Справа № 2А-1013/10 р.
П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
24 лютого 2010 р. м.Макіївка
Гірницький районний суд міста Макіївки Донецької області в складі:
головуючого судді Завгороднього Є.П.
при секретарі Журавльової Г.П.
за участю представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2002-2005, 2007-2008 р.р.,
в с т а н о в и в :
Позивачка звернулася до суду з вищевказаним адміністративним позовом.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги і пояснила суду, що вона являється особою, потерпілою від наслідків ліквідації аварії на ЧАЕС другої категорії, у зв’язку з чим відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. має право щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 3-х мінімальних заробітних плат, при чому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Розмір мінімальної заробітної плати у 2002 р. складав – 165 грн. Однак, відповідач виплатив допомогу на оздоровлення не в повному обсязі – у розмірі 15,70 грн., у 2003 р. розмір мінімальної заробітної плати складав – 185 грн., але відповідач виплатив їй – 15,70 грн.; у 2004 р. розмір мінімальної заробітної плати складав – 237 грн., але фактично отримано – 15,70 грн.; у 2005 р. розмір мінімальної заробітної плати складав – 332 грн., але нею фактично отримано 75 грн., у 2007 р. розмір мінімальної заробітної плати складав – 440 грн., але вона фактично отримала 75 грн, і у 2008 р. розмір мінімальної заробітної плати складав – 545 грн., але відповідач сплатив їй – 75 грн. Таким чином, згідно з діючим законодавством відповідач повинен доплатити їй за 2002 р. – 479,30 грн., за 2003 р. – 539,30 грн, за 2004 р. – 695,30 грн, за 2005 р. – 921 грн., за 2007 р. – 1245 грн., за 2008 р. – 1560 грн., а всього 4960,60 грн. Відповідач відмовляється сплачувати добровільно допомогу у встановленому законом розмірі. Просить визнати неправомірною відмову відповідача у виплаті щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, яка постраждала в наслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 2-ї категорії та стягнути вказану суму на її користь.
Представник відповідача адміністративний позов не визнала і пояснила суду, що дійсно позивачка являється особою, яка постраждала в наслідок ліквідаціі наслідків аварії на ЧАЄС і має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 3 (трьох) мінімальних заробітних плат. Однак, позивачці було виплачено одноразову допомогу у 2002 р. – 2004 р.р. – по 15.70 грн. щорічно, у 2005, 2007, 2008 р.р. – по 75 грн., згідно розміру встановленого постановою КМУ № 836 „Про компенсації виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та постановою КМУ № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте тільки починаючи з 29 жовтня 2003 р. УПСЗН мали право здійснювати виплату на оздоровлення у відповідності до ст.. 48 ЗУ „Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і вважає, що позивачка пред’явила позовні вимоги про стягнення допомоги на оздоровлення за 2002 р. до неналежного відповідача. Таким чином, вважає, що відповідачка отримувала допомогу на оздоровлення у встановленому законом розмірі і підстав для задоволення її позову не має.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка являється особою, потерпілою від наслідків ліквідації аварії на ЧАЕС другої категорії (а.с.7), у зв’язку з чим відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. має право щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 3-х мінімальних заробітних плат, при чому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Однак, відповідач виплачував допомогу на оздоровлення не в повному обсязі.
З листа відповідача вбачається, що ОСОБА_2, щорічна разова допомога у 2002 р., 2003 та 2004 р. відповідно Постанови КМУ № 836 „Про компенсації виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виплачено по 15, 70 грн. щорічно, а за 2005, 2006, 2007, 2008 р.р. відповідно до Постанови КМУ № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачено по 7к5 грн. щорічно. (а.с.4).
Відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС щорічна допомога на оздоровлення повинна сплачуватись у розмірі 3 (трьох) мінімальних заробітних плат для осіб, які постраждали в наслідок ліквідації аварії на ЧАЕС.
Законом № 796-ХІІ КМУ не уповноважений на свій розсуд змінювати, у тому числі зменшувати, конкретні розміри компенсацій і допомоги, зокрема, допомоги на оздоровлення, встановленого цим законом.
Відповідно до ч.1 ст. 67 цього Закону конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій збільшуються КМУ згідно із зміною вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст.ст. 17,19 ЗУ «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії» виключно Законами України визначається мінімальний розмір заробітної плати.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач керувався постановою КМУ № 836 від та постановою № 562 12.07.2005 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягає застосуванню ст. 48 ЗУ № 796 –ХІІ та закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2008, а не постанова № 562, яка встановила розмір щорічної допомоги, як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати, установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.
Виплату одноразової грошової допомоги здійснюють органи праці та соціального захисту населення, починаючи з 29 жовтня 2003 р. відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції і державного бюджету, затвердженого Постановою КМУ від 04.05.2002 р. № 256 (із змінами та доповненнями).
Таму суд вважає, що позовні вимоги позивачки про стягнення з УПСЗН Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2002 р. не підлягають задоволенню, оскільки у 2002 р. УПСЗН не мало право нараховувати вказану допомогу.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами зазначаються, зокрема, основи соціального захисту, а її ст. 75 встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Верховною Радою України дія ст.. 48 Закону № 796-ХІІ протягом 2007-2008 р.р. не призупинялася.
Суд вважає, що в порушення ст. 113 ч. 3 Конституції України відповідач фактично зменшив розмір допомоги, що звужує право позивача на отримання матеріальної допомоги (встановлений законом розмір щорічної допомоги на оздоровлення – 3 мінімальних заробітних плат) не повинен зменшуватися ніякими нормативно – правовими актами.
Згідно ст. 9 ч. 4 КАС України у разі невідповідності будь – якого нормативно – правового акту Конституції або Закону України, суд повинен застосовувати правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Крім того, право позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення гарантовано ст. 17 Закону України «Про державний та соціальний стандарти та державні соціальні гарантії».
Розмір мінімальної заробітної плати у 2003 р. складав – 185 грн., у 2004 р. – 237 грн., у 2005 р. – 332 грн., у 2007 р. – 440 грн., у 2008 р. – на листопад місяць, тобто на час виплати – 545 грн. Однак, позивачу було виплачено щорічну грошову допомогу на оздоровлення у 2003-2004 р.р. – по 15,70 грн., за 2005, 2007, 2008 р.р. – 75 грн. згідно встановленого розміру, визначеного постановами КМУ № 836, та № 562.
Таким чином, з відповідача за рахунок державного бюджету на користь позивача необхідно стягнути недоотримані суми допомоги на оздоровлення за 2003-2005 р.р., 2007, 2008 р.р, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
На підставі ст. 113 ч. 3 Конституції України, ч.5 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» від 22.10.1993 р., ст. 48, 67 ЗУ «Про статус і соціальних захист громадян, потерпілих в слідстві Чорнобильської катастрофи», ст. 17, 19 ЗУ «Про державний та соціальний стандарти та державні соціальні гарантії», ст. 9 ч. 4 КАС України, та керуючись ст.ст. 104,107, 111, 158 -163 КАС України,
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2002-2005, 2007-2008 р.р. – задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову управління праці і соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради у виплаті щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_2 за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 р.р. у розмірі 4481,30 грн.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради за рахунок Державного бюджету (р/р 35212049001515 МФО 834016 ОКПО 25987421 ГУДК у Донецькій області Головне управління держказначейства) на користь ОСОБА_2 недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 р.р. у розмірі 4481,30грн.
Інші позовні вимоги залишити без задоволення.
На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга до Донецького апеляційного адміністративного суду через Гірницький районний суд м. Макіївки шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а апеляційна скарга - протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: