№ 2-261/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23 березня 2010 року                                       м. Сімферополь

Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді – Корогодіної О.Е.

при секретарі – Жабенко І.М., Самбурській Н.О., Пепа А.С., Амірасланові Р.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Другої державної нотаріальної контори про визнання права власності на частину квартири, визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, Другої державної нотаріальної контори про визнання права власності на частину квартири, визнання заповіту недійсним. Позовні вимоги мотивовані тим, що в зв’язку зі смертю основного квартирозьємнику ОСОБА_3, який був її батьком, лицевий рахунок на двохкімнатну квартиру житловою площею 29,2 кв.м. зі всіма комунальними зручностями АДРЕСА_1, був переоформлений на сина ОСОБА_4, з родиною, матір’ю – ОСОБА_5. На підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», розпорядження №162 від 24 січня 1996 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано в рівних частках за ОСОБА_4 та ОСОБА_5. 16 грудня 1998 року в віці 93 років померла їх мати ОСОБА_5. В останні роки вона, як донька доглядала матір та поховала її. Після її смерті вона взяла собі чотири відрізу тканини, халат махровий, халат ситцевий, рожеву нічну спідницю, комплект постільної білизни, кавовий сервіз, махрове простирадло, білий пуховий платок. Вона інколи проживала в спірної квартирі, так як брат залишився без родини, без догляду, весь час хворів, в нього захворювання легенів, головки підшлункової залози. Вона постійно за ним доглядала до самої смерті. Здійснювала сплату комунальних послуг. Тобто після смерті матері ОСОБА_5 вона фактично вступила в управління спадщиною, а саме 1/4 часткою квартири після смерті матері. Після смерті матері ОСОБА_5 її брат ОСОБА_4 завжди стверджував, що частина квартири матері являється її частиною, та обіцяв зайнятись оформленням документів. Однак, проживаючи в квартирі, після смерті матері, брат ОСОБА_4 не оформив право власності на всю квартиру, а лише вступив в фактично управління спадщиною, а саме часткою квартири. Брат постійно хворів, мав багато хронічних захворювань, вона за ним доглядала, годувала. Її донька, відповідач по справі ОСОБА_2, інколи оказувала йому медичні послуги, так як працює медичною сестрою. З 2006 року він скаржився на захворювання підшлункової залози та став надглядатись  у лікаря онколога. З 11 березня 2008 року по 27 березня 2008 року він надглядався в Клінічному шпиталі інвалідів та ветерані війни. Після виписки зі шпиталю хвороба стала прогресувати. З 07 квітня 2008 року ОСОБА_4 перестав контактувати з навколишніми, в тому числі і з лікарем, та потребує постійної допомоги. Таким чином в період з 07 квітня 2008 року ОСОБА_4 приймав наркотичні засоби, людей не впізнавав, та відповідач, скористувавшись його хворобним станом, 08 квітня 2008 року визвала приватного нотаріуса ОСОБА_6, яка тричі намагалась піти з кімнати, а її повертали назад, та в результаті чого було складено заповіт на користь ОСОБА_2 11 квітня 2008 року ОСОБА_4 помер. ОСОБА_4 із-за білів та прийняття наркотичних препаратів не міг віддавати звіт своїм діям, тому вважає, що в заповіті виражена не воля спадкодавця. Про те, що в період складання заповіту був під впливом наркотиків, підтверджується амбулаторною картою поліклініки, а також можуть підтвердити свідки. Таким чином просить суд, продовжити їй строк на прийняття спадщини, так як вона фактично вступила в керування спадком – 1/4 часткою квартири АДРЕСА_3; визнати на нею право власності на ј  частину квартири АДРЕСА_3; визнати заповіт від 08 квітня 2008 року, реєстровий № 1297, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 недійсним; визнати за нею право власності на 3/4 частки квартири АДРЕСА_3.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник мотивовано підтримали вимоги заяви, та прохали їх задовольнити в повному обсязі, вважаючи вимоги обґрунтованими та такими, що засновані на вимогах закону.

Відповідач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, та прохали в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, заслухавши пояснення осіб, які приймають участь у розгляді справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Спірна квартира АДРЕСА_3 в зв’язку зі смертю основного квартирозьємнику ОСОБА_3, який був батьком ОСОБА_7 та ОСОБА_4, була переоформлена на ОСОБА_4 А саме переоформлений лицевий рахунок на двохкімнатну квартиру житловою площею 29,2 кв.м. зі всіма комунальними зручностями АДРЕСА_1, на ОСОБА_3 - ОСОБА_4, з родиною, матір’ю – ОСОБА_5, рішення виконавчого комітету Желєзнодорожної ради народних депутатів № 43/18 від 11 лютого 1992 року (а.с.7).

Подалі дана квартира була приватизована та на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», розпорядження №162 від 24 січня 1996 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано в рівних частках за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 19).

16 грудня 1998 року в віці 93 років померла мати ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5, про що видане свідоцтво про смерть серії 1-АП № 054322 від 17 грудня 1998 року, актовий запис №4675 (а.с. 8).

В останні роки ОСОБА_1, як донька доглядала матір та поховала її, після її смерті взяла собі чотири відрізу тканини, халат махровий, халат ситцевий, рожеву нічну спідницю, комплект постільної білизни, кавовий сервіз, махрове простирадло, білий пуховий платок, крім того, вона інколи проживала в спірної квартирі, так як брат ОСОБА_4 залишився без родини, без догляду, весь час хворів, в нього захворювання легенів, головки підшлункової залози. ОСОБА_1 постійно за ним доглядала до самої смерті. Здійснювала сплату комунальних послуг. Тобто після смерті матері ОСОБА_5 її діти фактично вступили в управління спадщиною, а ОСОБА_1 вступила в управління 1/4 часткою квартири після смерті матері, та ОСОБА_4 також вступив в управління 1/4 часткою квартири після смерті матері.    

Після смерті матері ОСОБА_5 її брат ОСОБА_4 завжди стверджував, що частина квартири матері являється її частиною, та обіцяв зайнятись оформленням документів. Однак, проживаючи в квартирі, після смерті матері, брат ОСОБА_4 не оформив право власності на всю квартиру, а лише вступив в фактично управління спадщиною, а саме часткою квартири.

Згідно зі ст. 524 ЦК України, в редакції 1963 року, спадкування здійснюється по закону та по заповіту. Спадкування за законом має місце, тоді та оскільки не змінено заповітом.

В даному випадку при житті ОСОБА_5 заповіту на належну їй 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 не залишила, тому після її смерті наступає спадкування за законом, а згідно зі ст. 529 ЦК України, в редакції 1963 року, при спадкуванні за законом спадкоємцями  першої черги є у рівних частках діти, подружжя та батьки померлого.

   Виходячи з цього, після смерті ОСОБА_5 спадкоємцями першої черги є її діти ОСОБА_1, та ОСОБА_4

   Згідно зі ст. 548 ЦК України, в редакції 1963 року, для придбання спадку необхідно, щоб спадкоємець його прийняв. Прийнятий спадок визнається належним спадкоємцю з часу його відкриття, а згідно зі ст. 549 ЦК України, в редакції 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадок, коли він фактично вступив до управління або володіння спадковим майном, що було зроблено ОСОБА_4 та ОСОБА_1, та цей факт встановлений судом і підтверджений показаннями свідків.

Таким чином, після смерті ОСОБА_5 право власності на 1/4 частку квартири набув ОСОБА_4 в порядку спадкування після смерті матері, та на 1/4 частку квартири набула право власності ОСОБА_1 після смерті матері.

Таким чином ОСОБА_4 належало 3/4 частки квартири, а саме 1/2 частка квартири в зв’язку з приватизацією та ј після смерті матері в порядку спадкування, тому суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на ј частку квартири АДРЕСА_3, в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_5 підлягають задоволенню.

Брат позивач ОСОБА_1 – ОСОБА_4 постійно хворів, мав багато хронічних захворювань, вона за ним доглядала, годувала.

Донька позивача ОСОБА_1, відповідач по справі ОСОБА_2, інколи оказувала ОСОБА_4 медичні послуги, так як працює медичною сестрою. З 2006 року ОСОБА_4 скаржився на захворювання підшлункової залози та став надглядатись  у лікаря онколога. З 11 березня 2008 року по 27 березня 2008 року він надглядався в Клінічному шпиталі інвалідів та ветерані війни. Після виписки зі шпиталю хвороба стала прогресувати.

