КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  м. МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ    

                                                                                                                                        Справа № 2-а-326/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

25 лютого 2010 року                                                                                           м. Макіївка

                Кіровський районний суд міста Макіївка Донецької області у складі

                        головуюча   суддя                     Смєлік С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Макіївки Донецької області  про визнання неправомірною бездіяльності щодо нездійснення належних виплат і покладання зобов’язання про здійснення нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни,

 В С Т А Н О В И В:

1 лютого 2010 року ОСОБА_1 звернувся з  позовом, уточненим під час  судового розгляду   до Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки про визнання неправомірною бездіяльності щодо нездійснення належних виплат і покладання зобов’язання про здійснення нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем його права на отримання належних за законом соціальних виплат.

Позивач ОСОБА_1, належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду  справи у судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності у зв'язку з поганим станом здоров'я.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначено, що він має статус дитини війни, яким відповідно до положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачена державна соціальна підтримка у виді здійснення щомісячно підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виходячи із норм Закону, вона має право на отримання вказаного підвищення до пенсії з 9 липня 2007 року, однак управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки незаконно відмовило йому у нарахуванні та виплаті доплати до пенсії.

Посилаючись на порушення його конституційних прав на належний соціальний захист, він просить суд визнати неправомірною бездіяльність відповідача та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року.

Позивач вважає, що строк звернення з адміністративним позовом до суду ним пропущений з поважних причин, оскільки він не розуміється у законах, а службові особи органу Пенсійного фонду України на протязі всього часу безпідставно переконували, у тому числі в засобах масової інформації, у правомірності своїх дій. В силу свого похилого віку, стану здоров’я, він не зміг своєчасно звернутися з позовом до суду. Про порушення своїх прав він дізнався тільки  після висвітлення зазначених змін у чинному законодавстві з засобів масової інформації у жовтні 2008 року. До теперішнього часу його соціальні права не захищені, тому просить суд поновити йому строк для звернення з адміністративним позовом за відповідні періоди 2007 – 2008 років за захистом порушеного права.

Відповідач – управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області, яке належним чином повідомлене про час і місце судового розгляду справи, не використало наданого законом права на участь свого представника в судовому засіданні, надавши письмову заяву про можливість розгляду справи за його відсутності, тому суд вважає можливим розглянути і вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

  У письмових запереченнях відповідач, не визнаючи позовні вимоги унаслідок їх безпідставності, стверджує, що дію статті шостою Закону «Про соціальний захист дітей війни» у названі позивачем роки в установленому законом порядку нормативно-правовим актами було зупинено та скасовано. Мінімальний розмір пенсії за віком, зазначений у Законі «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно до визначені розмірів пенсій, призначених за цим Законом і не застосовується для обрахування інших пенсій. Законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми закону, яка втратила чинність на підставі Рішення Конституційного Суду України, тому немає підстав керуватися статтею 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» у редакції до 1 січня 2008 року. Крім того, до теперішнього часу на законодавчому рівні не врегульовані питання щодо спеціального фінансування виплати органами Пенсійного фонду України даного підвищення пенсій дітям війни. Вважає, що посадові особи районного управління Пенсійного фонду України діяли у відповідності з чинним законодавством, законні права та інтереси позивача при цьому порушені не були, тому просить суд  у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

    Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, в межах заявлених позовних вимог (статті 11 КАС України) суд установив наступне.

Відповідно до вимог статті 46 Конституції України (254к/96-ВР) громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Приписами Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-1V «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон № 2195-1V), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлений правовий статус дітей війни та визначені основи їх соціального захисту, гарантована їх соціальна захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної допомоги. Дитина війни відповідно до статті першої цього Закону це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

    За даними паспорту серії ВВ № 990125, виданого Кіровським  районним відділом Макіївського міського управління  ГУМВС України в Донецькій області, ОСОБА_1, народився 29 червня 1940 року, є громадянином України. Правовий статус позивача як дитини війни підтверджено пенсійним посвідченням серії АА № 288334, яке видано Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради.

    Статтею шостою Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Визначення мінімального розміру пенсії за віком наведене у статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і встановлене у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

    З огляду на наведене суд визнає, що позивач відноситься до категорії дітей війни і на нього поширюється дія зазначеної норми Закону № 2195-1V щодо отримання передбаченої державою соціальної підтримки.

Приписами пункту 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та в статті 111 цього Закону визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті шостої Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

    Водночас Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема: пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яким стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена у новій редакції.

    Відповідно до вимог статті 152 Конституції України, статті 73 Закону «Про Конституційний Суд України» та пункту 5 зазначених Рішень Конституційного Суду України положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність та не підлягають застосуванню. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що є неконституційними.

    Таким чином, відповідні норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з 9 липня 2007 року втратили чинність, унаслідок чого відновлена попередня редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої пенсія такій категорії осіб підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Підпунктом 2 пункту 41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-1V "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і текст статті шостої викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни".

На виконання вимог Закону 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", відповідно до пункту восьмого якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня - 48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 грн. та з 1 жовтня - 49,80 грн.

Водночас Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема: пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та положення пункту 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена у новій редакції.

Відповідно до вимог статті 152 Конституції України, статті 73 Закону "Про Конституційний Суд України" та пункту 5 зазначених Рішень Конституційного Суду України положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність та не підлягають застосуванню. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що є неконституційними.

Таким чином, відповідні норма Закону України  "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" з 22 травня 2008 року втратила чинність, унаслідок чого відновлена попередня редакція статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до якої пенсія такій категорії осіб підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим встановлено, що підвищення до пенсії дітям війни з 22 травня 2008 року органами Пенсійного фонду України виплачувалось на підставі зазначеної постанови Уряду, яка в цій частині суперечить вимогам Закону № 2195-1V.

Статтею 71 Закону України « Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України « Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України « Про соціальний захист дітей війни».

У частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та в пункті п'ятому постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України ( 254к/96-ВР), закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Виходячи із встановленого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права, загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами, суд вважає, що при  вирішенні даного спору, підлягають застосуванню з 22 травня 2008 року положення статті 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки у 2009 році ОСОБА_1 як дитині війни відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" доплата до пенсії у виді 30 відсотків мінімальної пенсії не здійснювалась: позивачу нараховане і виплачене щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, що в цій частині суперечить вимогам Закону № 2195-1V.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, суд дійшов висновку, що відповідачем - управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки не надано достовірних, беззаперечних доказів правомірності своєї бездіяльності щодо нездійснення належних позивачу виплат підвищення пенсії як дитині війни. Протиправною бездіяльністю посадових осіб відповідача в зазначений період були порушені встановлені законом і Конституцією України права і законні інтереси ОСОБА_1

Розмір мінімальної пенсії за віком за чинним законодавством визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-1V «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Відсутність іншого нормативно-правового акту, який встановлював би  величину мінімального розміру пенсії за віком для визначення розмірів пенсій за іншими законами чим зазначений, не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Посилання відповідача про необхідність відновлення дії статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що існувала до 1 січня 2008 року, тільки за спеціальною вказівкою нормативно-правового акту, судом визнаються безпідставними, оскільки відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі з моменту визнання норми неконституційною, вона втрачає чинність, а тому відновлюється дія попередньої редакції статті Закону.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про відсутність спеціального бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому нормами Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з огляду на те, що статтею 7 цього Закону визначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а судові рішення ухвалюються в межах норм чинного законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату підвищення пенсій, оскільки згідно приписів частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відтак держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є її головним обов’язком, тому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх публічних зобов’язань (рішення Європейського суду з прав людини - справа «Кечко проти України»). Наведені у запереченні відповідачем аргументи не є підставою для звуження існуючого у позивача як дитини війни права на отримання соціальної виплати – підвищення до пенсії і для звільнення відповідача від виплати такої допомоги у передбаченому Законом розмірі.

    Приймаючи до уваги викладені позивачем обставини, доведеність існування у ОСОБА_1 суб’єктивного права і факт його порушення, враховуючи, що до теперішнього часу держава не виконала гарантованих законом і нормами Конституції України соціальних зобов’язань перед позивачем відносно здійснення підвищення до його пенсії як дитині війни за відповідний термін 2007 року у  розмірі, передбаченому законом, судом причина пропуску строку звернення позивача з адміністративним позовом до суду визнається поважною і відповідно до вимог статей 100, 102 КАС України судом цей строк поновлюється.

Враховуючи викладене, суд визнає, що вимоги ОСОБА_1 про виплату йому підвищення до пенсії у розмірі, визначеному в статті шостій Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року   є обґрунтованими  та підлягають задоволенню.

З огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України, встановивши що управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки порушило норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає необхідним зобов’язати відповідача  провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону і не може здійснити стягнення конкретної суми соціальної допомоги.

Зважаючи на те, що Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, у тому числі залежно від предмету правового регулювання, немає закону, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу, суд, відповідно до принципу дії нормативно-правових актів у часі та виходячи з правил застосування норм матеріального права, дійшов висновку про правомірність дій посадових осіб управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки щодо не проведення доплат до пенсії позивачу згідно вимог статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» за період  з 1 січня по 9 липня 2007 року та з 1 січня по 21 травня 2008 року.

Позивач не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов’язані із зверненням до суду і розглядом адміністративної справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач є державною установою, суд вважає можливим у відповідності до положень статті 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 9, 11, 71, 88, 158-160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

П О С Т А Н О В И В:

Пропущений з поважних причин  ОСОБА_1 строк звернення з адміністративним позовом до суду за захистом порушеного права за відповідний період 2007 та 2008 років поновити.

Адміністративний позов ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецькій області задовольнити  частково.

Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області щодо нездійснення  ОСОБА_1 Муніру ісхаковичу за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року  по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року 31 грудня 2009 року  щомісячних виплат підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої в частині 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області здійснити ОСОБА_1 Муніру ісхаковичу як дитині війни відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої в частині 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року , з 22 травня  2008 року по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням фактично отриманих сум.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано Донецькому апеляційному адміністративному суду через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня  складання постанови в повному обсязі.

           Апеляційна скарга на постанову суду подається Донецькому апеляційному адміністративному суду через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі без попереднього подання заяви.

Суддя: