50 грн. і позивачем отримано лише 120 грн., тому до стягнення підлягає недосплачена допомога в розмірі 130 грн. ((50 грн. х 5) - 120 грн.).

У зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, колегія вважає, що постанова підлягає скасуванню в частині задоволення позову з прийняттям нової про часткове (стягнення на користь ОСОБА_1 130 грн. недосплаченої одноразової допомоги за 2004 рік) задоволення вимог позивача з інших підстав. Решта вимог не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської облдержадміністрації задовольнити частково.

Постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 вересня 2006 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської облдержадміністрації зробити перерахунок розміру одноразової допомоги ОСОБА_1 за 2005-2006 роки та виплатити йому різницю недоплаченої допомоги за вказаний період в сумі 2955 грн. скасувати, ухваливши в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1. У решті постанову залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення її в повному обсязі.

Справа №22а/57                                    Головуючий у суді 1-ї інстанції Вельмик А.Є.

Категорія 38   Суддя-доповідач Матюшенко І.В.