КОМПАНІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          Справа № 2-261/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

11 грудня 2009 року                                                                           селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області у складі:

    головуючої                   судді Варакіної Н.Б.

    при секретарі                Степановій Л.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в селищі Компаніївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу культури і туризму Компаніївської районної державної адміністрації Кіровоградської області про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відділу культури і туризму Компаніївської районної державної адміністрації Кіровоградської області про стягнення коштів. В ході судового розгляду уточнила позовні вимоги, щодо сум, які вважає, підлягають стягненню. В  обґрунтування вимог посилається на те, що рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2008 року поновлена на посаді директора Компаніївського районного будинку культури та з відповідача стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6 522 грн., 300 грн. у відшкодування моральної шкоди та 500 грн. судових витрат. 8 січня 2009 року поновлена на роботі. Кошти, стягнуті за рішенням суду, отримала 12 червня 2009 року, тому просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання судового рішення, в розмірі 189 грн. 04 коп. Звільнилась з займаної посади за згодою сторін 23 лютого 2009 року. Вважає, що при звільненні не отримала компенсацію за невикористану відпустку за період з 26 червня 2008 року по 23 лютого 2009 року, тому просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 8 783 грн. 34 коп. Крім того при звільненні не отримала компенсації за невикористану відпустку, яка надається одинокій матері за 2008 - 2009 роки, тривалістю 11 днів, в розмірі 725 грн. 45 коп.

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали. Суду позивач пояснила, що після звернення до суду з позовом отримала від відповідача 11 вересня 2009 року суму в розмірі 515 грн. 93 коп., яка є компенсацією за невикористану відпустку за період з 26 червня 2008 року по 23 лютого 2009 року, вважає, що за затримку її виплати з відповідача необхідно стягнути середній заробіток в розмірі 8 783 грн. 34 коп.  Крім того зазначила, що вона є одинокою матір’ю, а тому має право на щорічну додаткову оплачувану відпустку, тривалістю 7 днів. В 2008 році нею використаний один день такої відпустки, а в 2009 році два дня. За шість днів невикористаної відпустки в 2008 році та за п’ять днів – в 2009 році підлягає стягненню компенсація у розмірі 725 грн. 25 коп . зазначила, що документи, які підтверджують її статус одинокої матері надавала роботодавцю при влаштуванні на роботу та у 2007 році, оновлення таких документів кожен рік не вимагається.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, вважає їх необґрунтованими. Суду пояснила, що нарахувати та виплатити розрахункові кошти за невикористану відпустку за період з 26 червня 2008 року по 23 лютого 2009 року при звільненні ОСОБА_1, а саме 23 лютого 2009 року відділ не мав законних підстав. Оскільки рішення суду, яким позивач поновлена на посаді оскаржувалось і на момент її звільнення не набрало законної сили. Нарахування цих коштів (515 грн. 93 коп.) можливо було провести тільки після набрання рішенням законної сили. Одразу після одержання копії позовної заяви, 11 вересня 2009 року на рахунок позивача перераховано 515 грн. 93 коп. компенсації за невикористану відпустку за період з 26 червня 2008 року по 23 лютого 2009 року. Вважає, що дана виплата проведена своєчасно, одразу після пред’явлення вимоги про розрахунок працівником, а тому затримки розрахунку при звільненні не було. Зазначає, що компенсація за невикористану відпустку могла бути виплачена за рахунок економії коштів за червень або за рішенням Компаніївської районної ради про надання додаткових коштів, такої економії коштів в червні не було, тому необхідно було чекати рішення сесії Компаніївської районної ради.   Вважає, що компенсація за невикористану відпустку не є заробітною платою, а тому позивач пропустила 3 місячний строк, встановлений ч. 2 ст. 233 КЗпП України для звернення до суду.

Крім того представник відповідача вважає, що позивач не мала права на додаткову відпустку як одинокій матері, оскільки не надавала, щорічно, разом із заявою про надання такої відпустки документів, що підтверджують її статус одинокої матері, а тому і немає право на отримання компенсації за таку невикористану відпустку при звільненні.  

Також зазначає, що вимоги позивача, щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, в розмірі 189 грн. 04 коп. не ґрунтуються на законі. Рішення суду першої інстанції постановлене 26 грудня 2008 року, скасоване рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 27 травня 2009 року в частині стягнення моральної шкоди. Наказом № 1 від 08 січня 2009 року позивач поновлена на посаді директора Компаніївського районного будинку культури. 20 січня 2009 року їй виплачені заробітна плата за місяць, а 12 червня 2009 року їй виплачений залишок коштів стягнутих за рішенням суду. Пояснила, що відділ культури і туризму Компаніївської районної державної адміністрації Кіровоградської області утримується за рахунок коштів державного бюджету і всі розрахунки проводить через Державне казначейство України.

Свідок ОСОБА_4, яка працює  бухгалтером відділу культури і туризму Компаніївської районної державної адміністрації Кіровоградської області, суду пояснила, що проводила всі нарахування ОСОБА_1 Надала пояснення щодо розбіжностей, які маються в довідках № 01-19-466 від 18 вересня 2009 року та № 01-19-517 від 28 жовтня 2009 року про середньомісячний та середньоденний заробіток позивача. Зазначила, що вірним необхідно вважати за 2009 рік середньомісячний заробіток в розмірі 1 319 грн., а середньоденний заробіток в розмірі 65 грн. 95 коп., оскільки в лютому  заробітна плата була відкорегована. Середньоденний заробіток за 2008 рік становить 51 грн. 71 коп.  

Заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач поновлена на посаді директора Компаніївського районного будинку культури рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2008 року, яким на її користь стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6 522 грн., 300 грн. у відшкодування моральної шкоди та 500 грн. судових витрат. Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 27 травня 2009 року позивачу відмовлено в частині відшкодування моральної шкоди (а.с. 6-13, 24-25).

Заробітна плата за місяць, стягнута згідно рішення суду першої інстанції,  виплачена позивачу 20 січня 2009 року (а.с. 35). Залишок коштів, стягнутих за рішенням суду виплачений – 12 червня 2009 року (а.с. 35).

Наказом № 1 від 08 січня 2009 року, виконано рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 поновлена на посаді директора Компаніївського районного будинку культури (а.с. 746).

23 лютого 2009 року позивач звільнилась з займаної посади за згодою сторін, про що свідчить наказ № 5 від 23 лютого 2009 року (а.с. 77).  

26 лютого 2009 року їй виплачена заробітна плата та розрахункові кошти, належні при звільненні в розмірі 411 грн. 04 коп. (а.с. 36).

При звільненні позивачу не була виплачена компенсація за невикористану відпустку, як одинокій матері за шість днів в 2008 році та 5 днів в 2009 році.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» одинокій матері надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 09.02.2008 року, 21.01.2009 року та 15.01.2009 року писала заяви про надання їй днів відпочинку, які були надані в рахунок невикористаної додаткової соціальної відпустки. Надаючи три дні відпочинку в рахунок відпустки, відповідач фактично визнав, що ОСОБА_1 мала право на таку відпустку, крім того це право передбачено законодавством (а.с. 32-34).

Згідно ст. 3 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника перед звільненням йому має бути надано невикористану відпустку. Якщо працівник не бажає використовувати цю відпустку, йому виплачується грошова компенсація. Грошова компенсація виплачується за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, що передбачено ст. 83 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про відпустки».

Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8.02.1995 року передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористану відпустку.  

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація за 6 днів невикористаної  відпустку в 2008 році та 5 днів – в 2009 році.

Згідно довідки середньоденний заробіток ОСОБА_1 за 2008 рік становить          51 грн. 71 коп., за 2009 рік 65 грн. 95 коп., тому компенсація за невикористану відпустку як одинокій матері, яка підлягає стягненню за 2008 рік становить 6 х 51 грн. 71 коп. = 310 грн. 26 коп., за 2009 рік становить 5 х 65 грн. 95 коп. = 329 грн. 75 коп., а всього 640 грн. 01 коп. (а.с 67, 73).

Розрахунок такої компенсації позивачем проведений з врахування середньої  заробітної плати за два календарні місяці роботи, що суперечить Постанові КМУ № 100 від 8.02.1995 року  тому судом не приймається (а.с. 68).

Посилання відповідача на пропуск тримісячного строку звернення до суду, встановленого ст. 233 КЗпП України та що компенсація за невикористану відпустку не є заробітною платою не ґрунтуються  на вимогах закону. Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України „Про оплату праці” гарантійні і компенсаційні виплати включаються до складу додаткової заробітної плати, а із змісту ст. 21 Закону України „Про відпустки”  вбачається, що за час відпустки працівникові виплачується заробітна плата.

 ОСОБА_1 звільнена з посади директора будинку культури 17 червня 2008 року. Рішення суду першої інстанції від 26 грудня 2008 року, про поновлення її на займаній посаді, набрало законної сили 27 травня 2009 року, в день проголошення рішення апеляційного суду Кіровоградської області. З цього виходить, що на день звільнення позивача за власним бажанням 23 лютого 2009 року, законних підстав нараховувати та виплачувати компенсацію  за невикористану відпустку за період з 26 червня 2008 року по 23 лютого 2009 року  у відповідача не було. Оскільки компенсація нараховувалась саме за оспорювані шість місяців роботи позивача, та становить 15 календарних днів, що вбачається із довідки, наданої відповідачем              (а.с. 59).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації,  провадиться  в  день звільнення.  Якщо працівник в  день  звільнення  не  працював,  то зазначені  суми  мають  бути  виплачені  не пізніше наступного дня після  пред'явлення  звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Зазначена компенсація на день звільнення, а саме 23 лютого 2009 року позивачу не належала.

Вимоги про виплату такої компенсації ОСОБА_1 пред’явила не роботодавцю, а одразу в суд 28 серпня 2009 року (а.с. 1). Провадження в справі відкрито 31 серпня 2009 року (а.с. 15). Ухвала про відкриття провадження з копіями позову та додатками до нього отримана відповідачем 02 вересня 2009 року, що вбачається з копії розносної книги суду (а.с. 80). Компенсація за невикористану відпустку, за   період з 26 червня 2008 року по 23 лютого 2009 року,   відділом культури і туризму Компаніївської РДА Кіровоградської області нарахована і виплачена позивачу 11 вересня 2009 року, в розмірі 515 грн. 93 коп., тобто одразу після надходження ухвали про відкриття провадження та копії позову (а.с. 22, 29). Факт отримання зазначених коштів не заперечує позивач.

Отже, відповідач виплатив компенсацію за невикористану відпустку одразу після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, як це вимагає ст. 116 КЗпП України.

Стаття 117 КЗпП України передбачає відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, а саме в разі невиплати власником належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього ж кодексу.

Оскільки затримки розрахунку не було, не може бути застосована відповідальність, передбачена ст. 117 КЗпП України,  а тому вимога позивача про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 8 783 грн. 34 коп. задоволенню не підлягає (а.с. 69).

Крім того, ОСОБА_1 просить стягнути середній заробіток за час затримки виконання судового рішення в розмірі 189 грн. 04 коп. (а.с. 70).

Трудовим законодавством і, зокрема ст. 117 КЗпП України не передбачено стягнення середнього заробітку за невиконання судових рішень по трудових спорах, а тому така вимога задоволенню не підлягає.  

    На підставі ст. 116, 117 КЗпП України, ЗУ «Про відпустки», ЗУ «Про оплату праці» ,  керуючись ст. ст. 208-215 ЦПК  України,  суд,

В И Р І Ш И В:

    Позовну заяву   ОСОБА_1 до відділу культури і туризму Компаніївської районної державної адміністрації Кіровоградської області про стягнення коштів – задовольнити частково.

    Стягнути з відділу культури і туризму Компаніївської районної державної адміністрації Кіровоградської області на користь ОСОБА_1  компенсацію за додаткову соціальну відпустку як одинокій матері в розмірі 640 грн. 01 коп.

     В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

    Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції  шляхом подачі в 10-денний  строк   з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги  або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя Компаніївського

районного суду

Кіровоградської області                                  ОСОБА_5