УКРАЇНА

КРАСНОДОНСЬКИЙ  МІСЬКРАЙОННИЙ СУД  ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                           Справа № 2-а-2329/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21  грудня     2009 року                                                        Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі головуючого: судді Баличевої М.Б., при секретарі: Олєйнікової Г.Г.,  розглянувши справу за адміністративним позовом   ОСОБА_1       до Управління праці і соціального захисту населення   Краснодонської   райдержадміністрації   Луганської  області  про визнання дій неправомірними та  зобов”язання стягнення недоплаченої   допомоги до 5 травня  за  2007-2008 р.р.,-

                                                                       В С Т А Н О В И В:

    Позивач    звернувся до суду  з цим позовом до Управління праці і соціального захисту населення  Краснодонської райдержадміністрації Луганської  області   ( далі УТСЗН) про визнання дій неправомірними   та  зобов”язання стягнення недоплаченої    допомоги до 5 травня  за  2007-2008 р.р., в обґрунтування свого позову  ОСОБА_1       вказав що він є учасником  ліквідації  аварій на ЧАЕС 1 категорії  інвалідом 2 групи, тому  йому  повинно сплачуватися щорічна   допомога до 5 травня у розмірі 8    мінімальних  пенсій за віком.

Позивач вважає, що відповідно ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, йому необхідно сплачувати допомогу  до 5 травня  за 2007,2008 року, як інваліду війни 2-ої групи, у розмірі  6368.48   грн. з розрахунку : за 2007 рік у розмірі 8 х 410,06= 3280.48    – 360 ( виплачена позивачу фактично)=2920.48 грн.; за 2008 рік у розмірі 8  х 481,00=3848- 400= 3448 грн., тобто загалом сума до виплати складає:  2920.48   грн   + 3448  грн =  6368.48   грн.

 Представник позивача – ОСОБА_2., в судове засідання не з»явилася, надала  письмову заяву, в якій просила   розглянути справу за   її    відсутністю, позов підтримує  в повному обсязі.

             Представник відповідача – УПСЗН,  у судове засідання не з»явився, надав суду заяву, в якій  позов  ОСОБА_1       не визнає, та просить розглянути справу без його участі та надав письмові заперечення, з яких вбачається. що  позивачу він просить відмовити  за 2007 р.  в зв”язку з пропуском строку звернення до суду, за  2008 р.  в зв”язку з необґрунтованістю його вимог.

              Представник третьої особи – Головне Управління  Державного казначейства України в Луганській області, в судове засідання не з»явився, надав суду письмові заперечення, та просив розглянути справу без його участі.

  Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

  Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС, що підтверджується копією  посвідчення  серії Є  за №   053235,  з якого вбачається що позивач є інвалідом  ІІ групи і у відповідності до ст.48 ЗУ  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії передбачена щорічна виплата допомоги до 5 травня у відповідному до Закону розміру.

Відповідно ч.1 ст. 5 КАС України – адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.  

Стаття 22 Конституції України закріплює принцип гарантованості конституційних прав і свобод, неможливість їх скасування. Частина 3 наведеної статті категорично забороняє при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів звужувати зміст та обсяги існуючих прав і свобод.

Однією з пільг інвалідів війни , згідно статті 13 Закону України № 3551-12  „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22-10-1993 року з подальшими змінами та доповненнями, є, як раз, оспорювана  позивачем, щорічна виплата разової грошової допомоги у розмірі восьми  мінімальних пенсій за віком, яка повинна бути виплачена до 5 травня.

Відповідно до Законів Укаїни  «Про Державний бюджет на 2007 р.»,  «Про Державний бюджет на 2008 р.»  інвалідам війни ІІІ групи  передбачається   конкретний розмір виплат  у 2007 р. -  300 грн, у 2008 р.- 350 грн.

 Оскільки розмір зазначеної грошової допомоги у 2007 році згідно Закону України  "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту" має складати для інвалідів війни ІІ групи  8 мінімальних пенсій за віком, виходячи з вказаних розмірів, суд вважає, що  відповідачем неправильно визначено та  сплачено суми  вказаної одноразової грошової допомоги позивачеві , без врахування вимог Закону України "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту" щодо розміру цих виплат, що потягло недоплату у зазначеній позивачем сумі.

     Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи  для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою  конституційної гарантії  громадян  на достійний  життєвий рівень, дає  ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 р. за №  966-14, а також ЗУ « Державні  соціальні стандарти  та державні  соціальні гарантії» від  05.10.2000 р.  за № 2017-ІІІ, згідно  статті 1   якого  прожитковий  мінімум використовується  для  визначення, у тому числі  мінімального розміру  пенсії за віком, який відповідно  до ст.. 28 ЗУ  «Про загальнообов»язкове державне пенсійне  страхування »  встановлюється  у розмірі  прожиткового  мінімуму  для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

    Ч.3 ст.4  даного закону  передбачено, що  прожитковий мінімум  на одну особу, а також окремо для тих,  хто відноситься  до основних  соціальних  і демографічних  груп населення, щороку затверджується  Верховною Радою  України в законі  про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується  в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Ст. 62  ЗУ «Про державний бюджет на  2007 р. » від 19.12.2006 р. за № 489-5, затверджений прожитковий мінімум  на одну  особу, яка втратила працездатність з 01 січня  - 380 грн, з 1 квітня -  387 грн, з 01 жовтня  - 395 грн. Зазначена стаття змінена  Законом України  від 15.03.2007 р. за № 749-5 та  існує в новій редакції  з 28.03.2007 р., якою прожитковий мінімум для особи,  яка втратила працездатність, визначений  з 1 січня-  380 грн, з 1 квітня -  406 грн, з  1 жовтня – 411 грн. При цьому,  зазначена стаття  доповнена  абзацом,  яким передбачено встановити, що для  визначення  мінімального розміру  пенсії  за віком відповідно  до абзацу першого частини  1 ст. 28  ЗУ  « Про загальнообов»язкове  державнне  пенсійне  страхування» з 01 квітня  та з 01 жовтня  2007 р.  застосовується прожитковий мінімум  для осіб , які втратили працездатність, визначений  абзацем 5 частини 1  цієї статті, збільшений  на 1 відсоток,що  складає відповідно  410.06  грн., 415.11 грн.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Суд вважає, що в даному випадку розрахунок належних до виплати сум слід обчислювати, виходячи з мінімального розміру пенсії станом на 5 травня кожного року, саме цю дату слід вважати моментом виплати, оскільки ця одноразова допомога має цільовий характер, призначена до певної дати, а тому та обставина, що у встановленому законом розмірі вказана допомога виплачена не була, факт стягнення судом недоплаченої суми не дає підстави вважати, що моментом виплати є дата розгляду справи судом.

    Конкретні розміри одноразової допомоги на 2008 рік інвалідам ІІ групи визначені Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та виданою відповідно до нього Постановою КМ України „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”.

    Саме у розмірі, визначеному Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», позивач отримав разову грошову допомогу у 2008 році.

    Суд зазначає, що виплати, здійснені відповідачем у 2008 році в розмірі  400 грн. відповідно до норм Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та Постанови КМ України „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань” не відповідають розмірам, зазначеним частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», та свідчать про порушення відповідачем підпункту 17-1 зазначеного Закону.

    Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими встановлено, що у 2008 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України  «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» здійснюється у таких розмірах: інвалідам І групи – 500 грн., інвалідам ІІ групи – 400 грн., інвалідам ІІІ – 350 грн.  

Отже, позивачу, до 5 травня 2007,2008 року мала бути виплачена щорічна грошова допомога, як інваліду війни 2-ої групи, у розмірі  6368.48   грн. з розрахунку : за 2007 рік у розмірі 8 х 410,06= 3280.48   – 360 ( виплачена позивачу фактично)=2920.48    грн.; за 2008 рік у розмірі 8 х 481,00= 3848 - 400= 3448 грн., тобто загалом сума до виплати складає:  2920.48     +  3448 =  6368.48    грн. Оскільки позивачу виплачено – у 2007 році – 360 грн., у 2008 році – 400 грн., що є  на переконання суду, порушенням його гарантованих прав.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 486 від 11-04-2002 року, № 425 від 31-03-2003 року, № 177 від 18-01-2004 року Міністерство фінансів і Державне казначейство зобов`язані перерахувати кошти для виплати разової грошової допомоги згідно із Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а їх виплату проводять  органи праці та соціального захисту населення, у даному випадку – Управління праці та соціального захисту населення Краснодонської  райдержадміністрації.

Згідно п.9 ст.87 Бюджетного Кодексу України встановлено, що до виплат з Державного бюджету України відносяться виплати щорічної разової допомоги ветеранам війни.

Як зазначено судом вище, нормативні акти, в тому числі й Закони, не можуть звужувати обсяг прав громадян, в даному випадку – позивача.

Суд зазначає, що відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє прав на таку допомогу. Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії та соціального захисту» не передбачено обмеження таких виплат наявністю певних коштів чи фінансування.

           Згідно зі статтею  152 Конституції України - Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

     Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод  та інтересів особи встановлено річний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного  позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивач не надав до суду клопотання про поновлення йому строку  для звернення до суду, не навів поважність пропуску причин  звернення до суду,  в свою чергу  відповідач наполягає на застосуванні строку, таким чином, суд вважає, що  вимоги позивача  задоволенню не підлягають  в зв”язку з  пропуском  строку звернення до суду,  оскільки суд  з власної ініціативи не може поновити строк звернення до суду,  т.я  це не передбачається  вимогами адміністративного судочинства.

          За таких обставин суд вважає, що у позивача немає законних та обґрунтованих підстав  для задоволення вимог та стягнення недонарахованої суми  допомоги до 5 травня за 2007,208 р.р., оскільки позивач звернувся до суду  за захистом своїх прав  04.11.2009 р., тим самим  пропустив, передбачений законодавством  річний строк звернення до суду,  про причини   пропуску нічого не повідомив,  вимог  про поновлення строку позов не містить,  про поважність причин пропуску також нічого в позові не наведено. А  посилання   відповідача  на те, що  у 2008 р.  позивачу необхідно відмовити  в зв”язку з необґрунтованістю вимог  є безпідставними.

            Керуючись, ст.ст.  8-12, 16,99,100, 159, 160, 161,162, 160, 167 КАС України, ст..22, ч.1 ст.50 Конституції України, Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд-

                                     В И Р І Ш И В :

                    Відмовити   ОСОБА_1    в задоволенні позову до Управління праці і соціального захисту населення  Краснодонської райдержадміністрації  про визнання дій неправомірними та стягнення  допомоги до 5 травня  в зв”язку з пропуском  строків звернення до суду.

На постанову суду може бути подана заява про апеляційне оскарження до Донецького апеляційного адміністративного суду  протягом 10 діб з дня проголошення рішення через Краснодонський міськрайонний суд.

              Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 діб після подання заяви про апеляційне оскарження.

              Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана у строк встановлений для подання заяви про  апеляційне оскарження постанови суду.

Суддя:                                              М.Б.Баличева