Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22ц-9002/10 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1

                                       Доповідач - Костюченко Н.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2011року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі :

головуючого – Костюченко Н.Є.

суддів – Осіяна О.М., Максюта Ж.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську  адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м.Дніпропетровск ради - про перерахунок допомоги по догляду за дитиною, -

В С Т А Н О В И В:

       В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати постанову Жовтневого районного суду м.Дніпропетровськ від 08.12.2009., якою відмовлено у частині позовних вимог, посилаючись на розгляд судом не в повному обсязі її позовних вимог,порушення судом матеріального і процесуального закону.

Про скасування постанови як такої, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права просить і відповідач у своїй скарзі.

       У позові ОСОБА_2 просить визнати незаконною бездіяльність відповідача та зобов*язати його виплатити щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку з 01.11. 2007р. по 31.12.2008. в розмірі прожиткового мінімуму для працюючих осіб, а саме в сумі 6916,65грн..

       Постановою суду дії відповідача визнані незаконними, його злобов*язано нарахувати та виплатити позивачці недовиплачену суму допомоги допомогу по догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку з 31.10. 2007р. по 31.12.2007., у задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

       Апеляційний суд вважає, що постанова повинна бути скасована, ухвалене нове рішення про задоволення вимог в зв*язку із слідуючим.

       Матеріалами справи встановлено, що за ст.ст.40,43 Закону України “Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування у зв*язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”позивачка як застрахована особа та така, що доглядає неповнолітню дитину до 3-х років, має право на державну допомогу по догляду за дитиною до 3-х років.

Розмір такої допомоги повинен бути не менше розміру прожиткового мінімуму встановленого Законом.

На підставі Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 6.12.2006. № 453 та Постанови КМУ від 16.01.2007. №32 - з січня 2007р. виплата такої допомоги застрахованим особам покладена на відповідача.

       Всупереч вимог норм зазначеного Закону, а також ст.ст.22, 46 Конституції України, згідно яких при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини; соціальні виплати та допомога, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, - відповідачем належні позивачці виплати в повній мірі не нараховувались та не проводились, суми виплат не відповідали розмірам, встановленим Законом. Мається заборгованість по виплатам з 01.11. 2007р по 31.12.2008.

       Суд, розглядаючи спір, прийшов до правильного висновку, що Закон України “Про державний бюджет України на 2007р”, яким керувався відповідач у своїх розрахунках, - не може вносити зміни, зупиняти дію чинних Законів та не має вищої юридичної сили над Законами, а тому вірно виходив з того, що позивачці допомога по догляду за дитиною надавалась за 2007рік не в повному обсязі. Однак при цьому суд помилково виходив із вимог ЗУ “Про державну допомогу сім*ям з дітьми”, оскільки він не стосується застрахованих в системі загальнообов*язкового державного соціального страхування осіб, якою є позивачка. Слід керуватись ст.ст.41,43 ЗУ “Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування у зв*язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”. Виходячи із зазначених норм спеціального Закону та встановленого ст..62 ЗУ “Про державний бюджет України на 2007рік”, ст..58 ЗУ “Про державний бюджет України на 2008рік” розміру прожиткового мінімуму - має місце заборгованість у виплаті позивачці допомоги.

При цьому є необґрунтованою відмова суду у задоволенні вимог, які стосуються 2008 року, оскільки ст..ст.22, 46 Конституції України та норми спеціального Закону, зазначені вище, були чинними і на цей рік, а тому суд мав всі підстави для задоволення вимог у цій частині. Між тим, таку відмову у своїй постанові суд залишив немотивованою.

       Таким чином, суд під час вирішення спору невірно застосував норми матеріального закону та виніс частково незаконну постанову, яка за вимогами п.1,4ч.1 ст.309 ЦПКУ підлягає скасуванню в зазначеній частині з винесенням нового рішення про задоволення позову щодо зобов*язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивачки суму допомоги за 2008рік.

       В іншій частині рішення є законним.

       Усі доводи скарги відповідача не можуть вважатись обґрунтованими як такі, що порушують права матері, що доглядає дитину до досягнення нею 3-річного віку, надані їй ст..ст.22, 46 Конституції України.                

Керуючись ст.ст . 197, 198, 202,205 КАС України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -- задовольнити.

Постанову Жовтневого районного суду м.Дніпропетровськ від 8 грудня 2009р. - скасувати в частині відмови у задоволені вимог за 2008рік.

Позовні вимоги ОСОБА_2  про зобов*язання Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м.Дніпропетровск ради нарахувати та виплатити щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку за 2008рік.– задовольнити.

Зобов*язати  Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 недовиплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку за увесь 2008рік в розмірі прожиткового мінімуму для працюючих осіб, встановленого Законом . В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного Суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

С У Д Д І