2-а-5557/2009р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
в порядку письмового провадження
17 грудня 2009 року м. Лисичанськ
Суддя Лисичанського міського суду Луганської області Чернобривко Л.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Лисичанську Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду із вищеназваним позовом, в якому послався на те, що він, як інвалід ІІ групи з 24 вересня 2008 року, внаслідок захворювання, пов’язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закон). Згідно зі ст. 54 Закону призначений розмір пенсії для інвалідів ІІ групи повинен бути не нижче 8 мінімальних пенсій за віком. Крім того, відповідно до ст.50 Закону, інвалідам ІІ групи також виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Вказані обставини були встановлені постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2008 року. Зобов’язано відповідача здійснити позивачу, як інваліду ІІІ групи на час звернення до суду, перерахунок пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 01.06.2008 року. Відповідачем перераховано пенсію, починаючи з 01.06.2008 року, однак з 24.09.2008 року позивач є інвалідом ІІ групи, про що надав необхідні документи відповідачу, але відповідач продовжує нараховувати йому пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Тому позивач просить визнати неправомірними дії відповідача та зобов’язати відповідача, починаючи з 24.09.2008 року здійснити перерахунок та виплату позивачу, як інваліду ІІ групи, державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно з встановленим Законом України та змінюючим розміром мінімальної пенсії за віком, з урахуванням положень частини третьої ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ухвали від 17 грудня 2009 року справа розглядається у письмовому проваджені.
Представник відповідача у письмових поясненнях позов не визнала, посилаючись на те, що відповідно до ст.67 Закону у випадку підвищення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір основної та додаткової пенсії на коефіцієнт прожиткового мінімуму, призначеної відповідно до ст. 54 Закону. З 01.01.2008 року мінімальний розмір пенсії, зазначений ч.4 ст. 54 Закону розраховується у відсотках від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, їх розмір залежить від групи інвалідності та періоду, в якому проводились роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до п.15 ст. 28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частини 3 та 4 ст. 54 Закону замінені частинами такого змісту: у всіх випадках розміри пенсії для інвалідів, учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987-1990р.р., щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІ групі інвалідності – 180% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, додаткова пенсія за ст. 50 закону – 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Основний розмір пенсії позивача не нижче 180% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Хоча положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік…» визнані неконституційними, однак рішення про відновлення дії ст. ст. 50, 54 Закону Верховною Радою України не приймалося. Внаслідок цього порядок обчислення пенсій або підвищення до них залишився неврегульованим.
Позов підлягає задоволенню.
З наданих доказів вбачається, що позивач має статус інваліда ІІ групи з 24 вересня 2008 року внаслідок захворювання, пов’язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в зв’язку з чим отримує пенсію, призначену у відповідності до Закону, що не заперечується відповідачем.
Відповідачем нараховується та виплачується позивачу пенсія по інвалідності ІІІ групи від захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, призначена відповідно до постанови Луганського окружного адміністративного суду від 24.11.2008 року, тобто з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія – з розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням положень ст. 67 ч.3 Закону, що вказано у письмових запереченнях (а.с.13).
Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катасрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Нормами ст. 49 цього Закону передбачено пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам II групи — 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст. 54 Закону розмір пенсій для інвалідів ІІ групи, призначеної відповідно до цього Закону, повинен бути не нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Таким чином, позивач має право на отримання державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ч.2 ст. 46 Конституції України.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст. 67 Закону, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також: розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення мінімуму.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Посилання відповідача про те, що дана норма не застосовується до пенсій, призначених за іншими спеціальними законами, суд не бере до уваги, оскільки наявність даної норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. ст. 50, 54 Закону.
Оскільки пенсія позивачеві має визначатись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, дії відповідача щодо відмови у перерахунку основної та додаткової пенсії позивача у зв’язку з встановленням ІІ групи інвалідності та у зв’язку з підвищенням мінімальної пенсії за віком, є протиправними.
Посилання представника відповідача на те, що порядок перерахунку та підвищення пенсії на цей час не врегульовано, а тому відповідач застосовує норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік…», суд не бере до уваги з наступних підстав.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 положення п.28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону визнані неконституційними.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, внаслідок визнання неконституційними змін до ст. ст. 50, 54 Закону, відновлюється редакція зазначених норм, яка діяла до 01.01.2008 року, та якою повинен у своїй діяльності керуватися відповідач.
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені ст. 1, 3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст. 22, ст. 23, ч.1 ст.24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобовязань, виходячи з принципу верховенства права, закірпленого як ст. 8 Конституції України, так і ст. 8 КАС України.
Таким чином, суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір слід віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6-11, 94, 158-163 КАС України, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Лисичанську Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати дії управління Пенсійного Фонду України в місті Лисичанську Луганської області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 державної пенсії по інвалідності у відповідності до ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідності до ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” протиправною з 24.09.2008 року.
Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в місті Лисичанську Луганської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 на підставі ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком відповідно, з урахуванням ст. 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 24 вересня 2008 року з урахуванням виплачених сум.
Судовий збір у справі віднести на рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Лисичанський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до Донецького апеляційного адміністративного суду або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання такої заяви.
Суддя