ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"12" березня 2010 р.                                                                            Справа  № 15/11

 За позовом:   Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РВК"    

До відповідача 1:   Публічного  акціонерного  товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

До відповідача 2:  Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Матвійчук Олександр Сергійович

Про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та його скасування

                                                                                                      Суддя  Коломис В. В.

Секретар судового засідання:    Васильєва О.М.

Представники:

від позивача:  Долбієв О.В.(дов. б/н від 20.01.2010р.).  

від відповідача 1:  Демська С.Є. (дов. у справі).

від відповідача 2: не з'явився.

від третьої особи: не з'явився.     

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "РВК" м.Рівне звернувся до господарського суду з позовом, відповідно з яким просить суд визнати виконавчий напис № 3560 від 14 грудня 2009 року, вчинений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Матвійчуком О.С., яким звернено стягнення на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Самчука , 30а, в складі:  гараж, літ."Д" , загальною площею 34.4 кв.м.; склад № 120 , літ. "Е", загальною площею 99,6 кв.м.; зварювальний цех № 148, літ. "Ж", загальною площею 221,4 кв.м; склад № 148 а, літ. "З", загальною площею 50,6 кв.м.; будівлю господарського блоку літ. "Б-2", загальною площею 864,8 кв., що належать ТОВ фірмі "РВК" таким, що не підлягає виконанню та скасувати його.

Позивач вважає виконавчий напис № 3560 від 14 грудня 2009 року таким, що суперечить нормам матеріального права і відповідно таким, що не підлягає до виконання. При цьому, як на підставу своїх позовних вимог посилається зокрема на таке.

Відповідно до ст.87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема, якщо подані документи підтверджують  безспірність заборгованості або іншої відповідальності перед стягувачем.

В свою чергу, як зазначає, заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового  доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться  у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.99 р.

Натомість, як вказав позивач, в порушення постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.99 р., п.284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій,  ст.87 Закону України "Про нотаріат", розрахунок, який був наданий  Банком нотаріусу, жодним чином не підтверджує безспірність вимог до ТОВ "РВК".

Крім того зазначає, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання  та/або умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу 30 днів з моменту одержання  іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень. Натомість, як зазначив позивач, ТОВ "РВК" не отримувало письмової вимоги про усунення порушень. Окрім того, зазначає про невідповідність заборгованості, зазначений у претензії Банку, заборгованості на яку вчинений оспорюваний виконавчий напис.

Більше того, вважає, що відповідач 1, вже скористався своїм правом стягнення в судовому порядку боргу з боржника, та відповідно обрав спосіб захисту своїх прав, передбачений ст.16 ЦК України, що в свою чергу на думку позивача, виключає підстави для вчинення виконавчого напису. Крім того, позивач вважає, що його зобов`язання за договором іпотеки на момент вчинення виконавчого напису та на даний час припинені, оскільки сплив встановлений ч.2 ст559 ЦК України шестимісячний строк пред`явлення вимоги до поручителя.

Враховуючи викладене, та зважаючи на порушення Банком порядку  направлення та форми вимоги до іпотекодавця, відсутність доказів безспірності заборгованості, невчинення нотаріусом дій, щодо перевірки належним чином заяви Банку про вчинення виконавчого напису, і як  наслідок порушенням приватним нотаріусом Матвійчуком О.С. вимог ст.ст. 11, 35 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 87-89 Закону України "Про нотаріат" та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.04 р. за № 20/5, на думку позивача - ТОВ фірми "РВК", є всі правові підстави для визнання виконавчого напису № 3560 від 14 грудня 2009 року таким, що не підлягає до виконання, та відповідно його скасування.

Відповідач - 1 - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Північно-Західне РУ" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" м.Рівне позовні вимоги відхиляє в повному обсязі в зв`язку з їх безпідставністю та необгрунтованістю.

Як вказує відповідач 1, Банком, як-то передбачено ст.35 Закону України "Про іпотеку" було направлено претензію  боржнику - ТОВ "Літа Холдінг" та іпотекодавцю - ТОВ "РВК", в якій було висунуто вимогу про необхідність виконання договірних зобов`язань, та наголошено, що у разі невиконання викладених вимог, Банком буде здійснено звернення стягнення на заставлене майно, шляхом вчинення виконавчого напису.

Оскільки відповіді на претензію Банком отримано не було; заборгованість погашена не була, у відповідності до ст.ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку" і було здійснено стягнення на заставлене майно, яке належить ТОВ фірмі "РВК", шляхом вчинення виконавчого напису.

