Справа № 2-2413 /2009 р.

 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада  2009 р.                                                                Біляївський районний суд

                                                                                                        Одеської області

В складі головуючого – судді Андреєва Е.О.

при секретарі   Довженко І.С.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду м.Біляївка  цивільну справу за позовною  заявою ВАТ  « Ерсте Банк « до ОСОБА_2, ОСОБА_3 « про стягнення заборгованості за кредитним договором « та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ВАТ « Ерсте Банк « про визнання недійсним кредитного договору та іпотечного договору «, суд -

В С Т А Н О В И В :

    Позивач ВАТ « Ерсте Банк «  звернувся до суду із даним позовом, стверджуючи, що відповідно до умов кредитного договору  № 014/1388/2/11214 від  07.03.2008 р. , відповідачу ОСОБА_2 був виданий кредит в сумі 100 000 доларів США з строком погашення до 06.03.2028 р із сплатою 12 % річних за користування кредитними коштами. В забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань, було прийнято поруку ОСОБА_3, про що 07.03.2008 р. було укладено відповідний договір поруки. В той же день, між банком та позичальником було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 633, відповідно до умов якого ОСОБА_2 було передано в іпотеку ВАТ « Ерсте Банк « земельну ділянку площею 0,1108 га, що знаходиться в с.Усатове Біляївського району по вул.Будьонного,25. Вказуючи на те , що   відповідачі не виконують свої зобов`язання за кредитним договором та договором поруки,  позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з останніх солідарно заборгованості , яка станом на 30.07.2009 року складає 106602,16 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 820836,63 грн. та судових витрат.

   Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні на задоволенні первісного позову наполягав, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити, подавши відповідні письмові пояснення та заперечення на зустрічний позов (а.с.90-99).

   В свою чергу, відповідачі первісний позов не визнали, подавши відповідні письмові заперечення на нього (а.с.45-49)  та звернулися до суду із зустрічним позовом до ВАТ « Ерсте Банк « (а.с.71-77), в якому зазначили, що вищезазначені кредитний договір, договір поруки та іпотечний договір  укладені з істотними  порушеннями чинного законодавства, а тому вони просять визнати їх недійсними з підстав, вказаних ними у зустрічному позові , скасувати заборону на відчуження житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки площею 0,1108 га, що розташовані в с.Усатове Біляївського району по вул.Будьонного,25 та зобов`язати ВАТ « Ерсте Банк « прийняти від ОСОБА_2 суму у розмірі 448803,6 грн. з розстрочкою платежів  на 120 місяців за умови, що місячний платіж буде складатиме 3740,03 грн.

  Вислухавши у судовому засіданні пояснення сторін,  вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає , що позов ВАТ « Ерсте Банк «  підлягає задоволенню у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 необхідно відмовити  з наступних підстав.

 Як встановлено судом , відповідно до умов кредитного договору  № 014/1388/2/11214 від  07.03.2008 р. , відповідачу ОСОБА_2 був виданий кредит в сумі 100 000 доларів США з строком погашення до 06.03.2028 р із сплатою 12 % річних за користування кредитними коштами (а.с.12-14). В забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань, було прийнято поруку ОСОБА_3, про що 07.03.2008 р. було укладено відповідні договори поруки(а.с.24-25). В той же день, між банком та позичальником було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 633, відповідно до умов якого ОСОБА_2 було передано в іпотеку ВАТ « Ерсте Банк « земельну ділянку площею 0,1108 га, що знаходиться в с.Усатове Біляївського району по вул.Будьонного,25(а.с.20-23).

  Судом також встановлено , що станом на 30.07.2009 року  відповідачі не виконали свої зобов`язання за кредитним договором та договором поруки, у зв`язку із чим у них виникла  заборгованість перед установою банку   у сумі 106602,16 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 820 836,63  грн.

  Вказані обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, в тому числі розрахунком заборгованості ( а.с.7-11)  і відповідачами не спростовані.

  З урахуванням  суд вважає, що позовні вимоги ВАТ « Ерсте Банк « є обгрунтованими, права позивача порушені ті підлягають судовому захисту.

   В той же час, суд не знаходить підстав для задоволення зустрічного позову відповідачів, виходячи з наступного.

   Так, обґрунтовуючи свої вимоги щодо визнання недійсним кредитного договору, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зазначили, що при його були порушені вимоги чинного законодавства України щодо валюти , в якій виражене зобов`язання. Зокрема, за кредитним договором зобов`язання сторін виражене в доларах США, хоча за ст.524 ЦК України зобов`язання має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні. Також, на думку відповідачів , при укладанні кредитного договору , банком не було надано інформації щодо умов кредитування, не вказана дата видачі кредиту, а положення договору щодо дострокового погашення кредиту та про відкличність зобов`язань банку суперечать вимогам закону України « Про захист прав споживачів «.  

  Між тим, з такими доводами відповідачів суд погодитись не може.

  Зокрема,ч. 2 ст.192 ЦК України передбачена можливість використання іноземної валюти в України у випадках і в порядку, встановлених законом.

  Законодавством України, а саме: Законами України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000р. з наступними змінами, "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993р. з наступними змінами, Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. "Про систему валютного регулювання та валютною контролю", а також іншими законодавчими актами, при наявності відповідної ліцензії банку, виданої Національним Банком України, передбачена можливість надання банками резидентам України кредитів в іноземній валюті.

  Відповідно до ст.55 Закону України "Про банки та банківську діяльність" кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором та позичальником у письмовій формі.

  За змістом ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

 До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфу 1 Глави 71 підрозділу 1 Розділу III Книги п'ятої ЦК України, тобто за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначні родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст. 1046 ЦК України).

 Як вбачається із матеріалів справи, на момент укладання кредитного договору у ВАТ « Ерсте Банк «   було право надавати кредити в іноземній валюті, що підтверджується копіями банківської ліцензії №224,    дозволу №224-1 . на право здійснення відповідних операцій та додатком до дозволу 224-2, в якому зазначений перелік операцій, які має право здійснювати відповідач, в тому числі і операції з валютними цінностями (а.с.101-103). Крім того, всі документи на отримання кредиту від імені ОСОБА_2  були оформлені на отримання кредиту в іноземній валюті в сумі 100 000 доларів США(а.с.18-19), що останньою у судовому засіданні не заперечувалося.

 А тому посилання відповідачів на відсутність у сторін права виразити кредитні зобов'язання в іноземній валюті є неприйнятними.

  Крім того,  ч.1 ст.651 ЦК України   передбачено, що договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше  не встановлено договором або законом. Разом із тим,  такої згоди між сторонами не було. Відповідачами , зокрема, не надані докази щодо їх  звернення  до установи  банку з пропозицією змінити умови кредитного договору з часу його укладення . Між тим, ст.654 ЦК України передбачено, що зміни договору здійснюються в такій самій формі як і договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом.

  В п .11.2 вищевказаного кредитного договору визначено, що зміни і доповнення до нього вносяться за взаємною згодою сторін та оформлюються в письмовій формі додатковими угодами, які стають його невід`ємною частиною .

 Тільки лише у виняткових випадках відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України передбачено розірвання договору за рішенням суду  на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, або в інших випадках, встановлених договором або законом..

  Між тим, відповідачами ні в позовній заяві, ні в ході судового розгляду не наведено обґрунтування виняткової ситуації, що склалася у позивача, яка могла бути підставою для розірвання кредитного договору.

   Посилання ж відповідачів на положення ст.ст. 203,215,227 ЦК України та на інші акти цивільного законодавства щодо інших підстав для  визнання кредитного договору недійсним також є неприйнятними, так як відповідні правовідносини щодо укладання , зміни і розірвання договору урегульовані відповідною главою 53  ЦК України, норми якої є спеціальними і тому вони повинні застосовуватися саме  щодо врегулювання спірних договірних відносин.

  Суд також вважає безпідставними вимоги відповідачів щодо визнання недійсним договору поруки з тих підстав, що порука була надана ОСОБА_3 як фізичною особою, а не як фізичною особою-підприємцем. Так, відповідно до положень ст.553 ч.3 ЦК України поручителем може бути будь-яка особа або декілька осіб. При цьому, вказана норма закону не встановлює, що поручителем може бути тільки фізична особа-підприємець.

  Із наявних у справі доказів, вбачається, що договір поруки було укладено між ВАТ « Ерсте Банк « та відповідачами в межах чинного законодавства. Обставини  припинення поруки, передбачені ст.559 ЦК України та п.п.5.2.1-5.2.3 договору в ході судового розгляду не встановлені, а тому і підстав для визнання його недійсним суд також не вбачає.

   Суд також не знаходить підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним іпотечного договору, скасування заборон на відчуження житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки в с.Усатове по вул.Будьонного,25, виходячи з наступного. Відповідно до ст.575 ЦК України правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються відповідним законом, яким є закон України « Про іпотеку « від 05.06.2003 р. Згідно із вимогами   ст 4. вказаного закону обтяження нерухомого   майна   іпотекою   підлягає  державній реєстрації   в   порядку,  встановленому  законодавством.  У  разі недотримання  цієї  умови  іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя  не  набуває  пріоритету  відносно зареєстрованих прав  чи  вимог  інших  осіб на передане в іпотеку нерухоме майно. Положеннями п.8.10 іпотечного договору , укладеного між сторонами 07.03.2008 року, відомості про обтяження предмету іпотеки зобов`язанням вносяться до Державного реєстру іпотек шляхом надання іпотеко держателем повідомлення нотаріусу(реєстратору).Із наданих представником позивача доказів вбачається, що відомості щодо укладеного між сторонами іпотечного договору внесені у відповідні Державний реєстр іпотек та Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна(а.с.121-122), а тому посилання відповідачів на те, що вказаний договір не пройшов державну реєстрацію і  є неукладеним, не ґрунтуються на законі.

   Є також неприйнятними посилання відповідачів на те, що через укладення вказаного іпотечного договору були порушені права їх неповнолітньої дитини. Сама по собі наявність обтяження щодо предмету іпотеки не порушує прав неповнолітньої дитини, зокрема її право на проживання і користування вказаним майном. Окрім того, позивачем не заявлено жодної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки чи реалізацію нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці, а тому, на думку суду, позовні вимоги відповідачів в цій частині мають на меті уникнути будь-яким чином відповідальності за невиконання своїх зобов`язань та звільнити належне їм майно від обтяжень.

   Інші вимоги щодо зобов`язання позивача прийняти від відповідачки ОСОБА_2 відповідну суму у розмірі 448803,6 грн. з розстрочкою платежів на 120 місяців є похідними від вищезазначених вимог, заявлених у зустрічному позові, і приймаючи до уваги, що суд не знайшов підстав для визнання недійсними укладених між сторонами договорів, вони також не підлягають задоволенню.

   Керуючись ст.ст.525,526,530,549,554,559,624,629,651,1048-1050,1054 ЦК України, ст.ст. 10,11,60,212-215 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

    Позовні вимоги ВАТ  « Ерсте Банк « задовольнити повністю.

   Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ВАТ  « Ерсте Банк «  заборгованість в сумі 820 836 грн.63 коп., а також сплачене держмито в сумі 1700 грн. та витрати з ІТЗРС в сумі 120 грн., а всього стягнути солідарно з відповідачів 822656 грн.63 коп.

    У зустрічному позові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити повністю.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Одеської області через Біляївський районний суд шляхом подачі протягом 10-ти днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги , або в порядку ст.295 ч.4 ЦПК України.

     Суддя Біляївського районного суду                                                                             Е.О.Андреєв