НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ    

                            РІШЕННЯ

                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    10 березня 2010 року    справа № 2-9/10        м. Нововолинськ  

 Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

        головуючого                               судді Свередюка А.В.,

        при секретарі                                         Гнатюк К.В.,

        за участю представників позивачки    ОСОБА_1, ОСОБА_2,

        відповідачки                                           ОСОБА_3,

        представника відповідачки                   ОСОБА_4,                        

        представника третьої особи                  ОСОБА_5,

        представника органу опіки і піклування ОСОБА_6,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Нововолинську справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3, як законного представника малолітніх: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа виконавчий комітет Нововолинської міської ради про визначення часток у спільній сумісній власності та встановлення порядку користування житлом, — суд,

встановив:

    21 травня 2009 року ОСОБА_7 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3, як представника малолітніх: ОСОБА_8, ОСОБА_8, ОСОБА_10 про визначення розміру часток учасників спільної сумісної власності, а саме квартири №2 в будинку №4 що в провулку Південному в м. Нововолинську та виділення в натурі ОСОБА_7 1/4 частини даного житла.

    Вимоги обґрунтовує тим, що дана квартира належить співвласникам — ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_8, ОСОБА_10 на праві приватної спільної сумісної власності. У зв'язку з необхідністю врегулювання питання власності відносно вищезазначеної квартири і можливого відчуження її часток одними співвласниками іншим особам, виникла потреба визначити частки кожного із співвласників квартири №2 будинку №4 в провулку Південному в м. Нововолинську.

    Частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними. Таким чином  ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_8, ОСОБА_10 належить по 1/4 частині квартири  кожному.

    Оскільки документа який би засвідчував розмір часток  кожного із співвласників немає, вона позбавлена на свій розсуд розпоряджатися своєю часткою у спільній сумісній власності, тому звернулась для вирішення цього питання в суд.

    Крім того просить постановити рішення про виділ у натурі належної їй на праві власності 1/4 частки квартири №2 будинку №4 в провулку Південному в м. Нововолинську.

    Представники позивачки ОСОБА_1, ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали, просять його задоволити з підстав наведених у позовній заяві.

    Відповідачка ОСОБА_3, її представник ОСОБА_4 позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні, свої заперечення обґрунтували тим, що виділення частки позивачки у спірній квартирі та виділ її в натурі обмежить майнові та житлові права малолітніх дітей та погіршить санітарно-гігієнічні та побутові умови їх проживання.

    Заслухавши пояснення представників позивачки, відповідачки та її представника, покази свідка, дослідивши письмові матеріали в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов слід задоволити частково.

    Як зазначено в ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

    Відповідно до ст.370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

    Відповідно до ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

    З копії свідоцтва про право власності на квартиру (а.с.3) вбачається, що власниками квартири, що знаходиться за адресою: м. Нововолинськ, провулок Південний, 4/2 є позивачка ОСОБА_7, її неповнолітні внуки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10), ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11), ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.12), які зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, що вбачається з копії будинкової книги (а.с.9).

    З копії технічного паспорта на квартиру (а.с.5-6) вбачається, що квартира за адресою: м. Нововолинськ, провулок Південний, 4/2 розташована в одноповерховому будинку барачного типу і складається з двох кімнат житловою площею 28,4 кв.м., в тому числі: 1 кімната 19,6 кв.м., 2 кімната 8,8 кв.м.; кухні площею 5,8 кв.м., коридору 4,1 кв.м., вбудованої шафи площею 1,4 кв.м. ванна кімната, вбиральня у квартирі відсутні.

    З висновку судової будівельно-технічної експертизи №171 від 04 вересня 2009 року (а.с.44-66) слідує, що в користування власнику 1/4 частини пропонується виділити частину квартири, яка складається з житлової кімнати 3 площею 8,8 кв.м., власникам 3/4 частин пропонується виділити частину квартири, що складається з коридору 1 площею 4,1 кв.м., кухні 2 площею 5,8 кв.м., житлової кімнати 4 площею 19,6 кв.м., комори площею 1,4 кв.м. Корисна площа приміщень складає 30,9 кв.м., що на 1,1 кв.м. більше ідеальної частини. Вартість грошової компенсації за відхилення вартості частин квартири, які виділяються сторонам, від вартості частин квартири, які відповідають ідеальним часткам, становить 2472,00 грн., які власники 3/4 сплачують, а власник 1/4 отримує в якості компенсації. Для здійснення запропонованого варіанту поділу в частках 1/4 і 3/4 спірної квартири на дві ізольовані квартири необхідно виготовити проектну документацію, отримати дозвіл місцевих органів влади та провести ряд будівельно-ремонтних робіт,  а саме: демонтувати дверний блок з наступним забиванням дверного прорізу між приміщеннями 1 і 3; пробити дверний проріз з наступним заповненням його дверним блоком в зовнішній стіні в приміщенні 3; добудувати приміщення згідно вимог ДБН В.2.2-15-2005; провести автономні мережі електропостачання, опалення, газопостачання, водопостачання та водовідведення.

     З копії витягу рішення виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 22 грудня 2009 року №437 (а.с.126) вбачається, що вищевказаним органом відповідно до ст.152 ЖК України надано згоду на поділ квартири, що за адресою: м. Нововолинськ, провулок Південний, 4/2 та зобов'язано власників квартири після її поділу отримати ряд дозволів та погоджень, виготовити проектну документацію на реконструкцію та добудову існуючого будинку та поставлено ряд інших вимог.

    В позовній заяві (а.с.32) вказано, що виділ в натурі частини спірної квартири необхідно позивачці ОСОБА_7 для того, щоб в подальшому укласти спадковий договір з особою яка буде її доглядати.

    З копій довідок (а.с.136,138,149) вбачається, що позивачка ОСОБА_7 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5 і являється інвалідом першої групи, є нетранспортабельною і пересувається за допомогою інвалідного візка.

    Свідок ОСОБА_11 суду показала, що при відвідуванні позивачки ОСОБА_7 по місцю її проживання виявила, що остання хворіє, потребує стороннього догляду, що остання є інвалідом першої групи.    

    З копії заповіту від 15 лютого 2010 року (а.с.163) вбачається, що ОСОБА_7 все належне їй майно заповіла своїй рідній сестрі ОСОБА_12

    Відповідно до ст.18 Закону України "Про охорону дитинства" Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти — члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

    Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги щодо встановлення часток у спільній сумісній  власності слід задоволити та встановити, що співвласникам ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_8, ОСОБА_10 кожному належить 1/4 частина квартири, що знаходиться за адресою: м. Нововолинськ, провулок Південний, 2/4.

    Таким чином на підставі досліджених в суді доказів, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_3 як опікуна малолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_8, ОСОБА_10 (а.с.118) про виділ в натурі 1/4 частини квартири, що знаходиться за адресою: м. Нововолинськ, провулок Південний, 2/4 слід відмовити із слідуючих підстав:

    по перше, позивачка ОСОБА_7 є інвалідом першої групи і не може самостійно пересуватися, а жодних доказів про укладення угод із особами які б взяли на себе зобов'язання щодо реконструкції та перепланування спірної квартири, що за адресою: м. Нововолинськ, провулок Південний, 2/4 суду не надано; по друге, що ОСОБА_7 не уклала спадковий договір із особою яка має її доглядати згідно з позовною заявою, а заповіла все належне їй майно своїй сестрі ОСОБА_12; по третє, частка ОСОБА_7 у спільній частковій власності є незначною і становить 1/4 частину; по четверте, малолітні ОСОБА_8, ОСОБА_8, ОСОБА_10, у яких батько помер, а мати позбавлена батьківських прав щодо останніх, не мають можливості на думку суду сплатити ОСОБА_7 2472 грн. компенсації за відхилення вартості частин квартири, які виділяються сторонам згідно висновку експертизи; по п'яте, представник органу опіки і піклування висловив свою думку, що виділення в натурі ОСОБА_7 1/4 частини у спільній частковій власності квартири за адресою: м. Нововолинськ, провулок Південний, 2/4 буде суперечити інтересам малолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та  суттєво знизить рівень життя необхідний для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку малолітніх дітей, не забезпечить право дітей на проживання в санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди їх фізичному та розумовому розвитку.

    До стягнення з відповідачки ОСОБА_3 в дохід держави підлягає 8,50 грн. судового збору, оскільки позивачка ОСОБА_7 звільнена від сплати судового збору як інвалід першої групи відповідно до п.18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21 січня 1993 року №7-93.

    Представник позивача ОСОБА_1 у позовній заяві не ставила вимоги про стягнення з відповідачки в користь позивачки витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с.32).

    Керуючись ст.10, ст.11, ст.209, ст.212, ст.213, ст.214, ст.215 ЦПК України, на підставі ст.368, ст.392 ЦК України, Закону України "Про охорону дитинства", — суд

вирішив:

    Позов задоволити частково.

    Визначити, що ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 належить кожному по 1/4 частині у спільній сумісній власності, а саме квартирі №2 в будинку №4 що в провулку Південному м. Нововолинська Волинської області.

    В решті позовних вимог відмовити.

    Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 8 (вісім) грн. 50 коп. судового збору.

    Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий                     підпис

Згідно з оригіналом

Суддя                                                                       А.В. Свередюк