При цьому відповідач 1  вважає, що виконавчий напис було вчинено у відповідності до п.19 ст.34, ст. 87 Закону України "Про нотаріат" з дотриманням вимог, передбачених Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Правил  ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України 21.12.08 р. за  № 2368/5.

Відтак, на думку відповідача-1 підстави для визнання виконавчого напису № 3560 вчиненого 14 грудня 2009 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Матвійчуком О.С., таким, що не підлягає виконанню та його скасування - відсутні.

Відповідач - 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг", м.Рівне жодного разу в судові засідання не з`явився, витребуваних доказів суду не надав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про причини свого нез`явлення суд не повідомив.

Третя особа  без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу - Матвійчук Олександр Сергійович у наданих суду поясненнях та безпосередньо в судовому засіданні посилається на правомірність та законність вчинених дій. При цьому, нотаріус зазначив, що вивчивши всі надані йому документи та приймаючи до уваги, що строк платежу за кредитним договором в забезпечення якого і було укладено Іпотечний договір № 0201I/0507 закінчився 29 травня 2009 року; за заявою Банку грошові кошти не повернуті; як Боржнику, так і майновому  поручителю надсилалася Банком вимога про усунення порушень щодо виконання зобов`язання, а останні були попереджені про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, ним на підставі ст.87 Закону України "Про нотаріат", пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 р. за № 1172, 14 грудня 2009 року і був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за номером 3560.

При цьому зазначає, що чинне законодавство України не містить норми, яка передбачала б визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, якщо він не містить всі вимоги, передбачені в п.287 Інструкції "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України".

З огляду на це, приватний нотаріус Матвійчук О.С. вважає, що ним при вчиненні виконавчого напису в повній мірі були дотримані вимоги чинного законодавства України, і відповідно, підстав для визнання виконавчого напису № 3560 від 14 грудня 2009 року таким, що не підлягає до виконання та його скасування, на його думку, немає.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі фактичні докази у справі, як кожний окремо, так і в їх сукупності, давши цьому достатню і об`єктивну оцінку, суд прийшов до висновку про безпідставність та необгрунтованість позовних вимог.

При цьому, суд встановив та врахував таке.

29 травня 2007 року між Банком "Фінанси та кредит" ТОВ в особі філії в Рівненській області, правонаступником якого є ВАТ "Банк  "Фінанси та кредит" в особі філії "Північно-Західне регіональне управління" (Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Літа Холдінг" (позичальник) був укладений договір про відновлювальну кредитну лінію № 0165-01-07 (далі кредитний договір а.с. 11-15).

Відповідно до п.1.1 Договору, Банк зобов`язувався відкрити позичальнику (відповідачу 2) кредитну лінію на загальну суму 4200000,00  грн., а останній в свою чергу зобов`язувався повернути отримані в рахунок кредитної лінії  грошові кошти згідно графіку (додаток № 1  до договору) з кінцевим строком погашення до 28 травня 2009 року включно та сплатити за їх використання відсотки в розмірі 18,5% річних.

В подальшому сторонами були укладені угоди про внесення змін та доповнень до договору про відновлювальну кредитну лінію № 0165-01-07 від 29.05.07 р. за № 1 від 03.09.07 р., за № 2 від 11.10.07 р., за № 3 від 18.04.08 р. та за № 4 від  25.04.08 р. (а.с.76-79).

Зокрема, сторонами були внесені зміни щодо порядку нарахування, розмірів та сплати відсоткової ставки за користування кредитом.

Відповідно до п.1.1 кредитного Договору, в редакції угоди № 3 від 18.04.08 р., Банк відкрив відповідачу 2 кредитну  лінію на загальну суму 4200000,00 грн. з кінцевим строком повернення - 28 травня 2009 року включно  та сплатою за його користування - 18 % річних.

Відповідно до п.2.4 Кредитного договору в редакції угоди № 3, відповідач 2, як позичальник зобов`язувався повернути кредитні кошти Банку до 28 травня 2009 року включно, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок.

Відповідно до п.3.1 Кредитного договору, в редакції угоди № 3, позичальник зобов`язувався сплатити Банку  відсотки  за користування  кредитними  коштами  у  розмірі  18 % річних;  у випадку порушення строків погашення згідно графіку (Додаток 1 до договору) - 27 % річних від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання; а  з 29 травня 2009 року до дня фактичного погашення кредитної заборгованості - 32% річних.

Натомість відповідач 2 в порушення умов кредитного договору та взятих на себе зобов`язань, у передбачені строки кредит не повернув, як не повернув він його і в подальшому; відсотки за його користування не сплатив.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 28 вересня 2009 року у справі № 14/121 (а.с.35-37), з ТОВ "Літа Холдинг" на користь Банку стягнуто 13580000,00 грн. заборгованості по кредитах, 1814728,06 грн. заборгованості по відсотках та 1408109,43 грн. пені,  в тому  числі за кредитним договором від 29.05.07 р., 4200000,00 грн. заборгованості по кредиту, 455824,66 грн. заборгованості по відсотках та  252196,20 грн. пені, а всього 4908020,86 грн.

15 жовтня 2009 року господарським судом було видано наказ про примусове виконання рішення у справі № 14/121 (а.с.38).

Відповідно до ухвали господарського суду від 15.01.10 р. у справі № 14/121 позивача - ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Північно-Західне регіональне управління" ВАТ "Фінанси та кредит" було замінено його правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Північно-Західне регіональне управління" "Публічного акціонерного товариства "Банк" "Фінанси та кредит".

Викладене підтверджує  безспірність вимог Банку до відповідача 2.

В свою чергу, 29 травня 2007 року, з метою забезпечення повернення кредитних коштів відповідачем 2, між ТОВ фірмою "РВК" (іпотекодавець) та Банком (іпотекодержатель) був укладений іпотечний договір за № 0201I/0507 (далі іпотечний договір, а.с.16-20), відповідно з яким позивач, як майновий поручитель відповідача 2 за кредитним договором передав в заставу Банку майновий комплекс, що знаходиться за адресою вул. Самчука, 30а, в складі:

- гараж, літ. "Д" загальною площею 34,4 кв.м.;

- склад № 120, літ. "Е", загальною площею 221,4 кв.м.;

- зварювальний цех № 148, літ. "Ж", загальною площею 221,4 кв.м.;

- склад № 148 а, літ. "З", загальною площею 50,6 кв.м.;

та будівлю господарського блоку літ. "Б-2", загальною площею 864,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.У.Самчука, 30 а.

Зазначене нерухоме майно передається в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих ТОВ "Літа Холдинг" за кредитним договором від 29.05.07 р. на суму 4200000,00 грн., строком до 28 травня 2009 року,  а також відсотків за користування кредитом у розмірі 18,5% річних за період з дня видачі до строку повернення; 25%  річних  від суми невиконаного своєчасно іпотекодавцем зобов`язання по основному зобов`язанню згідно графіку зазначеного в Додатку 1 до Договору; та 37% річних за період зі строку повернення кредиту за умовами основного зобов`язання до дня фактичного погашення кредиту (п.2 іпотечного договору).

В подальшому, в зв`язку з зміною сторонами процентної ставки за користування кредитними коштами між позивачем та відповідачем 1 були укладені додаткові договори до Іпотечного договору, відповідно за  № 0201I/0507-1 від 28.09.07 р. та за № 0201I/0507-2  від 27.08.08 р. (а.с. 55-56).

Відповідно до п.2 Іпотечного договору, в редакції  додаткового  договору 0201I/0507-2 від  27.08.08 р., вищезазначене нерухоме майно передано в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих ТОВ "Літа-Холдинг" за договором про відновлювальну кредитну лінію за № 0165-01-07 від 29.05.07 р. та додаткових угод до нього за № 1 від 03.09.07 р., № 2 від 11.10.07 р., № 3 від 18.04.08 р., № 4 від 25.04.08 р., укладеними між Іпотекодержателем та Позичальником на суму 4200000,00 грн. строком до 28.05.09 р., а також процентів за користування кредитними ресурсами, виходячи з наступних процентних ставок:

- 20% річних за період з дня видачі до строку  повернення за умовами договору;

- 27 % річних від суми невиконаного своєчасно Іпотекодавцем зобов`язання по основному зобов`язанню згідно графіку, зазначеного в Додатку 1 до кредитного договору;

- 32 % річних за період зі строку повернення кредиту за умовами договору до дня фактичного погашення кредиту.

Відповідно до п.3 Іпотечного договору, узгоджена сторонами вартість предмету іпотеки становить 6124587,00 грн.

Предмет іпотеки (вищезазначене нерухоме майно) належить Іпотекодавцю - ТОВ - фірмі "РВК" на праві власності (п.п.4,5 Іпотечного договору).

При цьому, пунктом 8.4.3 Іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання позичальником зобов`язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані чи будуть виконані неналежним чином.

Відповідно до п.10 Іпотечного договору, звернення стягнення  на Предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя; або за рішенням суду, або за виконавчим написом, нотаріуса, або іпотекодержателем самостійно на умовах цього договору.

Зазначене передбачено і ст.33 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ст.35 Закону України  "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця,  письмову вимогу про усунення порушення.

Розглядом матеріалів справи судом встановлено, що 09 червня 2009 року на адресу позичальника - ТОВ "Літа Холдинг" та на адресу іпотекодавця - ТОВ фірми "РВК" була направлена претензія за № 1920, в якій було висунуто вимогу про необхідність виконання  договірних зобов`язань та сплати заборгованості по кредитному договору з зазначенням розміру заборгованості на момент пред`явлення вимоги. При цьому Банк попередив позичальника та іпотекодавця, що у разі невиконання вимог Банку, останнім буде  звернено стягнення на заставне майно, власником якого є ТОВ фірма "РВК", шляхом вчинення виконавчого напису (а.с.40-41).

Зазначена претензія з вимогою про усунення порушень була отримана 11.06.09 р. (а.с. 42) як позивачем, так і відповідачем 2. Натомість будь-яких відповідей, як і  будь-якого іншого реагування, в тому числі  спростування заявлених вимог від позивача та відповідача 2 не надходило.

В зв’язку з цим, 14 грудня 2009 р. приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального  округу  Матвійчуком О.С., за заявою відповідача 1 та на підставі поданих останнім документів був вчинений виконавчий напис № 3560 про звернення стягнення  на майновий комплекс,  що знаходиться за адресою вул. Самчука, 30а, в складі:

- гараж, літ. "Д" загальною площею 34,4 кв.м.;

- склад № 120, літ. "Е", загальною площею 99,6 кв.м.;

- зварювальний цех № 148, літ. "Ж", загальною площею 221,4 кв.м.;

- склад № 148 а, літ. "З", загальною площею 50,6 кв.м.;

та  на будівлю господарського блоку літ. "Б-2", загальною площею 864,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.У.Самчука, 30 а,  що належать на праві власності ТОВ “Фірмі “РВК”(а.с.57).

Враховуючи  викладене, суд, приймаючи рішення про безпідставність позовних вимог, насамперед врахував таке.

Відповідно до ст.87 Закону України “Про нотаріат” перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.  Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.99 р. затверджено Перелік  документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до п.1 згаданого Переліку, для одержання виконавчого напису на підставі нотаріально посвідчених угод, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення на заставне майно подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання.

Як вже зазначалось, 14 грудня 2009 р. Банк звернувся до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Матвійчука О.С. з заявою про вчинення виконавчого напису на майно ТОВ фірми “РВК”, яке згідно Іпотечного договору № 0201I/0507 від 29.05.07 р. було передано  в іпотеку Банку, строк платежу за яким настав 29 травня 2009 р. (а.с.58-61) .

При цьому, нотаріусу були подані розрахунок заборгованості  ТОВ “Літа-Холдінг” за кредитним договором № 0165-01-07 від 29.05.07 р., оригінал Іпотечного договору № 0201I/0507  від 29.05.07 р., та додатків до нього, копії листів, які  надсилалися боржнику та майновому поручителю з повідомленням про вручення поштового відправлення  (зазначені копії  долучено нотаріусом до матеріалів справи), (а.с. 50-57, 62-79)).

Враховуючи викладене, зважаючи, що строк платежу за кредитним договором, в забезпечення виконання якого і було укладено Іпотечний договір № 0201I/0507, закінчився 29 травня 2009 р.; за заявою Банку грошові кошти повернуті не були; як боржнику, так і майновому поручителю надсилалася Банком вимога про усунення порушень щодо виконання зобов’язання; боржник та майновий поручитель були попереджені про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, на думку суду приватним нотаріусом Матвійчуком О.С. правомірно на підставі ст.87 Закону України “Про нотаріат” та пункту 1 Переліку  документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 р. за №1172, 14 грудня  2009 р. було вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №  3560.

При цьому, нотаріусом були дотримані вимоги ст.88 Закону України “Про нотаріат”, відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи, підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги, минуло не більше  трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами, організаціями - не більше одного року.

Згідно абзацу 4 п.283 Інструкції “Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.04р. за №283/8882, вчинення виконавчого напису здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця письмової вимоги про усунення порушень (в даному випадку листи з повідомленням про вручення поштового відправлення 11.06.09 р.).

Крім того відповідно до ст.7 Закону України “Про нотаріат”, нотаріуси у своїй діяльності керуються,  в тому числі і наказами міністра юстиції України.

Відповідно до п.5.5 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України 21.12.08 р. за №2368/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 31.12.08 р. за №1325/16016, при  вчиненні нотаріальних дій нотаріуси застосовують посвідчувальні написи, видають свідоцтва і вчиняють виконавчі написи, акти про морські протести  та   протести векселів за формами, установленими цими  Правилами (додаток 7).

Як вбачається, оспорюваний виконавчий напис вчинено з дотриманням форми № 76 додатку 7,  відступати від якої нотаріуси не вправі.

Викладене в сукупності свідчить про правомірність та законність дій приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального  округу Матвійчука О.С.

При цьому твердження позивача про те, що заборгованість, зазначена у претензії (вимозі), має співпадати з заборгованістю, зазначеною у виконавчому написі не заслуговує на увагу.

Відповідно до п.3.3 Кредитного договору, ст.1048 ЦК України, нарахування відсотків за користування кредитними ресурсами здійснюється з моменту списання кредитних коштів з розрахункового рахунку позичальника, до моменту повернення коштів на розрахунковий рахунок останнього.

Відтак, заборгованість, визначена на момент пред’явлення вимоги не може відповідати заборгованості, яка утворилась на момент вчинення виконавчого напису.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.589 ЦК України, за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити   в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, тощо.

Таким чином, на думку суду, Банком належним чином та у повному обсязі виконані умови укладених договорів та вимоги чинного законодавства, щодо повідомлення боржника та майнового поручителя про порушення основного зобов’язання.

Безпідставними та необгрунтованими є на думку суду доводи позивача про те, що Банк скористався одним із способів захисту своїх прав та інтересів, отримавши рішення та наказ господарського суду Рівненської області у справі №14/121 про стягнення заборгованості з ТОВ “Літа Холдінг” за кредитним договором,  тому підстави для вчинення виконавчого напису відсутні.

Зазначене не відповідає ст.ст.546, 575 ЦК України відносно того, що виконання зобов’язання може забезпечуватись заставою та ст.17 Закону України “Про іпотеку”, відносно випадків припинення іпотеки, одним з яких є припинення іпотеки шляхом реалізації предмета іпотеки.

Крім того, відповідно до ст.42 Закону України “Про іпотеку”, боржник або майновий поручитель вправі до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимоги за основним зобов’язанням. В свою чергу, таке виконання може бути здійснене по рішенню суду про стягнення заборгованості з боржника або майновим поручителем добровільно.

При цьому, майновий поручитель, який виконав основне зобов’язання повністю або в частині, має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми, і тільки таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки.

Так само, не заслуговують на увагу суду, посилання позивача на припинення іпотеки на підставі ч.4 ст.559 ЦК України, якою в свою чергу передбачено припинення поруки.

У відповідності до ч.1 ст.575 ЦК України, іпотека є окремим видом застави і відповідно самостійним способом забезпечення виконання зобов’язання поряд з неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546 ЦК України).

Згідно ст.1 Закону України “Про іпотеку”, ТОВ фірма “РВК” є майновим поручителем, тобто особою, яка передала в іпотеку Банку  нерухоме майно для забезпечення виконання зобов’язання іншої  особи - ТОВ “Літа Холдінг”.

При цьому, правовий статус поручителя, передбачений ст.553 ЦК України, є відмінним від правового статусу майнового поручителя, передбаченого ст.1 Закону України “ Про іпотеку”; так само, як і є відмінними підстави  припинення поруки, передбачені ст.559 ЦК України та підстави припинення іпотеки передбачені ст.593 ЦК України, ст.17 Закону України “Про іпотеку”.

Оскільки поширення приписів ст.559 ЦК України на такий вид забезпечення виконання зобов’язання, як іпотека, чинним законодавством України не передбачено, посилання позивача на припинення іпотеки на підставі ч.4 ст.559 ЦК України є безпідставними.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість доводи, на які посилався позивач, як на підставу своїх позовних вимог є безпідставними, необгрунтованими та надуманими, оскільки спростовуються вищевикладеним.

З огляду на це, підстави для задоволення позову, на думку суду, - відсутні.

У відповідності до ст.68 ГПК України, заходи до забезпечення позову, вжиті господарським судом, відповідно до ухвали від 01 лютого 2010 р. - підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст.49, 68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                     ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити.

        2.Заходи до забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали господарського суду від 01 лютого 2010 р. у вигляді зупинення стягнення  за виконавчим написом № 3560, виданим 14 грудня 2009 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу  Матвійчуком О.С. - скасувати.

   Суддя                                                                

   Рішення підписане "25" березня 2010 року