Справа № 2 – а – 1830/2009
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 вересня 2009 року. Суддя Павлоградського міськрайонного суду
Дніпропетровської області ОСОБА_1,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату недоплаченого підвищення у розмірі надбавки до пенсії дітям війни, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому посилається на те, що вона народилася у 1941 році, та відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року є "дитиною війни". Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відповідач повинен здійснювати надбавку до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як "дитині війни". В порушення ст.22 Конституції України пунктом 17 ст.77 та ст.110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" та пунктом 12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2006 та 2007 роки. Пунктом 41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" положення ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було викладене у новій редакції, відповідно з яким право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено. Однак, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення, що призупиняли дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" були визнані такими, що не відповідають вимогам Конституції України та втратили свою чинність. На звернення позивача про нарахування щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідачем було надано листа, відповідно до якого відмовлено у нарахуванні вищевказаної соціальної допомоги. Вважає, що відповідач у нарахуванні щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком не виконав вимогу Закону, а її письмове звернення про збільшення пенсії відповідно до вимог Закону залишив без задоволення, незважаючи на те, що відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Просить визнати бездіяльність відповідача відносно виплати їй щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у період 2006-2009 роки – неправомірною, зобов’язати відповідача вчинити дії по нарахуванню щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, зобов’язати відповідача вчинити дії по нарахуванню та сплаті на її користь недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії за період 2006-2009 роки.
Позивач у судове засідання не з’явилась, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з’явилась, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність та заперечення на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на те, що позивачу вірно нарахована пенсія. У Законі України «Про соціальний захист дітей війни» не визначена величина мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунку відповідного підвищення особам, які мають статус «діти війни». Державним бюджетом не передбачена виплата підвищення особам, які мають статус «діти війни». Крім того, позивачем пропущений строк звернення до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, за наявності клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що позовні вимоги позивача, підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Встановлено, що позивач народилася у 1941 році, та відповідно до вимог ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01 січня 2006 року, набула статус "дитини війни", що підтверджується відміткою у пенсійному посвідченні. /а.с. /.
Позивач дійсно перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду м. Павлограді і отримує пенсію за віком за списком №1 (при повному пільговому стажі).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно довідки відповідача, позивачу було нараховано надбавку "дітям війни" у 2008 році у наступних розмірах: з 01.01.2008 року по 31.03.2008 – у розмірі 47,00 грн., з 01.04.2008 року по 30.06.2008 року – 48,10 грн., з 01.07.2008 року по 30.09.2008 року - 48,20 грн., з 01.10.2008 року довічно – 49,80 грн.
Вирішуючи питання стосовно позовних вимог щодо підвищення пенсії позивачу у 2006 році, виходжу з наступного.
Дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2006 рік відповідно п. 17 ст. 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року № 3235-ГУ.
Проте, Законом України від 22 березня 2006 року № 3367-ІV “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік” було внесено зміни та виключено п. 1 ст. 77 зазначеного закону.
Ці зміни набули законної сили через 10 днів після опублікування 22 березня 2006 року, тобто 02 квітня 2006 року було відновлено дію ст. 6 у редакції від 01 січня 2006 року.
Відповідно до вимог ст.110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року (зі змінами, внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений ОСОБА_3 Міністрів України та погоджений з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
ОСОБА_3 Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії "дітям війни", що у свою чергу виключало можливість збільшення пенсії “дітям війни”.
Згідно довідки відповідача, підвищення пенсії позивачу у 2006-2007 роках “дитині війни” не здійснювалося.
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що вимоги позивача в частині донарахування та виплати надбавки до пенсії у 2006 році задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на законі.
Відносно вимог по виплатам за 2007 рік, виходжу з наступного.
Дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік" ( з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього Закону), та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнані неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії на 2007 рік ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Таким чином, відновлено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" .
Отже, відповідач повинен був зробити перерахунок пенсії позивачу починаючи з 09 липня 2007 року. Підстави для перерахування за період з 01 січня 2007 року по 09 липня 2007 року були відсутні, оскільки згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст. 73 Закону України “Про Конституційний Суд України” акти втрачають чинність від дня прийняття рішення про їх неконституційність.
Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ГУ, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Вважаю необхідним прийняти поняття “мінімальна пенсія за віком”, про яке йдеться у ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки саме це правове значення застосовується виключно відповідачем під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
Положення ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 ст. 28 , мінімального розміру пенсії за віком.
Так, згідно ч.1 ст.62 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-У прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі: з 01 січня – 380 грн., з 01 квітня – 406 грн., з 01 жовтня – 411 грн.
У відповідності до ч.3 ст.62 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-У встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Крім того, згідно ч.2 ст.85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.
Таким чином, відповідач повинен був підвищити пенсію позивачці починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Відносно вимог по виплатам за 2008 рік, вважаю, що підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2007 року.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції : дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Відповідно до ч.4 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам війни підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії підвищуються на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Підстави для підвищення пенсії за період з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року були відсутні, оскільки позивачці пенсія у збільшеному розмірі у січні - березні 2008 року на 47 грн. щомісячно, та в квітні на 48,10 грн., тому позовні вимога за цей період не підлягають задоволенню.
Проте, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року визнано неконституційним положення Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" щодо викладення положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в новій редакції.
Тобто з 22 травня 2008 року відновлено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Ст. 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі: з 01 січня – 470 грн., з 01 квітня – 481 грн., з 01 липня – 482 грн., з 01 жовтня – 498 грн.
Таким чином, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Згідно ст. 99 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У разі ж відсутності підстав для визначення поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку відповідно до вимог ч. 1 ст. 100 КАС України.
Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 було опубліковано в “Офіційному віснику України” 27.07.2007 року № 52 і саме з цієї дати позивач дізнався, або повинний був дізнатися про порушення своїх прав та мав можливість звернутися до суду з адміністративним позовом.
Натомість, позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення та виплату їй, як дитині війни, підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком 25.08.2009 року, тобто саме з цього часу необхідно відрахувати річний строк звернення до суду. Будь-яких клопотань щодо поновлення пропущеного строку звернення позивач до суду не надав.
Враховуючи те, що позивач звернулась до суду 07.09.2009 року, вимоги позивача в частині донарахування та виплати надбавки до пенсії за період з 2006 року по 06 вересня 2008 року включно задоволенню не підлягають у зв’язку з пропущенням строку звернення до суду.
Задоволенню підлягають позовні вимоги за період з 07.09.2008 року по 07.09.2009 року включно, щодо яких позивач звернувся без пропущення строку звернення до суду.
Таким чином, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу підвищення пенсії як “дитині війни” починаючи з 07 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року у наступних розмірах:
- за вересень 2008 року – (482 грн. х 30% ) = 144, 60 : 30 х 24 = 115, 68 грн.;
- за жовтень – грудень 2008 року - (498 грн. х 30%) х 3 міс. = 149,40 грн. х 3 = 448,2 грн.
Відповідачем було сплачено надбавку до пенсії "дітям війни" за період з 07.09.2008 року по 31.12.2008 року : з 07 по 30 вересня – 38, 64 грн. (48, 20 грн. (сплачених з 01.09.2008 року по 30.09.2008 року) : 30 днів х 24 дня), з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року – 149, 40 ( 49,80 грн. х 3 міс), а всього 188, 04 грн.
Таким чином, сума недоплаченого підвищення до пенсії "дітям війни" за період з 07.09.2008 року по 31.12.2008 року складає: (115, 68 – 38, 64) + (448, 20 - 149, 40) = 77, 04 + 298, 80 = 376, 20 грн.
Вимоги позивача про зобов’язання відповідача здійснювати нарахування допомоги як дитині війни за період з 01.01.2009 року по 31.08.2009 року включно у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” № 835-VI від 26.12.2008 року встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто цей розмір складає 498 грн.
Таким чином, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу підвищення пенсії як “дитині війни” починаючи з 01 січня 2009 року по 31 серпня 2009 року у наступних розмірах:
- за січень 2009 року – 498 х 30 % - 49, 80 грн. (сплачена відповідачем надбавка) = 99, 60 грн.;
- за лютий 2009 року - 498 х 30 % - 49, 80 грн. = 99, 60 грн.;
- за березень 2009 року - 498 х 30 % - 49, 80 грн. = 99, 60 грн.;
- за квітень 2009 року - 498 х 30 % - 49, 80 грн. = 99, 60 грн.;
- за травень 2009 року - 498 х 30 % - 49, 80 грн. = 99, 60 грн.:
- за червень 2009 року - 498 х 30 % - 49, 80 грн. = 99, 60 грн.;
- за липень 2009 року - 498 х 30 % - 49, 80 грн. = 99, 60 грн.;
- за серпень 2009 року - 498 х 30 % - 49, 80 грн. = 99, 60 грн.,
а всього сума недоплаченого підвищення до пенсії "дітям війни" за період з 01.01.2009 року по 31.08.2009 року включно складає 796 грн. 80 коп.
Таким чином Управлінням Пенсійного фонду України в м. Павлограді Дніпропетровської області не здійснило перерахунок та виплати позивачу за період 07 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за період з 01 січня 2009 року по 31 серпня 2009 року в розмірах 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка з урахуванням різниці, що була виплачена у цей період, складає: 376, 20 грн. (за період з 07 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року) + 796, 80 грн. (за період з 01 січня 2009 року по 31 серпня 2009 року) = 1173 (одна тисяча сто сімдесят три) грн.. 00 коп.
Посилання відповідача на ту обставину, що визначення терміну “мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, а тому не можна його застосовувати при визначенні розміру надбавки до пенсії згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є безпідставними, так як розмір мінімальної пенсії за віком в Україні визначається виключно Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, що прямо зазначено в ч. 2 ст. 5 цього Закону і саме з цього розміру необхідно виходити при визначенні 30 % надбавки, оскільки Закон України “про соціальний захист дітей війни” не містить посилання на будь-який інший порядок обчислення мінімальної пенсії за віком або його розмір, крім того, такого визначення позивач і не вимагає.
Крім того, реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання відповідача на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань не може бути взята до уваги.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що право на соціальний захист громадян гарантується державою, таке право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.
Прийняття до уваги твердження відповідача призвело б до звуження обсягу прав позивача, гарантованих Конституцією України, та порушенню вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України, якою передбачено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, що стало причиною звернення позивача до суду.
Таким чином, слід визнати неправомірною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 07 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за період з 01 січня 2009 року по 31 серпня 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та частини 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 07 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за період з 01 січня 2009 року по 31 серпня 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 69, 94, 104, 159, 160, 163 КАС України, –
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у місті Павлограді Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату недоплаченого підвищенн у розмірі надбавки до пенсії дітям війни - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у місті Павлограді Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_2 підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 07 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно та за період з 01 січня 2009 року по 31 серпня 2009 року включно в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - неправомірною.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у місті Павлограді Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 07 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно та за період з 01 січня 2009 року по 31 серпня 2009 року включно у сумі 1173 (одна тисяча сто сімдесят три) грн. 00 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з бюджету міста Павлограда Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2 витрати по оплаті судового збору у сумі 03 (три) грн. 40 коп.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається в Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається в Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Павлоградський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: С.О. Тимченко