Справа № 2 а – 3958 / 09
П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 грудня 2009 року Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді Васяновича В.М., при секретарі Воскобойник Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глухів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Глухівському районі Сумської області - про зобов’язання нарахувати підвищення до пенсії дітям війни, - ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що вона народилася у 1937 році і в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Відповідно до ст. 6 вищевказаного Закону вона має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка повинна була виплачуватися з 01 січня 2006 року, але з 01 січня 2009 року всупереч вимог закону така допомога виплачувалася їй лише в розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком. Крім того, позивач посилається на те, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27 листопада 2008 року (справа №26-рп/2008) держава не може добровільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов’язань, передбачених законами, іншими нормативними актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства. Тому позивачка просить суд зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в Глухівському районі нарахувати та виплатити їй недоплачену допомогу у вигляді підвищення до пенсії, починаючи з 01 січня 2009 року до 30 жовтня 2009 року на загальну суму 1088 грн.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилася, надавши суду заяву, у якій повністю підтримала свої позовні вимоги та просить розглядати справу за її відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча про місце і час розгляду справи його повідомлено належним чином. Однак, управлінням ПФУ в Глухівському районі надано суду заяву про розгляд справи за відсутності його представника, а також письмові заперечення, в яких відповідач посилається на те, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансування виплат дітям війни повинно проводитись за рахунок Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, при цьому жодним із законів про пенсійне забезпечення протягом 2006 – 2008 років не було встановлено відповідний механізм та умови призначення, порядок фінансування підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 % мінімальної пенсії за віком особам, які мають статус «дитина війни». Також мотивує свою позицію тим, що мінімальний розмір пенсії за віком, який встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в даному випадку не може застосовуватись, оскільки він застосовується виключно для визна-чення розмірів пенсій, призначених згідно із цим Законом, і не може бути застосованим для визначення розміру підвищення до пенсії, яке передбачене ст. 6 Закону України «Про соціаль-ний захист дітей війни». Крім того, з 01 січня 2008 року позивачу почали нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії як «дитині війни» в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а в подальшому у такому ж розмірі відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.08 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», тому просить суд залишити без задоволення адмі-ністративний позов ОСОБА_1 щодо зобов’язання нарахувати їй підвищення до пенсії як дитині війни.
Крім того, у своїх запереченнях відповідач посилається на те, що позивачем пропущено річний термін звернення до адміністративного суду, що є підставою для залишення позову без задоволення, так як про розмір підвищення до пенсії як дитині війни позивачу було відомо протягом вього періоду одержання пенсії, в тому числі і з 01 січня 2006 року, тобто, з дня набрання чинності Законом України «Про соціальний захист дітей війни», тому наполягає на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду, які встановлені ч.1 ст.100 КАС України. Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав: Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася 25 березня 1937 року, а тому в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни, що підтверджується її пенсійним посвідченням, і це не оспорюється відповідачем. Також з матеріалів справи вбачається, що вона отримує пенсію та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Глухівському районі, яке є органом Пенсійного фонду України, має статус юридичної особи, яка призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії відповідним категоріям громадян. Згідно із ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до вимог ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і Положення про Пенсійний фонд України пенсійне забезпечення здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України. Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Також з матеріалів справи вбачається, що позивач отримав підвищення до пенсії як «дитина війни» у 2009 році: в січні – жовтні по 49,8 грн. В той же час, пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» було викладено в новій редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (справа №10-рп/2008) визнано неконституційними положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Дер-жавний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України». Відповідно до вимог ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Консти-туційним Судом України рішення про їх неконституційність. Визначення розміру підвищення до пенсії дітям війни, встановлене п.8 Постанови КМУ «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» за №530 від 28.05.08 р., на яке посилається відповідач, є таким, що суперечить ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому, виходячи із положень ч.4 ст. 9 КАС України, не може бути застосовано. Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що в період з 22 травня 2008 року відповідач зобов’язаний був нараховувати і виплачувати позивачу підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону від 18 листопада 2004 року, а тому вимоги позивача про зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2009 року до 31 жовтня 2009 року підлягають частковому задоволенню. Так, суд не може прийняти до уваги заперечення відповідача щодо законодавчої неви-значеності порядку обчислення мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», так як відповідно до ч.4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. У разі ж відсутності закону, що регулює спірні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні їм відносини.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Проте суд вважає за можливе застосувати при обрахуванні підвищення до пенсії дітям війни саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
До того ж статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заро-бітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» були встановлені такі розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність – у 2009 році: з 1 січня - 498 грн., а не 544 грн. як зазначено позивачем.
Виходячи з наведеного, позивачу підлягало виплаті підвищення до пенсії як дитині війни за 2009 рік, починаючи з 01.01.09 р. до 31.10.09 р., в сумі 1494 грн., виходячи з розрахунку: за січень – жовтень 2009 року (498 х 30 % х 10 = 1494). Враховуючи, що за період з 01 січня 2009 року до 31 жовтня 2009 року позивачу було виплачено 498 грн.(по 49,8 грн. щомісячно), то всього за період з 01 січня 2009 року до 31 жовтня 2009 року йому підлягає виплаті 996 грн. (1494 – 498 = 996). Суд також вважає, що позивач не пропустив строк звернення до адміністративного суду, оскільки звернувся з цим позовом 04.11.09 р., тобто, у межах річного строку звернення до суду, передбаченого ч.2 ст. 99 КАС України. Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачем фактично оскаржується бездільність територіального управління ПФУ в Глухівському районі щодо ненарахування і невиплати зазначеного підвищення до пенсії.
Тому виходячи з вимог ч.2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інте-ресів позивача, суд вважає необхідним також вийшовши за межі позовних вимог, визнати не- законною бездіяльність управління ПФУ в Глухівському районі щодо невиконання приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2009 року, яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії.
За таких обставин, зважаючи на те, що нарахування і виплату пенсії здійснюють органи пенсійного фонду, суд вважає необхідним частково задовольнити вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2009 року до 31 жовтня 2009 року на загальну суму 996 грн. На підставі викладеного та керуючись с т.ст. 8,9,11,17,18,70,71,159 – 163 КАС України суд,-
ПОСТАНОВИВ: Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Глу-хівському районі Сумської області. Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Глухівському районі Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни, починаючи з 01 січня 2009 року до 31 жовтня 2009 року, на загальну суму 996 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду через Глухівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. На постанову суду може бути подано апеляційну скаргу до Харківського апеляційного адміністративного суду через Глухівський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя