Копія
Справа № 2-807
2009 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 грудня 2009 року Долинський районний суд Кіровоградської області в складі :
головуючого судді Бондарчука Р.А.,
при секретарі Олійник Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за об’єднаними позовами ОСОБА_1 до ЗАТ КБ “ПриватБанк” про визнання недійсною частини правочину та про визнання недійсним правочину, -
В С Т А Н О В И В :
04.09.2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ЗАТ КБ “ПриватБанк” про визнання недійсним правочину, посилаючись на те, що у 2007 році він опинився у досить скрутному фінансовому становищі. Він та його сім’я залишилися без будь-яких засобів до існування, так як всі сімейні кошти він уклав у свою підприємницьку діяльність, що змусило його звертатися до банківських установ з метою отримання кредиту. ЗАТ КБ “Приватбанк” погодився надати йому кредит в сумі 111775 грн. та 100 тис. грн. Кредит в сумі 100 тис. грн. він сплатив повністю, а по кредиту в сумі 111775 грн. має заборгованість зі сплати відсотків та тіла кредиту, що викликано світовою фінансовою кризою, яка перешкоджає йому займатися бізнесом. 12 липня 2007 року ним був укладений з ЗАТ КБ “ПриватБанк” кредитний договір на суму 111775 грн. Наступного дня до нього звернувся представник банку і повідомив, що йому необхідно в забезпечення кредиту укласти іпотечний договір, так як без нього кошти йому видані не будуть. 13 липня 2007 року, він, розуміючи, що може втратити житло для себе і своєї родини, не маючи іншого виходу, був змушений укласти іпотечний договір, посвідчений державним нотаріусом Долинської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 2477. Так як іншого житла він не має, то предметом договору іпотеки був будинок, в якому він проживає разом із дружиною та двома дітьми, який знаходиться за адресою: вул. Перемоги, 4, м. Долинська Кіровоградської області. ОСОБА_1 вважає недійсним правочин – вказаний іпотечний договір, так як він був вчинений ним під впливом тяжких для нього обставин і на вкрай невигідних умовах.
04.11.2009 року ОСОБА_1, звернувшись з позовом до ЗАТ КБ “ПриватБанк”, ставить вимогу визнати недійсною частину правочину, мотивуючи тим, що вважає недійсною окрему частину правочину – вказаного кредитного договору від 12.07.2007 року, укладеного між ним та ЗАТ КБ “Приватбанк”, а саме п. 7.4. даного договору, який визначає підстави нарахування йому відсотків за користування кредитом у збільшеному розмірі 2,92 % на місяць (35,04 % річних), розраховані на суму залишку непогашеної в строк заборгованості за кредитом , замість 1,17 % на місяць (14,04 % річних), розраховані на суму залишку непогашеної в строк заборгованості за кредитом річних, встановлених п. 7.1. кредитного договору . На його думку п. 7.4. кредитного договору суперечить моральним засадам суспільства . Причиною неналежного виконання ним зобов’язань перед ЗАТ КБ “ПриватБанк” є вкрай нестабільний стан економіки країни, який негативно відображається на його підприємницькій діяльності та діяльності його ділових партнерів.
Ухвалою суду від 22.12.2009 року взаємопов’язані позовні вимоги за позовами ОСОБА_1 до ЗАК КБ “ПриватБанк” про визнання недійсною частини правочину та про визнання недійсним правочину об’єднані в одне провадження.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити.
Представник відповідача - ЗАТ КБ “ПриватБанк” в судове засідання не з’явився , до суду надано письмові заяви, в яких просять розглянути справу без участі їх представника, позовні вимоги не визнають в повному обсязі, посилаючись на подані заперечення.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно копії кредитного договору № KGDLGA01580041 від 12.07.2007 року ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в розмірі 111775 грн.
У відповідності до п. 7.1. даного ОСОБА_2 зобов’язується надати Позичальникові кредитні кошти зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.
Пунктом 7.4. вказаного кредитного ОСОБА_2 визначено, що при порушенні Позичальником зобов’язань по погашенню кредиту, Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,92 % на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.
Згідно довідки ЗАТ КБ «ПриватБанк» від 21.12.2009 року станом на 21.12.2009 року заборгованість ОСОБА_1 по кредиту складає 125654,75 грн.
В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 13.07.2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» був укладений іпотечний договір, посвідчений державним нотаріусом Долинської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 2477, згідно умов вказаного ОСОБА_2 ОСОБА_1 передав в іпотеку належний йому житловий будинок, розташований по вул. Перемоги, 4, м. Долинська Кіровоградської області.
Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, що сторони перебувають в договірних правовідносинах. Згідно кредитного договору від 12 липня 2007 року ОСОБА_1 був наданий кредит в сумі 111775 грн. 13.07.2007 року в забезпечення зобов’язань за кредитним договором між сторонами було укладено іпотечний договір, згідно якого ОСОБА_1 передав в іпотеку зазначений житловий будинок. При укладенні зазначених договорів було дотримано вимог чинного законодавства. Сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов договорів. Зміст правочинів відповідає вимогам чинного законодавства. В межах цивільної дієздатності волевиявлення сторін відповідали їх намірам та засвідчено власними підписами. ОСОБА_1 сам в позові зазначає, що за ним рахується заборгованість зі сплати відсотків та тіла кредиту, про що також свідчить надана банком довідка, що вказує на порушення ним зобов’язань за кредитним договором. А тому, в банку є підстави для нарахування ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом у збільшеному розмірі.
З урахуванням викладено, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України), тобто зовнішнє волевиявлення особи має відповідати його внутрішній волі, яка має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які, зокрема, встановлені ч. 3 ст. 203 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. Обставини, щодо яких помилилась сторона правочину мають існувати саме на момент вчинення правочину. Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб’єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена. Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі .
В силу положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами .
Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу .
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені цим Кодексом.
У відповідності до п. 23 постанови пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних про визнання правочинів недійсними» - правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
За таких підстав, суд вважає, що заявлений позов задоволенню не підлягає, оскільки позивач не надала суду доказів про підтвердження заявлених нею позовних вимог. При цьому суд виходе з положень ст.ст. 10,11, 60 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести, ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Відмовити повністю в задоволенні позовів ОСОБА_1 до ЗАТ КБ “ПриватБанк”:
- про визнання недійсною частини правочину, а саме пункту 7.4 кредитного договору № KGDLGА 01580041 від 12.07.2007 року, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1;
- про визнання недійсним правочину – іпотечного договору , укладеного 13.07.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, посвідченого державним нотаріусом Долинської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № 2477.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги .
Головуючий суддя: (підпис).
Копія: вірна.
СУДДЯ ДОЛИНСЬКОГО
РАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_4