АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Справа № 22-ц-25724/11. Головуючий 1-ї інстанції -Клименко О.В.
Категорія : діти війни. доповідач - Ларенок В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2011 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Ларенка В.І.,
суддів: Міненкової Н.О., Колтунової А.І.
розглянула у порядку письмового провадження в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 9 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги «дітям війни»,-
В СТАНОВИЛА:
26.08.2010 року позивач звернувся у суд з позовом до Управління пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та покладання обов'язку здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії з 1 січня 2007 року, посилаючись на те, що він відноситься до категорії «Діти війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання соціальної допомоги у розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідач у своєму запереченні на позов посилався на те, що органи Пенсійного фонду мають використовувати кошти тільки на виплати, вичерпаний перелік яких визначений діючим законодавством, до яких виплати підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відносяться.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 9 вересня 2010 року позов задоволено частково.
Зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області провести перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 9 липня по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31.12.2009 року, та з 01.01.2010 року по 31 07.2010 року.
В апеляційній скарзі Управління пенсійного фонду ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши наведені в скарги доводи та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню виходячи з наступного.
Справа судом першої інстанції розглянута з дотриманням на час ухвалення рішення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 6 Закону У країни «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судом достовірно встановлено, що позивач народився у 1939 році і в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» набув статусу «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Що до підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет У країни на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, ( є неконституційним) положення п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».
Згідно до п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів У країни» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції : «Дітям війни ( крім тих, на яких поширюються дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується у підвищеному розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону У країни «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.»
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Зазначені рішення Конституційного суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, і такими, що мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконститу ційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що позивач в період з 1 січня 2007 року по 9 липня 2007 року не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма , якою передбачено це право, була зупинена, і в період з 1 січня 2008 року до 22 травня 2008 року закон діяв в іншій редакції.
Право на перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивач має з дня визнання неконституційними ряду положень Законів України про Державний бюджет на 2007 рік та 2008 рік відповідно в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року .
Стосовно позовних вимог про зобов’язання відповідача нараховувати та здійснювати доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2009 рік позов підлягає задоволенню, оскільки дія положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ніякими законодавчими актами, у тому числі Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» не зупинялася та не обмежувалася. Не обмежувався розмір пенсії також у 2010 році.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплати підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року , з 22 травня 2008 року.
Також суд першої інстанції обгрунтовано визнав, що обчислення розрахунку підвищення до пенсії необхідно проводити з визначеного ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розміру мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Судом першої інстанції при вирішенні справи правильно не взято до уваги заперечення відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Також не впливають на висновки суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії і не можуть бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов’язань, оскільки реалізація позивачем права на підвищення пенсії, яке базується на Законі України, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань.
Доводи апеляційної скарги позивача також не спростовують висновків суду першої інстанції та обставин справи.
Судова колегія , перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, визнає , що рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 200 КАС України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 205, 206, 211 КАС України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області - відхилити.
Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 9 вересня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом 20 днів з дня отримання її копії шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: