ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

10 травня 2007 р.

№ 2-620/06

 

     

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

 

Ходаківської І.П.-головуючого,

 

Савенко Г.В., Данилової Т.Б.

 

розглянувши касаційну скаргу

представника товариства з обмеженою відповідальністю “Славутич-Капітал”

 

на рішення

Ічнянського районного суду Чернігівської області від 07.11.2006 року

 

та ухвалу

Апеляційного суду Чернігівської області від 25.01.2007 року

 

у справі

№ 2-620/06 Ічнянського районного суду Чернігівської області (номер справи апеляційного суду 22ц-113/2007)

 

за позовом

ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3ОСОБА_4ОСОБА_5

 

до	ОСОБА_6ОСОБА_7ОСОБА_8ОСОБА_9ОСОБА_10ОСОБА_11ОСОБА_12ОСОБА_13ОСОБА_14ОСОБА_15ОСОБА_16ОСОБА_17Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-консалтингова компанія “Славутич-Капітал”

 

про	визнання недійсними договорів дарування цінних паперів Закритого акціонерного товариства “ДОПСОК”

 

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідачів: ОСОБА_18 дов. НОМЕР_1

ОСОБА_19 дов. від 01.06.07, 23.01.06, 05.04.04.

 

За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.111⁵ Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 10.05.07 були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.

         

Ухвалою колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого -Першикова Є.В., суддів Савенко Г.В., Данилової Т.Б. призначено  касаційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю “Славутич-Капітал” до розгляду на 10.05.2007 року.

          Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 07.11.2006 року зупинялось до його перегляду в порядку касації (ухвала колегії суддів у складі: головуючого -Ходаківської І.П., суддів: Савенко Г.В., Данилова Т.Б. -склад змінений на підставі розпорядження від 20.11.2006 року за № 02-20/58.Справа по суті розглядалась у судовому засіданні 10.05.2007 року  зазначеною колегією суддів (розпорядження від 10.05.2007 року за № 02-12.2/95. Зазначені розпорядження містяться в матеріалах справи.

 

Позивачі звернулися до суду із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ТОВ ІКК „Славутич-Капітал”, ОСОБА_16, ОСОБА_17 про переведення прав та обов'язків покупців за угодами купівлі-продажу цінних паперів. В суді першої інстанції позивачі змінили позовні вимоги та просили суд визнати недійсними договори дарування простих іменних акцій ЗАТ „ДОПСОК” від 12.01.2006 року в кількості 52 штуки, 874 штуки та 43 штук простих іменних акцій. Від решти позовних вимог позивачі відмовились.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що відповідачі уклали удавані договори дарування акцій ЗАТ „ДОПСОК”, маючи при цьому намір на вчинення угоди купівлі-продажу акцій. Оскільки до удаваних договорів слід застосовувати правила договору, який насправді було вчинено, позивачі вважають, що зазначені договори мають бути визнані недійсними, оскільки при їх укладанні було порушене переважне право акціонерів закритого акціонерного товариства, зокрема, позивачів, на придбання таких акцій.

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 07.11.2006 року позовні вимоги задоволені, визнано недійсним договір дарування простих іменних акцій ЗАТ „ДОПСОК” в кількості 52 штуки вартістю 520 грн., укладений 12.01.2006 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського округу з моменту його вчинення; визнано недійсним договір дарування простих іменних акцій ЗАТ „ДОПСОК” в кількості 874 штуки вартістю 8740 грн., укладений 12.01.2006 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_15 та посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського округу з моменту його вчинення; визнано недійсним договір дарування простих іменних акцій ЗАТ „ДОПСОК” в кількості 53 штуки вартістю 430 грн., укладений 12.01.2006 року між ОСОБА_11 та ТОВ ІКК „Славутич-Капітал” та посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського округу з моменту його вчинення. В решті позовних вимог провадження закрите у зв'язку із відмовою позивачів від позову.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 25.01.2007 року відхилено апеляційну скаргу представника ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ТОВ ІКК „Славутич-Капітал”, ОСОБА_16, ОСОБА_17 -ОСОБА_19, рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 07.11.2006 року залишене без змін.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, яке було залишене в силі апеляційним судом, ТОВ ІКК „Славутич-Капітал” подана до Верховного суду України касаційна скарга.

Ухвалою Верховного суду України від 22.02.2007 року на підставі п. 6 Прикінцевих положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та корпоративних спорів” від 15.12.2006 року № 483 касаційна скарга ТОВ ІКК „Славутич-Капітал” передана до Вищого господарського суду України для вирішення питання про її прийняття.

Ухвалою ВГСУ від 16.04.2007 року касаційна скарга ТОВ ІКК „Славутич-Капітал” була прийнята до провадження Вищого господарського суду України.

Розглянувши доводи, викладені у касаційній скарзі, матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, - 

 

ВСТАНОВИВ:

 

12 січня 2006 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 був укладений договір дарування простих іменних акцій ЗАТ „ДОПСОК” в кількості 52 штуки вартістю 520 грн., між ОСОБА_8 та ОСОБА_15 був укладений договір дарування простих іменних акцій ЗАТ „ДОПСОК” в кількості 874 штуки вартістю 8740 грн., між ОСОБА_11 та ТОВ ІКК „Славутич-Капітал” був укладений договір дарування простих іменних акцій ЗАТ „ДОПСОК” в кількості 53 штуки вартістю 430 грн.

Позивачі, які вказують в позовній заяві, що вони є акціонерами ЗАТ „ДОПСОК” подали позов про визнання цих договорів недійсними з огляду на те, що вони є удаваними, укладеними з метою приховати угоди купівлі-продажу, з метою порушення переважного права інших акціонерів на купівлю акцій закритого акціонерного товариства.

Рішення суду першої інстанції, яким були задоволені позовні вимоги, мотивоване тим, що до моменту укладення оскаржуваних договорів відповідачі бажали продати належні їм акції по 300 доларів за акцію, а їм було запропоновано продати їх по ціні 100 доларів за акцію. Але, не дивлячись на таку пропозицію, ОСОБА_12,ОСОБА_8, ОСОБА_11 ці акції подарували. З огляду на це суд прийшов до висновку, що оскаржувані правочини були удаваними, вчинені з метою приховати інший правочин (купівлю-продаж) з метою порушення права учасників спільної часткової власності на переважну частку, що продається. За таких умов суд першої інстанції вирішив, що ці договори є недійсними. Із таким висновком суду першої інстанції погодився апеляційний суд.

Однак колегія касаційного суду не може погодитися із висновками суду першої та апеляційної інстанції про порушення відповідачами права учасників спільної часткової власності на переважну частку, що продається.

Перш за все, виходячи з положень глави 14 Цивільного кодексу України, цінні папери, зокрема, акції закритого акціонерного товариства, є окремими самостійними об'єктами цивільних прав, а не часткою у спільній частковій власності -статутному капіталі акціонерного товариства. Відтак суд першої та апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права - Цивільного кодексу України - в частині регулювання порядку відчуження частки в об'єкті спільної часткової власності, одночасно не застосувавши норми, які підлягали застосуванню, а саме статей 177, 194 Цивільного кодексу України, статті 3 ЗУ „Про цінні папери та фондову біржу”.

Одночасно суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що акціонери закритого акціонерного товариства мають переважне право на придбання акцій цього товариства, що продаються іншими акціонерами. Таке положення закріплене в частині 3 статті 81 Господарського кодексу України. При розгляді питання відносно порушення переважного права акціонерів закритого акціонерного товариства при відчуженні іншими акціонерами своїх акцій суд повинен дослідити, чи пропонувалися акції до продажу іншим акціонерам і чи відмовлялися вони від свого переважного права.

Суд першої інстанції, дослідивши надані докази, взяв до уваги усні поясненні свідка ОСОБА_19, та зробив висновок про те, що позивачі не заперечували викупити акції по ціні 100 доларів за 1 штуку. Однак суд при цьому порушив вимоги статті 59 ЦПК України відносно допустимості доказів, та не зауважив на тому, що такі дані мають бути підтверджені письмовими доказами, а не поясненнями свідків.

Як вбачається із письмового повідомлення ЗАТ „ДОПСОК”, наданого в матеріали справи, товариство повідомило відповідачів про відсутність бажаючих придбати акції, що пропонуються для продажу, за ціною, еквівалентною 300 доларів США, та запропонувало викупити у них ці акції за ціною, еквівалентною 100 доларів США. При цьому, як вбачається із самого повідомлення, пропозиція придбати акції за такою ціною надана не кимсь з акціонерів, а самими товариством.

Зважаючи на те, що законодавство не передбачає переважне право емітента на придбання власних акцій, касаційний суд не погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції відносно того, що при укладенні оскаржуваних договорів відповідачами було порушене переважне право інших акціонерів на придбання акцій закритого акціонерного товариства. Акціонери, які мали намір здійснити відчуження акцій, дотрималися порядку переважного права інших акціонерів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд касаційної інстанції вважає, що позивачами не доведений той факт, що відповідачі уклади удавані угоди, а відтак не вважає за можливе погодитись в цій частині із висновками суду першої та апеляційної інстанції. Попередній намір відповідачів продати належні їм акції іншим акціонерам ЗАТ „ДОПСОК” не є обставиною, яка дозволяє стверджувати про удаваність оскаржуваних угод.

При розгляді даної справи суди першої та апеляційної інстанції повинні були також керуватися роз'ясненнями законодавства, викладеними в Постанові Пленуму Верховного суду УРСР від 28.04.1978 № 3 „Про судову практику у справах про визнання угод недійсними”. При цьому, судам слід враховувати, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків. При задоволенні позову суд в одному рішенні постановляє про визнання угоди недійсною і про застосування передбачених законом наслідків.

Однак суд першої інстанції не зазначив, з яких законодавчо визначених підстав визнані недійсними оскаржувані угоди, а також не вирішив питання про застосування передбачених законом наслідків.

Нарешті, відповідно до вимог статті 1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є розгляд справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів.

Судом першої інстанції встановлено, що при укладенні оскаржуваних правочинів порушені права акціонерів ЗАТ „ДОПСОК” на придбання акцій, що відчужуються іншими акціонерами. Однак при цьому суд не отримав належних доказів того, що особи, які заявили вимоги про визнання правочинів недійсними, дійсно є акціонерами ЗАТ „ДОПСОК” та були ними на дату вчинення оскаржуваних правочинів.

Відповідно до статті 5 ЗУ „Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів”, підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах. Як слідує з матеріалів справи, суд першої інстанції не застосував ці норми закону та не встановив наявність у позивачів по справі прав акціонерів ЗАТ „ДОПСОК”. Матеріали справи також не містять передбачених законодавством допустимих доказів, а відтак суд приходить до висновку, що позивачами не доведене те, що вони є акціонерами ЗАТ „ДОПСОК”, а відтак не доведене те, що при укладенні спірних правочинів порушені, оспорені чи не визнані їх права та охоронювані законом інтереси.

Враховуючи вищевикладені висновки, колегія суддів касаційного суду приходить до висновку про можливість часткового задоволення касаційної скарги з огляду на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не застосовано ті норми, що підлягали застосуванню, застосовано норми, які не підлягали застосуванню, внаслідок чого було винесене по суті неправильне рішення. Судом апеляційної інстанції також було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого неправильно було залишене в силі незаконне рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 111¹⁰ ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Одночасно касаційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правомірно закрито провадження у справі в частині позовних вимог на підставі відмови позивачів від позову, а тому в цій частині рішення скасуванню не підлягає.

 

На підставі вищевикладеного, керуючись нормами статей 111⁹-111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, -

 

ПОСТАНОВИВ:

 

1. Касаційну скаргу ТОВ „Інвестиційно-консталтінгова компанія „Славутич-Капітал” задовольнити частково.

2. Ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 25.01.2007 року скасувати.

3. Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 07.11.2006 року скасувати частково в частині задоволення позовних вимог, залишивши в силі в частині закриття провадження у справі у зв'язку із відмовою позивачів від позову.

4. Відмовити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог.

5. Витрати по справі покласти на позивачів у рівних частках.

 

Головуючий                                                                                 І.Ходаківська

 

Суддя                                                                                            Г.Савенко

 

Суддя                                                                                            Т.Данилова