Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22ц-4434/11 Головуючий у 1 й інстанції - Бойко О.М.

Категорія 33 Доповідач - Костюченко Н.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2011 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі :

головуючого - Костюченко Н.Є.

суддів -Осіяна О.М., Максюта Ж.І.

при секретарі - Сичевській А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 - про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21.12.2010., яким йому відмовлено у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального закону, невідповідність висновків суду обставинам справи.

У позові ОСОБА_2 просив стягнути з відповідачки як винної у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 11.09.2002., матеріальну шкоду в сумі 6882грн., моральну шкоду в сумі-11000грн., судові витрати.

Заочним рішенням суду у позові відмовлено з тих підстав, що ОСОБА_2 не довів, що на законних підставах керував автомобілем, а тому суд вважав, що він не має права вимоги.

Апеляційний суд вважає рішення незаконним, таким, що повинне бути скасованим, а новим рішенням позов частково задоволеним в зв'язку з невідповідністю висновків суду матеріалам справи та невірним застосуванням норм матеріального права.

Матеріалами справи встановлено, що 11.09.2002. сталася дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були сторони. Позивач на підставі виданого на його і*мя реєстраційного талону № 033525, що діяв на момент ДТП і до 14.08. 2014року (т.1 а.с.99), керував автомобілем свого брата ЗАЗ-1140. Згідно роз'яснень, що містяться у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992. №6 із змінами "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"- оскільки згідно зі ст..48 ЗУ "Про власність"(який був чинним на час ДТП) положення щодо захисту права власності поширюється також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором, така особа також вправі вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому майну. Виходячи із зазначеного, та тієї обставини, що робітниками ДАІ під час розслідування причин ДТП не було встановлено факту незаконного керування позивачем автомобілем ЗАЗ, - у місцевого суду були всі підстави вважати ОСОБА_2 належним позивачем по справі. Між тим висновки суду щодо цієї обставини є необґрунтованими та такими, що протирічать матеріалам справи.

Згідно постанов суду з адміністративної справи від 10.11.2004., 11.03.2005. відповідачка визнана винною в ДТП. Постанови є чинними, а тому обставини щодо її вини не повинні з*ясовуватись та доводитись під час вирішення данного спору.

Відповідно до наданих позивачем доказів вбачається, що сума спричиненої йому в результаті пригоди шкоди складає 3901,12грн. З врахуванням довготривалого розгляду справи, в тому числі, в зв'язку з багаторазовою неявкою відповідачки до суду, є обґрунтованою вимога позивача про застосування до цієї суми індексів інфляції згідно наданого розрахунку , що складає суму 2980,41грн.

На підставі вимог ст..ст.440, 440-1, 450 ЦКУ-1963р. -з відповідачки підлягає стягненню сума матеріальної шкоди- 6882грн. а також моральна шкода, яку суд з врахуванням характеру та тяжкості моральних переживань позивача в зв'язку із ДТП оцінює у 2000грн. За вимогами ст.. 88 ЦПКУ на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат по справі-3000грн. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 307,309 п.1,3,4ч.1 ЦПК України, апеляційний суд -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу та позовну заяву - частково задовольнити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2010р. - с к а с у в а т и .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 6882грн., моральну шкоду в сумі- 2000грн. судові витрати в сумі- 3000грн. В іншій частині позову -відмовити.

Рішення чинне з моменту проголошення, може бути оскаржене у 20-денний строк у касаційному порядку.

С У Д Д І