З 07 квітня 2008 року ОСОБА_4 перестав контактувати з навколишніми, в тому числі і з лікарем, та потребував постійної допомоги. Таким чином, виходячи с заяви позивача, в період з 07 квітня 2008 року ОСОБА_4 приймав наркотичні засоби, людей не впізнавав, та відповідач, скористувавшись його хворобним станом, 08 квітня 2008 року визвала приватного нотаріуса ОСОБА_6, яка тричі намагалась піти з кімнати, а її повертали назад, та в результаті чого було складено заповіт на користь ОСОБА_2 11 квітня 2008 року ОСОБА_4 помер. ОСОБА_4 іспитував біль та приймав наркотичні препарати, тому на думку позивача не міг віддавати звіт своїм діям, тому вважає, що в заповіті виражена не воля спадкодавця. Про те, що в період складання заповіту був під впливом наркотиків, підтверджується амбулаторною картою поліклініки, а також можуть підтвердити свідки.

Висновком призначеної по справі посмертної судово – психіатричної експертизи № 1214 від 10 вересня 2009 року, який суд знаходить правильним, та вважає можливим покласти в основу рішення, встановлено, що ОСОБА_4 страждав органічним розладом особистості в слідстві органічних захворювань головного мозку та тяжких самотинних захворювань. За своїм психічним станом ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлий 11 квітня 2008 року, при складанні заповіту 08 квітня 2008 року не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Доводи відповідача ОСОБА_2 та її представника про незгоду з висновками експертів, спростовуються допитаними в судовому засіданні експертом ОСОБА_8, яка повністю підтвердила висновки експертизи, та обґрунтовано відповідала на запитання учасників процесу. Також виводи експертів підтверджуються допитаними в судовому засіданні свідками, так ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона була у ОСОБА_4 07 квітня 2008 року, він дуже стогнав, та постійно прохав ОСОБА_2 привезти ліки, які знімуть біль, бо він дуже хворів, та скаржився свідку, що йому дуже сольно.

Відповідно до статті 1233 Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до статті 1257 ч.ч.2 та 4 Цивільного кодексу України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

У відповідності до вимог вказаної статті заповіт може бути визнаний недійсним, якщо напевно встановлений факт, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, тобто має місце порушення вимоги дійсності правочину, яка передбачена у ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Таким чином, зібрані під час розгляду справи докази та показання свідків, дозволяють суду дійти висновку, які є аналогічними до висновків Акту № 1214 посмертної судово-психіатричної експертизи від 10 вересня 2009 року ОСОБА_4, а крім того, у суду немає достатніх підстав для сумнівів у правильності та об’єктивності висновків вказаного акту, оскільки він був складений комісією кваліфікованих спеціалістів у галузі психіатрії, які мають достатній стаж роботи, а також попереджалися про кримінальну відповідальність передбачену статтями 348 та 385 КК України.

Таким чином суд вважає, що вимоги про визнання заповіту ОСОБА_4 від 08 квітня 2008 року, реєстровий № 1297, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 недійсним підлягають задоволенню, а тому в даному випадку наступає спадкування за законом.

Після смерті  ОСОБА_4 спадкоємців першої черги не залишилось, таким чином відповідно до ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері.

ОСОБА_1 являється рідною сестрою ОСОБА_4, таким чином спадкоємцем другої черги, інших спадкоємців після смерті ОСОБА_4 не має, крім того, ОСОБА_1 своєчасно звернулась до нотаріальної контори с заявою про прийняття спадщини (а.с. 40), таким чином суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 3/4 частки квартири АДРЕСА_3, в порядку спадкування після смерті брата підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про продовження строку на прийняття спадщини задоволенню не підлягають, в зв’язку з тим, що відповідно до ч.3 ст. 1272 Цивільного Кодексу України за позовом спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини за поважних причин, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини, однак ОСОБА_1 строк для прийняття спадщини не пропустила, та звернулась до нотаріальної контори у встановлений законом строк.

  На підставі наведеного, ст. ст. 524, 529, 548, 549 ЦК України (в редакції 1963 року), ст. ст. 203 ч.3, 387, 391, 1233, 1234, 1235, 1247, 1248, 1262, 1272 Цивільного кодексу України керуючись статями 10, 11, 60, 74, 88, 215-218, 224-233 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним заповіт від 08 квітня 2008 року, реєстровий номер № 1297, засвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6, за яким ОСОБА_4 все майно, яке на день його смерті належатиме йому, в чому б воно не полягало, та де б не знаходилося, заповідав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визнати на ОСОБА_1 право власності на 1/4  частину квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_5, яка померла 16 грудня 1998 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частки квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування, після смерті брата ОСОБА_4, який помер 11 квітня 2008 року.

В задоволенні вимог ОСОБА_1 про продовження строку на прийняття спадщини – відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя