ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

24.04.07                                                                                           Справа № 4/321-30/64

за позовною заявою:  ТзОВ “Українська пивна компанія Львів”,с.Малехів

до відповідача:   фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,м.Львів

                                                                                                  Суддя  Н.Мороз

                                                                                                                про стягнення   1327,22 грн.

Представники:

Від позивача:      Дуда А.М- фінансовий контролер

Від відповідача:  н/з

            Позивачу роз'яснено  права та обов'язки у відповідності до ст. ст. 20,22 ГПК України.

            Повний  текст  рішення виготовлено та підписано  08.05.2007р.

Суть спору:

           Позов заявлено товариством з обмеженою відповідальністю „Українська пивна компанія Львів”, с. Малехів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів

про стягнення  1327,22   грн. заборгованості, в т.ч: 989,11 грн. за поставлений товар, 59,80 грн. вартості неповерненої тари та 278,31 грн. штрафу.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 16.02.2007  р.  призначив розгляд справи на 13.03.2007 р.

Для об”єктивного та всестороннього вирішення спору, розгляд справи відкладався ухвалою господарського суду до 24.04.2007р.

Представник позивача в судове засідання з'явився,  позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача  в судове засідання повторно не з”явився, вимог ухвали суду від 16.02.2007р., 13.03.2007р. не виконав.

Спір розглядається за наявними в справі матеріалами, згідно ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника  позивача та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив:

Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупцем) було укладено договір поставки №НОМЕР_1,  у відповідності до якого позивач  зобов”язався поставити та передати у власність покупця товар, останній, в свою чергу, зобов”язався прийняти та своєчасно оплатити товар у відповідності до умов договору. Асортимент і кількість товару, що підлягає постачанню, визначається на підставі заявки покупця і вказується у відповідних видаткових накладних.

Порядок розрахунків визначено п.п.5.3,5.4 договору, а саме- протягом 7 календарних днів з моменту  фактичного одержання товару, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача або в іншій узгодженій сторонами формі.

  В підтвердження належного виконання  договірних  зобов”язань позивачем представлено товаро-транспортні (видаткові) накладні № НОМЕР_2 від 23.09.2006р. та № НОМЕР_3 від 06.10.2006р. та доручення б/н на постійне одержання матеріальних цінностей (в

матеріалах справи), згідно яких, як стверджує позивач, відповідачем отримано товар, у  зв”язку з  чим  виникла заборгованість по сплаті за товар на суму 989,11 грн. та поворотну тару на суму 49,50 грн.

Суд з  даними твердженнями позивача не погоджується, виходячи з наступного.

 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів N 88 від 24.05.95р. встановлено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Отже, накладна і є тим самим первинним

документом. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Залежно від характеру операції до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити, зокрема підстава для здійснення операцій.

Сторони при укладенні договору визначили порядок одержання товару, зокрема, згідно п.2.8 договору поставки №НОМЕР_1, при укладенні договору разом з підписаними екземпляром договору покупець передає постачальникові доручення на централізовано-кільцеві перевезення, у якому зазначені П.І.Б матеріально-відповідальних осіб, уповноважених одержувати товар за даним договором, а також утримуються відбитки відповідних печаток (штампів) покупця. Крім того, прийомка-передача товару здійснюється винятково особами, зазначеними у вищевказаному дорученні.

На виконання п.2.8 вищазазначеного договору, відповідачем подано доручення на постійне одержання матеріальних цінностей, що поставляються по кільцевих постачаннях продукції  б/н, в якому зазначено матеріально-відповідальну особу на одержання товарно-матеріальних цінностей від постачальника- ОСОБА_1, зразок підпису  та відбиток штампу (печатки) фізичної особи-підприємця.

Проте, при огляді поданих позивачем товаро-транспортних (видаткових) накладних та доручення б/н на постійне одержання матеріальних цінностей,  суд дійшов висновку про відсутність доказів, що підтверджують отримання відповідачем товару, оскільки товар отримано особами, неуповноваженими (не зазначеними в дорученні) покупцем на одержання товаро-матеріальних цінностей від постачальника. 

Згідно ст.509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Відтак, позивачем у встановленому порядку не доведено належними доказами сам факт отримання відповідачем товару, тому в останнього не виникає обов”язку щодо його сплати. Оскільки не підлягає задоволенню вимога щодо сплати основного боргу, відтак правові підстави для стягнення штрафних санкцій  відсутні.

В силу ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку в позові відмовити. 

Судові витрати залишити за позивачем,  згідно ст.49 ГПК України.

           Керуючись   ст.ст. 32,33,43, 44, 49, 82-85 ГПК України,  господарський суд, -

                                                                     В И Р І Ш И В:

           В позові відмовити повністю.       

     Суддя