Справа № 2а-566/2010 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 лютого 2010 року
Суддя Конотопського міськрайонного суду Сумської області Лебедько М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соцальної допомоги “ Дітям війни ” ,
В С Т А Н О В И В :
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним адміністративним позовом і просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за січень-грудень 2009 рік в сумі 1195 грн. 20 коп.
В обґрунтування вимог посилається на те, що належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 01 січня 2006 р. має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком.
Однак всупереч Рішенням Конституційного Суду України № 6-рн/2007 від 09 липня 2007 року і за №10-рп/2008 від 22.05.2008р., якими були відповідно визнані некоституційними окремі положення Законів України ”Про державний бюджет України на 2007 рік ” і “Про Державний бюджет України на 2008рік“ в тому числі й щодо зупинення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, відповідач не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.
Позивачка та відповідач не з”явилися, предоставили письмові клопотання про розгляд справи у їх відсутність.
Крім цього, відповідач надав заперечення на позов, в яких просить в задоволенні позову відмовити. В обгрунтування своїх доводів зазначив, що рішення Коституційного Суду України від 09 липня 2007 р. № 6-рн/2007 стосувалось лише Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, рішень щодо неконституційності Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік” Конституційним Судом України не приймалось. Таким чином, рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а тому на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Вважає свої дії щодо невиплати доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов”язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. Також зазначив про необгрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті застосовується виключно для визначення пенсії, призначених за цим Законом.
Дослідивши матеріали справи, яких достатньо, вважаю, що позов підлягає задоволенню за таких підстав. Як достеменно встановлено позивачка має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням (а.с.4).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", будь-які інші нормативно-правові акти, які б визначали вказаний розмір або встановлювали інший розмір мінімальної пенсії за віком, відсутні.
З огляду на викладене, вважаю, що посилання відповідача щодо застосування до спірних правовідносин положення ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" не заслуговують на увагу, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсій за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Статтею 7 вказаного закону визначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Встановлено, що за період з січня по грудень 2009 року позивачу проводилася щомісячна виплата державної соціальної підтримки як дитині війни у розмірі 49 грн. 80 коп., що не відповідає вимогам ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки є значно меншою ніж 30 % мінімальної пенсії за віком .
Ні Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ні будь-якими іншим нормативним актом не вносилися зміни чи зупинялася дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто нарахування та виплата державної соціальної підтримки позивачу мала проводитися в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком встановленої саме Законом, а не підзаконним актом, яким є Постанова КМ України від 28.05.2008 року за № 530 на підставі якої відповідач і здійснював виплати у розмірі 10% .
Підсумовуючи зазначене вище, вважаю, що за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року відповідачем було допущено порушення прав позивачки щодо підвищення їй пенсії як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто його право на отримання державної соціальної підтримки як дитині війни.
Посилання відповідача на відсутність необхідних коштів не може бути підставою для відмови у позові, оскільки приймаючи Закон України «Про соціальний захист дітей війни» держава взяла на себе зобов”язання по його виконанню, отже повинна виконувати.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та п. 15 Положення «Про Пенсійний фонд України», затв. постановою КМУ від 24.10.07 № 1261 Пенсійний фонд України реалізує свої повноваження через створені у встановленому порядку територіальні управління; рішення про призначення та перерахунок пенсії приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, рішення про призначення та перерахунок пенсії позивачки, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі за місцем проживання позивача.
За таких обставин, вважаю, що управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі слід зобов»язати здійснити перерахунок пенсії позивачці з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов"зкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2009 рік з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням вже виплачених їй сум.
Керуючись ст. ст. 6, 19, 46, 64, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 61, 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», ст. ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законами України «Про Державний бюджет України на 2006-2008 роки», ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 № 6-рп/2007 рік, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 № 10-рп/2008 рік, ст. ст. 3п.10 ч.1, 10, 69-71, ч. 3 ст. 122,158-161, 167 КАС України, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі Сумської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування ” та провести виплати недоплачених сум з з 1 січня 2009 р. по 31грудня 2009 р.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Конотопський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови та апеляційної скарги – протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення постанови без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя