Справа № 2-400/2007 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01 лютого 2007 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Дегтярчук М.О., при секретарі Заводяній О.Ю., за участю адвоката ОСОБА_4, розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду міста Лозова, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Перемозька сільська рада Лозівського району Харківської області, про визнання права власності на земельний пай, -

встановив:

Позивач звернувся до суду 23 січня 2007 року з позовом до відповідачів про визнання права власності на земельний пай, посилаючись на те, що 25 січня 2001 року між ним та його батьком - ОСОБА_5, було укладено договір дарування права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом серії НОМЕР_1, площею 6,67 в умовних кадастрових гектарах. Договір посвідчено приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6. Місце розташування земельної частки (паю) - колективне сільськогосподарське підприємство ім.Калініна, Лозівського району, Харківської області. 27 березня 2003 року на підставі розпорядження Голови Лозівської районної державної адміністрації Харківської області від 21 лютого 2003 року НОМЕР_2 ОСОБА_5 було видано Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, площею 5,5920 гектарів в межах згідно з планом, розташовану на території Перемозької сільської ради, КСП ім.Калініна, Лозівського району Харківської області. Грошова оцінка земельної ділянки станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 становить 63 614 гривень33 копійки. Позивач зазначає, що документація була оформлена на ім'я його батька у зв'язку з тим, що він здійснював оплату та був замовником цих документів, які виготовлялися протягом тривалого часу ще до договору дарування. У ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько помер, а позивач позбавлений можливості оформити за собою право власності на вказаний земельний пай. Інші спадкоємці першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 - його дружина та донька, не заперечують проти визнання за ним права власності на земельний пай згідно договору дарування.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив визнати за ним право власності на зазначений земельний пай.

Відповідачки проти задоволення позову не заперечували.

Перемозька сільська рада Лозівського району Харківської області надала до суду листа, в якому проти задоволення позову ОСОБА_1 вони не заперечують та прохають розглянути справу у відсутності їх представника.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 25 січня 2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був укладений договір дарування права на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом серії НОМЕР_1, площею 6,67 умовних кадастрових гектарів, місце розташування земельної частки (паю) -колективне сільськогосподарське підприємство ім.Калініна, Лозівського району Харківської  області,  що  підтверджується  копією  договору  дарування,  посвідченого приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області. 27 березня 2003 року на підставі розпорядження Голови Лозівської райдержадміністрації Харківської області від 21 лютого 2003 року НОМЕР_2 ОСОБА_5 було видано Державний акт на право приватної власності на землю площею 5,5920 гектарів в межах згідно з планом, розташовану на території Перемозької сільської ради Лозівського району Харківської області, КСП ім.Калініна, що підтверджується копією Державного акту серії НОМЕР_3, зареєстрованому у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за НОМЕР_4. Грошова оцінка земельної ділянки станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 складає 63 614 грн.33коп. Документація була оформлена на ім'я батька позивача у зв'язку з тим, що він здійснював оплату та був замовником цих документів, які виготовлялись протягом тривалого часу ще до укладення договору дарування. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть. Дружина померлого - ОСОБА_2, та його дочка - ОСОБА_3, не заперечують проти визнання за позивачем права власності на зазначену земельну ділянку, оскільки вона дійсно була подарована йому ОСОБА_5

Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, визнання відповідачками пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 130, 174, 213-215, 218 ЦПК Украины, ст.ст.325,392 ЦК України, суд,-

вирі шив:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,5920 гектарів в межах згідно з планом, розташовану на території Перемозької сільської ради Лозівського району Харківської області, КСП ім.Калініна, відповідно до Державного Акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за НОМЕР_4, виданого Лозівською райдержадміністрацією Харківської області 27 березня 2003 року, згідно з Договором дарування, посвідченого приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу, Харківської області ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за НОМЕР_5 від 25 січня 2001 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.