АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

у м. Феодосії

Справа № 22-ц-345-Ф/07                

Головуючий суду першої інстанції Муратова Ж.А.

Суддя-доповідач Полянська В.О.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13   лютого   2007   року   колегія   суддів   судової   палати   у   цивільних   справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого   - Моісеєнко Т.І., суддів              - Іщенка В.І.,

Полянської В. О., при секретарі -   Піцик Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2про захист честі, гідності і стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди у сумі 1700 грн. Вимоги мотивовані тим, що після загальних зборів членів СТ „Пантікапей", які відбулися 02 липня 2005 року, чоловік казначея ОСОБА_3 - ОСОБА_2 став висловлювати на її адресу образливі слова, називав її аферисткою, пройдохою, такою що мала проблеми із законом. Таку не відповідну дійсності інформацію він став розповсюджувати у письмовій формі: розклеював плакати на території садового товариства. Просить визнати за невідповідних дійсності відомості, що порочать її честь і гідність, виготовлені відповідачем і поширені їм же шляхом вивішування на території садового товариства «Пантікопей» обіг та оголошень, в яких висловлені відомості про те, що „всі стали заручниками групи нечесних і непорядних людей у тому числі і ОСОБА_1 , яка керується корисливими особистими спонуками і цілями; ОСОБА_1 мала проблеми із законом у зв'язку з грубими порушеннями фінансової дисципліни в мідійному господарстві і лише випадковість врятувала її від суду; ОСОБА_1 працює у приватного підприємця, де привласнює кругленьку величезних розмірів суму грошей; убачивши, що їй вдаються афери, організовує магазин. де врешті-решт їй довелося відповідати за порушення закону".

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 30 листопада 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнане за не відповідних дійсності, що порочать честь і гідність ОСОБА_1, поширені ОСОБА_2 шляхом вивішування на території садового товариства «Пантікопей» обігу та оголошенні, в яких висловлені відомості: «всі стали заручниками групи нечесних і непорядних людей: ОСОБА_1, яка керується корисливими особистими спонуками і цілями; «ОСОБА_1 мала проблеми із законом у зв'язку з грубими порушеннями фінансової дисципліни в мідійном господарстві і лише випадковість врятувала її від  суду;  ОСОБА_1  працює  у  приватного  підприємця,  де  привласнює кругленьку величезних розмірів суму грошей; ОСОБА_1, убачивши, що їй вдаються афери, організовує магазин, де врешті-решт їй довелося відповісти за порушення закону».

Зобов'язано ОСОБА_2 спростувати вказані відомості шляхом вивішування на території садового товариства «Пантікопей» обігу і оголошення, із спростуванням вказаних відомостей.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 500 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки на думку апелянта рішення суду постановлене з порушенням норм діючого законодавства і суперечить фактичним матеріалам справи. Апелянт вважає, що суд недостатньо повно з'ясував обставини справи, тому зробив невірній висновок про розповсюдження їм недостовірної інформації відносно ОСОБА_1 і, що ця інформація ганьбить честь та гідність позивачки. Апелянт вважає, що доказів, яки б підтверджували розповсюджування їм будь-якої інформації відносно ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов суд першої інстанції визнав доведеним факт поширення ОСОБА_2 відомостей відносно ОСОБА_1 таких як: «всі стали заручниками групи нечесних і непорядних людей: ОСОБА_1, яка керується корисливими особистими спонуками і цілями; «ОСОБА_1 мала проблеми із законом у зв'язку з грубими порушеннями фінансової дисципліни в мідійном господарстві і лише випадковість врятувала її від суду; ОСОБА_1 працює у приватного підприємця, де привласнює кругленьку величезних розмірів суму грошей; ОСОБА_1, убачивши, що їй вдаються афери, організовує магазин, де врешті-решт їй довелося відповісти за порушення закону», викладених в обігу і оголошенні, яки були вивішені відповідачем на території садового товариства «Пантікопей», і, що вказані відомості підлягають спростуванню як не достовірні, таки що порочать честь і гідність позивачки.

З таким висновками суду не може погодитися колегія суддів, бо вони не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ч. З ст. 277 ЦК України вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною.

Згідно з п. З постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 року № 7 „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" при розгляді цивільних справ, порушених за цих підстав, суди повинні з'ясувати, чи поширені відомості, про спростування яких пред'явлений позов; чи порочать вони честь, гідність або ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності. Поширення відомостей слід розуміти як опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному колу осіб або хоча б одній людині.                                     

Виходячи з цього ОСОБА_1 повинна була повідомити у позовній заяві та в судовому засіданні, які саме неправдиві відомості щодо неї, в якій спосіб і коли були поширені відповідачем, надати тому докази, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається чк на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів вважає, що позивачкою не було надано достовірних доказів про те. що обіг та оголошення, яки були розміщені на території СТ „Пантікапей", розповсюджував ОСОБА_2 Так, у підтвердження своїх доводів про те, що відповідач розклеював обіг та оголошення з відомостями, яки порочать її честь та гідність, позивачка посилалась на приєднані до позову нібито зняті нею ці оголошення. Однак, доказів про те, що саме ці ксерокопії обігу та оголошень були розміщені на території садового товариства, та те, що саме їх розвішував відповідач, матеріали справи не містять, ОСОБА_1 таких доказів суду не надала, і судом ці обставини не були перевірені та з'ясовані належним чином.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6; ОСОБА_7, на показаннях яких грунтуються висновки суду, не змогли пояснити, які конкретно неправдиві відомості щодо позивачки і коли саме були поширені у обігу та оголошеннях, розміщених на території СТ „Пантікапей".

Проте, відповідач у судовому засіданні довів суду, що в той день 18 серпня 2006 року, в який він, з пояснень позивачки, розклеював обіг та оголошення з відомостями, яки порочать її честь та гідність, він знаходився з 07 години до 16 години на робочому місті в ОАО „Суднобудівельний завод" у м. Керчі ( а.с. 23). Цій факт підтвердила у судовому засіданні свідок ОСОБА_8

Крім того, з пояснень свідків ОСОБА_9; ОСОБА_8; ОСОБА_10 вбачається, що в СТ „Пантікапей" на протязі півтора роки йдеться боротьба між двома групами СТ, для зібрання загальних зборів членів садового товариства, робоча група писала та вивішувала на території садових ділянок, оголошення з програмою зборів, однак вони ніколи не бачили обігу та оголошень з відомостями, яки порочать честь та гідність ОСОБА_1 Вказані свідки підтвердили, також, пояснення ОСОБА_2, про те, що він не є членом садового товариства і не входить до складу робочої групи.

Колегія суддів вважає, що доказів, яки б підтверджували дії ОСОБА_2 у розповсюджуванні у вигляді вивішування на території садового товариства „Пантікапей" обігу та оголошень з відомостями, яки порочать честь та гідність ОСОБА_1 матеріали справи не містять, тому не можна вважати доказаною вину ОСОБА_2 щодо розповсюджування не відповідної дійсності інформації, яка порочить порочать честь та гідність позивачки.

Тому рішення суду, яким визнане за не відповідних дійсності, що порочать честь і гідність ОСОБА_1, поширені ОСОБА_2 шляхом вивішування обігу та оголошень підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

З вищенаведеного вбачається, що підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав не має, тому рішення про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 на користь позивачки також підлягає скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 23, 277,297 ЦК України, ст. ст. 304, п.2 ч. 1 ст. 307, п.2 ч. 1 ст. 309, 313,ч.2 ст.314, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити.

з оригіналом згідна

Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від ЗО листопада 2006 року скасувати.

Ухвалити пор справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2про Васильовича про захист честі, гідності і стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення апеляційної інстанції набирає чинності з дня проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.

Судді: