Справа № 462/6299/15-ц                                 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.

Провадження № 22-ц/783/1454/18                 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого – Павлишина О.Ф.,

суддів – Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретар Бохонко Е.Р.,

з участю представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 07 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Оскаржуваною ухвалою позовну заяву залишено без розгляду.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_4 В апеляційній скарзі стверджує, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою, така постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з положень ст. 257 ЦПК України та тих обставин, що належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився в судове засідання, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутність суду не надав. З таким висновком суду першої інстанції не погоджується та зазначає, що матеріали справи не містять даних про належне повідомлення його про судове засідання 07.03.2018 року. Звертає увагу на те, що ним скеровувався запит на ПАТ «Укрпошта», із якого вбачається, що поштове відправлення № 7901307938238 від 18.01.2018 року (судова повістка про виклик на 07.03.2018 року) отримане ним 18.03.2018 року, тобто після постановлення оскаржуваної ухвали. Посилається на те, що з 10 січня 2018 року по 26 січня він був у відрядженнях для підписання угод з постачальниками. Просить ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу стверджує, що позивач належним чином повідомлявся про дату і місце судового засідання. При цьому посилається на те, що виклик в судове засідання 16.01.2018 року позивачем отримано 09.01.2018 року, а судову повістку про виклик в судове засідання 07.03.2018 року отримано 18.01.2018 року (а.с.117,118). Також заперечує відомості листа ПАТ «Укрпошта» від 10.04.2018 року, оскільки даними веб-сайту стверджується вручення рекомендованого повідомлення №7901307938238 не 18.03.2018 року, а 18.01.2018 року. Вважає безпідставним посилання в апеляційній скарзі на поважність причин неявки в судове засідання, оскільки, на її думку, законодавець не встановив необхідності врахування судом поважності причин неявки у випадку її повторності. Крім того, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, зазначає, що право на суд не є абсолютним. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 про заперечення вимог апеляційної скарги, які аналогічні доводам відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що сторони, повторно не з»явились в судове засідання без повідомлення про причини неприбуття, від них не надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, дослідження обставин справи є неможливим без участі позивача, а тому позовну заяву слід залишити без розгляду.

Однак з таким висновком погодитись не можна, так як він не відповідає встановленим обставинам.

Так, матеріалами справи стверджується, що позивач по справі належним чином повідомлений про судове засідання 16.01.2018 року. (а.с.117)

Разом з тим, в матеріалах відсутні будь-які дані про судове засідання 16.01.2018 року (а.с.115-121), що виключає можливість висновку щодо явки в судове засідання учасників справи.

Також відповідно до матеріалів справи повідомлення про судове засідання 07.03.2018 року направлено позивачу 15.01.2018 року (а.с.118), тобто ще до судового засідання 16.01.2018 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд, постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з»явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез»явлення не перешкоджає розгляду справи.

А відтак, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо явки чи неявки учасників справи в судове засідання 16.01.2018 року, колегія суддів вважає, що суд дійшов помилкового висновку про повторну неявку позивача 07.03.2018 року з посиланням на неявку 16.01.2018 року.

В зв»язку з викладеним, оскільки доводи відзиву не спростовують вищевказаних обставин, а лише стосуються належного повідомлення позивача по справі, колегією суддів ці доводи не приймаються до уваги.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвалу суду слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись п.6 ч.1 ст.374, ст.ст.381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 07 березня 2018 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена відповідно до положень ст.389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 15.06.2018 року.

Головуючий: Павлишин О.Ф.

Судді: Мікуш Ю.Р.

ОСОБА_5