Справа № 2-а-210
2009 р.
П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
29 жовтня 2009 р. Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі : головуючого – судді Камінського В.П.
при секретарі – Кабаковій С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Жмеринського міського управління праці та соціального захисту населення про відмову у виплаті щорічної допомоги на оздоровлення,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом і вказав, що йому, як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, встановлено ІІІ группу інвалідності в зв'язку з захворюванням повязаним з виконаням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що стверджується довідкою МСЕК серії АВ № 002834, яка видана Вінницьким обласним центроми медико – соціальної експертизи 25.06.2007 року та посвідченням серії А № 127827, виданим 20.06.2001 року Вінницькою обласною державною адміністрацією.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому – позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії щорічно повинна виплачуватися допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Однак, протягом 2005-2008 років йому – позивачу домога на оздоровлення виплачувалася лише в розмірі по 90 грн. за кожний рік.
В 2009 році йому – позивачу також виплатили лише 90 грн., тоді як повинні були б виплатити 2520,00. Розмір мінімальної заробітної плати на момент звернення до суду становить 630 грн..
В звязку з цим він – позивач просить суд вважає дії Жмеринського міського управління праці та соціального захисту населення Вінницької області неправомірними і просить суд зобовязати відповідача виплатити йому щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2009 рік.
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав повністю та просить зобовязати Жмеринське міське управління праці та соціального захисту населення Вінницької області виплатити йому допомогу на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 2430,00 грн. (2520,00 – 90,00 = 2430,00).
Представник відповідача – ОСОБА_2 позов не визнала повністю посилаючись на те, що виплата позивачеві передбаченої законом допомоги на оздоровлення здійснювалась у встановлених Кабінетом Міністрів України розмірах – 90 грн. на рік, тому що Законами України «Про Державний бюджет» 2006-2008 роки було зупинено виплату компенсаційних виплат від мінімальної зарплати. Просила відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до посвідчення серії А № 127827, яке видане 20.06.2001 року Вінницькою обласною державною адміністрацією, ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1 (а.с.6). Також він є інвалідом ІІІ групи, пов’язане з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.7).
Згідно довідки управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради, від 03.09.2009 року позивачеві за 2005-2009 роки включно виплачувались компенсаційні виплати на оздоровлення в розмірі 90 грн. на рік (а.с.11).
Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам ІІІ групи - учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії складає чотири мінімальних зарплат. На сьогоднішній день це 2520,00 грн. (630,00 грн. Х 4).
Згідно ст.1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод – кожен, чиї права і свободи, викладені у цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, незалежно від того, що порушення було вчинено особами, які діяли як офіційні особи.
Станом на 12.10.1998 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протокол № 1. Відповідно до ст.1 даної Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожній людині, яка знаходиться під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі 1 цієї Конвенції. Це значить, що держави, що ратифікують Конвенцію, тим самим беруть на себе подвійне зобов’язання згідно зі ст. 1. По-перше, вони повинні забезпечити, щоб їхнє внутрішнє законодавство було приведено у відповідність до положень Конвенції. Ця вимога у поєднанні з передбаченою у ст.64 забороною застосовувати застереження загального характеру означає, що держави, які ратифікують Конвенцію, повинні дотримуватись цих зобов’язань з моменту набуття Конвенцією чинності на їхній території. Для дотримання цих зобов’язань в окремих випадках їм необхідно внести певні зміни у своє законодавство та правозастосовчу практику. По-друге, нові держави-члени, що ратифікують Конвенцію, мають виправити будь-які порушення тих основних прав і свобод, які захищає Конвенція.
Посилання представника відповідача на те, що Закон України «Про Державний бюджет України» є пріоритетним відносно чинних законів не ґрунтується на ч.2 ст.152 Конституції України, як не може бути сприйняте посилання відповідача на зупинення дії ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Оскільки відповідно до ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. А суд вирішує справи, в першу чергу, відповідно до Конституції України (ч.2 ст.9 КАС України).
Згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти таку постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, зокрема, про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про стягнення з відповідача коштів.
Оскільки обидві сторони звільненні від сплати судового збору, його слід віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 153, 154, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, на підставі ст. 22 Конституції України, ст.ст.4, 5, 8, 9, 14, 18, 69, 71, 72, 94, 159 КАС України, ст.ст.48, 62, 67, 70 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст.ст.1, 13, 64 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Жмеринського міського управління праці та соціального захисту населення на користь ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2009 рік в сумі 2430 (дві тисячі чотириста тридцять) грн..
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення через Жмеринський міськрайонний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження, Київському апеляційному адміністративному суду (02093, м.Київ, вул. Поліська 3-Б) через Жмеринський міськрайонний суд.
С У Д Д Я: підпис
ВІРНО
СУДДЯ ЖМЕРИНСЬКОГО
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_3
СЕКРЕТАР