Копія: Справа № 2- а - 3636/ 09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 грудня 2009 р. Глухівський міськрайсуд Сумської області
в складі: головуючого судді ГРЕКОВОЇ Г.Ф.
при секретарі МІНЧЕНКО Г.П.
розглянувши у судовому засіданні в місті Глухів справу за позовом
ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України
в м. Глухів Сумської області
- про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,
В С Т А Н О В И В :
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Глухів Сумської області, в якому просить суд зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2009 рік в сумі 1195 грн. 20 коп.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилалася на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру від пенсії за віком.
Відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й щодо зупинення ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», не здійснили нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.
Відповідач надав заперечення на позов і просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/ 2007 стосувалось лише Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», рішень щодо неконституційності Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Таким чином, на думку відповідача, Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а тому на період до 09 липня 2007 року не поширюється.
Крім того, відповідач вважає, свої дії щодо невиплати позивачці доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов’язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких повинні здійснюватися ці виплати та, який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосувати при обчисленні таких доплат. При цьому відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позову, щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.
В судове засідання позивачка та представник відповідача не з’явилися, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.
Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінюючи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пенсійне посвідчення № 153554 від 16.11.1992 року підтверджує, що позивачка має статус «Дитина війни».(а.с. 6)
Враховуючи зазначений статус позивачки, вона, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної допомоги, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Із заперечень УПФУ в м. Глухів Сумської області, встановлено, що відповідач не здійснює позивачці зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищення пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни, крім того, в запереченні відповідач посилається, що з 01.01.2008 р. позивачці виплачується підвищення до пенсії як «Дитині війни» в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Що стосується вимог позивачки про зобов’язання відповідача виплачувати їй в 2009 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, то, суд вважає, такі вимоги обгрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних групп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Відповідно до п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, установленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться за їх вибором за одним із законів.
З 01 січня 2009 року позивачці було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру, що підтверджується розрахунком, наданим Управлінням Пенсійного фонду України в м. Глухів Сумської області від 29.10.2009 р. (а.с. 10-12).
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за 10-рп/ 2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України, щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України(конституційності) положення п. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не вдповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів, у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статтей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22. 05. 2008 року УПФУ в м. Глухів Сумської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачці доплату та пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачці доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч. 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус «дітей війни» не може бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів, стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов’зкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивачка, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’зкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими доводи відповідача, щодо застосування положення ч. 3 ст.28 зазначеного Закону, з якого випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів, щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача, щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленному порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачки, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на УПФУ в м. Глухів Сумської області.
Виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, беручи до уваги, що з моменту подачі позову до суду, відповідач продовжує щомісяця нараховувати і виплачувати позивачці щомісячну соціальну допомогу частково, порушуючи його права, суд вважає необхідним, на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Глухів Сумської області, по невиконанню з 01.01.2009 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивачки на своєчасне нарахування на отримання доплати до пенсії на протязі всього 2009 року і покласти обов’язок по нарахуванню і виплаті соціальної допомоги за весь 2009 рік.
Розраховуючи розмір виплат, які необхідно нарахувати і виплатити позивачці, суд вважає, їх слід здійснити виходячи з вимог ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове страхування», відповідно до ст. 58 ЗУ Про державний бюджет на 2008 рік» та ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік», якими визначено по окремим періодам прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
Виходячи з вищевикладеного, позивачці підлягає нарахуванню і виплаті за
2009 рік з 01.01. кожного місяця = 498:100х30=149,40 грн. - вже виплачені УПФ 49,80 грн. = 99,60 грн. (щомісяця)
Всього за 2009 рік 99,60х12 = 1195грн. 20 коп.
Виходячи з вищезазначеного, зважаючи на те, що нарахування і виплату пенсії здійснюють органи Пенсійного фонду України, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивачки в частині зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити позивачці невиплачене підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка визначена в ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з урахуванням вже отриманих позивачкою сум підвищення до пенсії у 2009 році за період з 01 01.2009 року по 31.12.2009 року, в сумі 1195 грн. 20 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Глухів Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» - задовольнити повністю.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Глухів Сумської області – протиправною.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Глухів Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2009 рік, починаючи з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням вже нарахованої і виплаченої суми за 2009 рік, – 1195 грн. 20 коп.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано до Глухівського міськрайсуду Сумської області протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Харківського апеляційного адміністративного суду через Глухівський міськрайсуд Сумської області.
Суддя ( підпис )
Копія вірна :
СУДДЯ ГЛУХІВСЬКОГО
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_2