Справа №2-769/08
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2008 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складі головуючого - судді Болибок Є.А.
при секретарі Бондаренко А.В.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
представника відповідача ОСОБА_5
відповідача ОСОБА_6 0.1.
представника третьої особи ОСОБА_7 /
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, приватного нотаріуса ОСОБА_11, третя особа Дергачівське комунальне підприємство технічної інвентаризації "Інвенрос", про переведення на співвласника права та обов'язку покупця квартири та визнання права власності, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця квартири АДРЕСА_1. В обґрунтування позову зазначила, що вона проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, а квартира №3 належить ОСОБА_8 на підставі договору купівлі продажу від 14.09.2006 року. Позивачці стало відомо, що при проведенні приватизації квартир коридор, веранда і тамбур пропорційно розділені між трьома квартирами ї їх площа ввійшла в приватизацію квартир, тобто квартири №2 і №3. Таким чином, вважає, що коридор, веранда і тамбур не розділені в натурі і власники квартир №2 і №3 є власниками спільної часткової власності на ці приміщення. 14 вересня 2006 року власники квартири №3 ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10 продали цю квартиру ОСОБА_8, оформивши договір купівлі продажу, який був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_11 Позивач ОСОБА_1 вважає, що її переважне право на покупку квартири передбачене ст. 362 ЦК України було порушене, оскільки їй не було повідомлено про продаж квартири. ОСОБА_1 згодна внести на депозит суду суму 5000 гривень, тобто суму за яку було здійснено продаж квартири №3. В зв'язку з цим ОСОБА_1 просила суд, перевести на неї права та обов'язки покупця квартири АДРЕСА_1, визнати за нею право власності на цю квартиру. Також просила їй поновити строк на звернення до суду, оскільки про продаж квартири узнала тільки 26.10.2007 року.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_12 позов не визнала, подала письмове заперечення проти позову, в якому вказала, що на початку літа 2005 року вона дізналася від своїх сусідів, що з 2000 року продається квартира АДРЕСА_1 за 1000 доларів США. Вона звернулася з цього приводу до ОСОБА_6, і в липні 2005 року в присутності ОСОБА_1 передала задаток 1000 гривень, а суму яка залишилась, зобов'язалась передати через рік. 14.09.2006 року вона згідно домовленості з ОСОБА_6 оформили договір купівлі продажу і вона передала залишок суми. ОСОБА_12 є інвалідом дитинства 3 групи і одинокою матір'ю, іншого житла у неї немає. ОСОБА_1 не бажала купувати у ОСОБА_6 квартиру на протязі 5 років.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_4 позов не визнав, пояснив, що ОСОБА_6 квартиру продавав за 1000 доларів США, було багато бажаючих купити її, але ніхто не захотів. Коли приходили покупці дивитися квартиру, двері їм відчиняла ОСОБА_1 Про те, що квартира продається їй було відомо. ОСОБА_12 давала завдаток ОСОБА_6, про що також було відомо позивачці.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_6 позов не визнав, пояснив квартиру давно продавав, деякі покупці навіть завдатки давали, але потім відмовлялись від покупки. Він також пропонував ОСОБА_1 купити квартиру, але вона відмовилась. ОСОБА_12 давала завдаток при позивачці. Коли йому вже був даний
завдаток, телефонував син ОСОБА_1 і прохав повернути завдаток ОСОБА_12, а він купе квартиру, але ОСОБА_6 відмовився.
Відповідач ОСОБА_11 подала заяву, в якій зазначила, що оскільки у витязі з реєстру прав власності на квартиру були зазначені власники квартири №3 ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, інші співвласники не зазначені, то вона як нотаріус не вправі вимагати згоду інших осіб. Також ОСОБА_11 просила справу слухати у її відсутність.
У судове засідання відповідач ОСОБА_9 не з'явився, повідомлявся належним чином, до суду надійшла його заява про розгляд справи у його відсутність.
У судове засідання відповідач ОСОБА_10. не з'явилася, повідомлялася належним чином, до суду надійшла її заява про розгляд справи у її відсутність, також в цій заяві вона зазначила, що позов ОСОБА_1 не визнає, оскільки квартира продавалася понад 5 років, ОСОБА_1 вказувала, що ця квартира їй не потрібна.
У судовому засіданні представник третьої особи Дергачівського КІГТІ «Інвенрос» ОСОБА_7 , пояснила, що квартира АДРЕСА_1 є ізольованою, оскільки будинок №24 підлягав приватизації, то площа коридору, веранди і тамбуру пропорційно розділені між трьома квартирами ї їх площа ввійшла в приватизацію квартир, у тому числі і квартири №3.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 просив позов задовольнити, пояснив, що оскільки коридор, веранда і тамбур в натурі не розділені, то відповідно до ст. 362 ЦК України, ОСОБА_1 має переважне право на покупку квартири.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_13 розповіла, що їй було відомо, що ОСОБА_6 продає квартиру, про це вона сказала ОСОБА_14 ОСОБА_1 знала, що прдається квартира, оскільки сама відкривала двері коли покупці приходили дивитися квартиру.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_15 розповів, що позивачка є його матірю, в квартирі №2 він проживає близько 10 років. Про те, що ОСОБА_6 продає квартиру йому було відомо, він пропонував власникам продати йому квартиру, але ОСОБА_6 сказав, що він отримав уже завдаток. Оскільки ОСОБА_15 вважав, що квартира є комунальною, то чекав, що його матір викличуть до нотаріуса при оформленні відчуження квартири.
Судом встановлені обставини і визначені відповідно до них правовідносини.
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 18.01.1994 року, комісія по приватизації державного житлового фонду ПТУ-52 засвідчила, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10.
Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №11769157 від 07.09.2006 року власниками квартири АДРЕСА_2 на праві приватної спільної сумісної власності є ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10.
Згідно договору купівлі продажу від 14.09.2006 року, зареєстрованому у реєстрі за №2111, посвідченому приватним нотаріусом Дергачівського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_11 , ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10 продали ОСОБА_16 квартиру АДРЕСА_2 за суму 5000 гривень.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12954437 від 19.12.2006 року власником квартири АДРЕСА_2 на праві приватної власності є ОСОБА_12.
Згідно довідки Дергачівського КПТІ «Інвенрос» від 26.10.2007 року квартири №2, 3 по вул. Артема №24 в м. Дергачі Харківської області були приватизовані, коридор площею 20, 7 м2, веранда площею 10, 35 м2 і тамбур площею 3, 85 м2 пропорційно були розділені між квартирами, та їх площа ввійшла в приватизацію квартир, тобто знаходиться в спільному користуванню квартир.
Згідно відповіді Дергачівського КПТІ «Інвенрос» від 28.08.2008 року, квартири №2, №3 в будинку №24 по вул. Артема в м. Дергачі Харківської області являються ізольованими згідно ст. 382 ЦК України.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалася сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до висновку, що у позов є необгрунтованим й таким, що не підлягає задоволенню, з наступних мотивів.
Судом достовірно встановлено і підтверджується доками, які є в матеріалах справи, що на момент укладення договору купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 зазначена квартира перебувала у спільній сумісній власності ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10.
ОСОБА_1 на момент укладення договору купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 не була співвласником цієї квартири, в зв'язку з цим вона не мала переважного права перед іншими особами на купівлю зазначеної квартири, за ціною оголошеною для продажу.
Суд не бере до уваги посилання позивачки на те, що коридор, веранда і тамбур не розділені в натурі, і власники квартир «2 і №3 є власниками спільної часткової власності на ці приміщення, так як ці приміщення є приміщеннями загального користування і відповідно до ч.2 ст. 382 ЦК України належать власникам квартири на
праві спільної сумісної власності. До того ж, предметом договору купівлі продажу була квартира АДРЕСА_3, а не коридор, веранда і тамбур, які знаходяться у загальному користуванні.
Також суд відмічає, що відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року N2482-XII до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, допоміжні приміщення окремо приватизації не підлягають.
Суд застосовує наступні нормативно-правові акти.
Згідно ч.1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року N2482-XII, до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі -квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.
Згідно ч.2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року N2482-XII, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Згідно ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року N2482-XII, власник приватизованого житла має право розпорядитися квартирою (будинком) на свій розсуд: продати, подарувати, заповісти, здати в оренду, обміняти, закласти, укладати інші угоди, не заборонені законом. Порядок здійснення цих прав власником житла регулюється цивільним законодавством України.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч.1 ст. 382 ЦК України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Згідно ч.2 ст. 382 ЦК України, власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Згідно ч.1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно ч.1 ст. 362 ЦК України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.
Згідно ч.1 ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно ч.2 ст. 369 ЦК України, розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Згідно ст. 658 ЦК України, право продажу товару належить власникові товару.
На підставі ст. ст. 2 ч.1, 10 ч.2, 12 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року N2482-XII, ст. ст. 328, 355 ч.1, 362, 369 ч.1-2, 658 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення і подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України.