№ 2-8593
2009 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2009 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
в складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
при секретарі – Садовому О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-К» до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, анулювання права власності та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Лідер-К» 03 серпня 2009 року звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, анулювання права власності та зобов’язання вчинити певні дії. Позивач в своїх позовних вимогах, а його представник в ході судового засідання посилався на те, що 25 вересня 2007 року між сторонами був укладений договір купівлі продажу нерухомого майна, а саме, будівлі магазину, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Петрова Комбрига, 3. Цей договір купівлі-продажу магазину зі сторони продавця був підписаний директором ТОВ «Лідер-К» – ОСОБА_2, діючого на підставі Статуту, наказу про призначення № 33-К від 03.08.2007 р. та наказу № 34-К. Однак наказ про його повноваження було скасовано і ОСОБА_2 не мав права укладати і підписувати договір купівлі-продажу. Таким чином, договір купівлі – продажу будівлі магазину від 25 вересня 2007 року представником позивача був підписаний не вповноваженою особою, в супереч Статуту товариства та вчинений з перевищенням повноважень. Вважає вказане є незаконним і просив визнати недійсним укладений між позивачем і відповідачем договір від 25 вересня 2007 року купівлі-продажу нерухомого майна будівлі магазину за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Петрова Комбрига, 3, анулювати право власності відповідача на нерухоме майно будівлі магазину за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Петрова Комбрига, 3 та зареєструвати його за позивачем і зобов’язати відповідача повернути позивачу вказану будівлю магазину, задовольнивши позов в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав, посилаючись на те, що дійсно при укладанні вказаного договору купівлі-продажу у представника продавця не було належних повноважень підписувати договір, що є порушенням закону, тому не заперечує проти позову, вважає позовні вимоги правильними і не заперечував проти їх задоволення.
Вислухавши пояснення представника позивача і відповідача, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.
Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В судовому засіданні встановлено, що 25 вересня 2007 року між позивачем товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер-К» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір купівлі продажу нерухомого майна, а саме, будівлі магазину, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Петрова Комбрига, 3, що належало позивачеві на підставі договору купівлі-продажу ВВС № 740166, реєстр № 4245 від 09 серпня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 Договір купівлі-продажу будівлі магазину від 25 вересня 2007 року зі сторони продавця був підписаний директором ТОВ «Лідер-К» – ОСОБА_2, діючим на підставі Статуту, наказу про призначення № 33-К від 03 серпня 2007 року, наказу № 34-К та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 і зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 09 листопада 2007 року, номер витягу 16605770, реєстраційний номер 1102550, наданий КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради.
Відповідно до наказу № 34 – К від 03 серпня 2007 року генеральним директором ТОВ «ОСОБА_3 – К» директору товариства – ОСОБА_2 були надані права укладати договори та розпоряджуватися майном підприємства без обмеження суми. Однак, відповідно до п. 5.6.2.3 Статуту ТОВ «ОСОБА_3 – К» директор розпоряджається майном та коштами товариства, представляє товариство у відносинах з будь – якими українськими та іноземними юридичними і фізичними особами, укладає в країні та за кордоном договори та інші угоди від імені товариства на суму, що не перевищує 25 000.00 (двадцять п’ять тисяч) гривень, договори які перевищують граничне обмеження по сумі підлягають погодженню з генеральним директором товариства, в разі необхідності генеральний директор видає довіреності на здійснення таких угод.
Статтею 247 ЦК України зазначено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
Наказом генерального директора № 36-К від 03 вересня 2007 року, наказ № 34-К від 03 серпня 2007 року був скасований. Таким чином, договір купівлі – продажу будівлі магазину від 25 вересня 2007 року від імені представника позивача був підписаний не вповноваженою особою, в супереч Статуту Товариства та вчинений з перевищенням повноважень.
Відповідно до п. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Приписами статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсність правочину є недодержання в момент вчинення право чину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 216 ЦК України передбачено, що у разі недійсності право чину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред’явлена будь-якою заінтересованою особою.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: - визнання правочину недійсним.
Суд приймає до уваги також і ті обставини, що договір купівлі-продажу спірного майна виконано і зареєстровано, але сторони погодилися з порушенням закону при його укладанні, позиція сторін не спростовується вищенаведеним і підтверджується об’єктивно .
При таких обставинах суд вважає можливим визнати недійсним укладений між ТОВ «Лідер-К» та ОСОБА_1 договір від 25 вересня 2007 року купівлі-продажу нерухомого майна будівлі магазину за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Петрова Комбрига, 3, анулювати право власності відповідача на вказане нерухоме майно, зареєструвати його за позивачем та зобов’язати ОСОБА_1 повернути позивачу будівлю вказаного магазину.
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про визнання договору недійсним, анулювання права власності та зобов’язання вчинити певні дії ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 203, 215, 216 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати недійсним укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер-К» та ОСОБА_1 договір від 25 вересня 2007 року купівлі-продажу нерухомого майна будівлі магазину за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Петрова Комбрига, 3.
Анулювати право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно - будівлю магазину за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Петрова Комбрига, 3 та зареєструвати його за товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер-К».
Зобов’язати ОСОБА_1 повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Лідер-К» будівлю магазину за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Петрова Комбрига, 3.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районий суд м. Дніпропетровська шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя -