Судове рішення #7193101

Справа № 1-456/

2009 рік

В И Р О К

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

24 грудня 2009 року  

Шевченківський районний суд м. Львова

В складі:  головуючої-судді                                  ОСОБА_1

                   при секретарі                                       Савула О.А.

                   з участю прокурора                            Шебеко Н.С.

    адвоката                    ОСОБА_2  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  в м. Львові кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українка, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працююча у Дніпропетровському пасажирському депо – провідником, зареєстрована та проживаюча за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого, -

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України, -

У С Т А Н О В И В:

04 жовтня 2009 року близько 12.00 год. ОСОБА_3 , перебуваючи  у вагоні № 2 поїзда № 41 сполучення Дніпропетровськ-Трускавець, вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), а саме, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, таємно викрала з першого купе вказаного вагону мобільний телефон Нокія-6120 вартістю 100 грн. з навушниками до вказаного телефону вартістю 50 грн. та стартовим пакетом «Білайн» № 80685057953 вартістю 50 грн., які належать потерпілій ОСОБА_4, спричинивши останній матеріальну шкоду на загальну суму 1100 грн.

В судовому засіданні підсудна  ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні злочину визнала повністю, у вчиненому щиро розкаявся та пояснила, що вона працює провідником 2-го вагону поїзду № 41 сполученням Дніпропетровськ-Трускавець, з 2 на 3 жовтня вона перебувала на маршруті. 3 жовтня 2009 року при під’їзді до станції Львів до неї звернувся пасажир купе № 1 та повідомив, що в його дружини зник мобільний телефон, при перевірці вказаного купе  телефону знайдено не було і пасажири вийшли на станції Львів. Про зникнення телефону вона нікого не повідомляла. При прибутті на кінцеву станцію, коли вона почала прибирати , в постільній білизні вона знайшла мобільний телефон. Вона зрозуміла, що це телефон пасажирів з 1-го купе. Однак вона про даний телефон нікому не повідомила і взяла    викрадене собі для власного користування, в подальшому подарували синові. Приблизно через тиждень, коли вона знов перебувала на маршруті,  до неї підійшли працівники міліції та відібрали  пояснення щодо викраденого телефону. Однак вона їм не повідомила, що взяла цей телефон. Приблизно 30.10.2009 р. , коли вона перебувала дома в м. Дніпродзержинську, до неї прийшли працівники міліції і вона в добровільному порядку видала їм мобільний телефон. У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо не карати.

Крім повного визнання підсудною ОСОБА_3 своєї вини, її винуватість у вчинені злочину повністю і об’єктивно стверджується зібраними в ході досудового слідства доказами, які зазначені в обвинувальному висновку. Фактичні обставини справи, які підтверджуються цими доказами не оспорювались в судовому засіданні ні підсудною ОСОБА_3, ні іншими учасниками судового розгляду.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість підсудної ОСОБА_3 у вчиненні злочину повністю та об’єктивно доведена  її дії органом досудового слідства вірно кваліфіковані за ст. 185 ч.1 КК України, так як своїми умисними діями вона вчинила таємне викрадення чужого майна.

Призначаючи підсудній міру покарання, суд враховує характер і тяжкість вчиненого нею злочину, особу підсудної, її позитивні характеристики, те що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, щире каяття, що є обставиною, яка пом’якшує покарання, обставин, які обтяжують покарання суд не вбачає, вважає, що міру покарання слід обрати в межах санкції статті, за якою кваліфіковано злочин, у вигляді штрафу.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України та призначити їй покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 850 (вісімсот п’ятдесят) грн. в доход держави.

Раніше обраний ОСОБА_3 запобіжний захід – підписку про невиїзд – залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.

Суддя                                                                    І.Є.Зима

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація