Справа № 2-14996/10

Провадження № 2-14996/10

24.09.2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2010 року Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді – Єлізарова Є.І. при секретарі – Куліш А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання права власності ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на праві власності за договором купівлі-продажу від 9.04.2006 р., посвідченого ПН ХМНО ОСОБА_3, реєстровий №903 у рахунок сплати боргу та неустойки.

У судове засідання позивач з’явився, вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач - в судове засідання з’явився, позов визнав.

Суд вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, задовольняє позов виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено наступне:

1 лютого 2010 р. г. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики коштів у розмірі 100 000 грн у вигляді договору позики коштів у простій письмовій формі. Договір позики коштів від 1.02.2010 р. передбачає, що ОСОБА_2 (позичальник) зайняв у ОСОБА_1, (позикодавця) кошти в сумі 100 000 грн. Договір позики від 1.02.2010 р. передбачає, що зазначену вище суму грошей позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві у строк до 01.07.2010 р. Також позичальник зобов'язується виплатити позикодавцеві майнову неустойку, яка може бути нерухомим майном. Під нерухомим майном сторони розуміють будь-яке майно, яке належить позичальникові на праві власності. У випадку неповернення коштів у сумі 100 000 грн у встановлений цим договором строк., позикодавець як оплата боргу та неустойки набуває право вимагати визнати за собою право власності на АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві власності за договором купівлі- продажу від 9.04.2006 р., посвідченого ПН ХМНО ОСОБА_3, реєстровий №903 у рахунок оплати боргу та неустойки. Сторони визначили ціну квартири АДРЕСА_2 у сумі , що встановлює 100 000 грн. З моменту передачі права власності на квартиру АДРЕСА_2 сторони домовились, що договір позики коштів у розмірі 100 000 грн та зобов’язання , які виникли з цього договору є виконаними.

Ст. 1046 ГК України Встановлює наступне: «за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками».

Кошти у розмірі 100000 грн ОСОБА_2 повернуті ОСОБА_1 не були, взяті на себе зобов'язання він не виконав.

Згідно ч. 1. ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ст. 398 ЦПК України встановлює, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Ст. 392 ЦПК України встановлює, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільного права є його визнання.

Ч. 2 ст. 328 ЦПК України встановлює : «Право власності вважається набутимо правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права

власності не встановлена судом».

Ч. 1 ст. 549 ЦК України встановлює: «неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення

боржником зобов'язання».

Ч. 1 ст. 551 ГК України встановлює: «предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно».

У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не виконав взятих на себе зобов'язань по поверненню ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 100 000 грн., суд вважає, що зобов'язання, взяті ОСОБА_2 за договором позики від 1.02.2010 р. виконані не були, відповідно до чого ОСОБА_2 повинен передати позивачу грошові кошти або інше майно визначене договором від 01.02.2010 г., а також сплатити неустойку.

Оскільки договором від 01.02.2010 г. передбачено, що ОСОБА_1 у разі не сплати боргу відповідачем у строк передбачений договором, має право замість повернення коштів вимагати у якості сплати боргу та неустойки визнання право власності на АДРЕСА_3, суд вважає позов ОСОБА_4 є законним, обгрунтованим і ухвалює рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. 218,220,328,392,549,5511046,1047,1049 ЦК України, ст.ст. 10,11,15,60,208,209, 212-215, 218 УПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на АДРЕСА_1.

Право власності ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 припинити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя Московського районного

суду м. Харкова ОСОБА_5