Справа № 1-440/
2009 рік
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2009 року
Шевченківський районний суд м. Львова
В складі: головуючої-судді ОСОБА_1
при секретарі Савула О.А.
з участю прокурора Моти Р.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, вдівця, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого, -
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України, -
У С Т А Н О В И В:
09 вересня 2009 року близько 12.00 год. підсудний ОСОБА_2, вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), а саме перебуваючи по вул. Шевченка, 358 в м. Львова, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів, таємно викрав з керма велосипеду належного потерпілому ОСОБА_3, поліетиленовий пакет в якому знаходились чоловіча сорочка вартістю 30 грн., гроші в сумі 110 грн., буханка хліба, вартістю 3 грн., палиця ковбаси молочної, вартістю 30 грн., посвідчення пенсіонера МВС України № 91/17240 від 13.03.2003 року видане на ім’я ОСОБА_3, а всього таємно викрав майна останнього на загальну суму 173 грн., після чого з місця скоєння злочину з викраденим майном скрився, та в подальшому по вул. Шевченка, 354 в м. Львові був затриманий працівниками міліції, які в нього виявили та вилучили викрадені речі.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні злочину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся та пояснив, що він проживає із своєю племінницею по вул. Шевченка, 366 в м. Львові, однак через напружені стосунки вона часто виганяє його з дому і він змушений ночувати на вулиці. З 08.09.2009 р. на 09.09.2009 р. він ночував на трамвайній зупинці на вул. Шевченка, 358 в м. Львові, коли він прокинувся зранку, пішов гуляти по вул. Шевченка в м. Львові, біля аптеки під 358 номером він побачив велосипед , на якому висів поліетиленовий кульок, в якому був хліб та ковбаса. Оскільки він був дуже голодний, він вирішив забрати цей кульок. Після викрадення він пішов далі по вулиці, але через невеликій проміжок часу до нього підійшли працівники міліції, які виявили в нього викрадені речі. У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо не карати.
Крім повного визнання підсудним ОСОБА_2 своєї вини, його винуватість у вчинені злочину повністю і об’єктивно стверджується зібраними в ході досудового слідства доказами, які зазначені в обвинувальному висновку. Фактичні обставини справи, які підтверджуються цими доказами не оспорювались в судовому засіданні ні підсудним ОСОБА_2, ні іншими учасниками судового розгляду.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість підсудного ОСОБА_4 у вчиненні злочину повністю та об’єктивно доведена його дії органом досудового слідства вірно кваліфіковані за ст. 185 ч.1 КК України, так як своїми умисними діями він вчинив таємне викрадення чужого майна.
Призначаючи підсудному міру покарання, суд враховує характер і тяжкість вчиненого ним злочину, особу підсудного, його позитивну характеристику з місця проживання, те що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, щире каяття, що є обставиною, яка пом’якшує покарання, обставин, які обтяжують покарання суд не вбачає, вважає, що міру покарання слід обрати в межах санкції статті, за якою кваліфіковано злочин, у вигляді штрафу.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
З А С У Д И В:
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 850 (вісімсот п’ятдесят) грн. в доход держави.
Раніше обраний ОСОБА_2 запобіжний захід – підписку про невиїзд – залишити без змін до вступу вироку в законну силу.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.
Суддя І.Є.Зима