Справа № 5/2- „ А „ -  182/2009 р.

                                      П О С Т А Н О В А

                                  ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

    19 лютого 2010 р. Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого – судді Божок С.К.

       при секретарі  - Журавльовій С.В.

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді Київської області цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації, третя особа – ВАТ „ Райагрохім ” про визнання дій неправомірними про зобов’язання виплатити недоотримані суми щомісячної доплати працюючому в зоні посиленого радіологічного контролю,

             встановив :

Позивач звернувся до суду з позовом  до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної  адміністрації  про визнання дій відповідача щодо відмови у виплаті щомісячної доплати як працюючому в зоні посиленого радіологічного контролю неправомірними та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплатити недоотримані суми щомісячної доплати працюючому в зоні посиленого  радіологічного контролю за період з грудня 2006 р. по жовтень 2008 р.  в розмірі 9 881 грн. 55 коп. передбачені ст. 39 Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 р.

    В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він є  працюючим на території  зони посиленого радіологічного контролю і відповідно до  абз.4 ч.1 ст. 39 Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на отримання щомісячної грошової доплати в сумі однієї мінімальної заробітної плати. При цьому розмір мінімальної заробітної плати береться для розрахунку на момент виплати грошової доплати. У зв’язку з тим, що відповідачем через третю особу не було здійснено щомісячну грошову доплату у розмірі, визначеному законодавством України, виникла заборгованість за період з грудня 2006 р. по жовтень 2008 р.  в розмірі 9 881 грн. 55 коп.

    У судовому засіданні позивач доводи позовної заяви підтримав та просив задовільнити. Про те, що його право порушено щодо доплати за роботу в зоні радіологічного контролю він дізнався після оприлюднення рішення Конституційного Суду України у липні 2007 р., але вважає, що він не пропустив строки  звернення до суду.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що  відповідач  не розпоряджається  бюджетними коштами на потреби соціального захисту населення , які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи .   Порядок використання коштів Державного бюджету затверджений Постановою КМ України  від 20.09.2005 р. № 936  на даний час не змінений  та не скасований. Відповідач не наділений повноваженнями самостійно визначати розмір компенсаційних виплат громадянам. Відповідно до ст. 95 Конституції України виключно законом України про Державний бюджет визначаються будь-які видатки держави на  загально-суспільні потреби, розмір і цільове призначення цих видатків.  Законом України „ Про  Державний бюджет України” не передбачалися бюджетні призначення для доплати за роботу в зоні посиленого радіологічного контролю у розмірі мінімальної заробітної плати. Крім того, позивачем порушений строк позовної давності без поважних причин і відповідно до ст. 100 КАС України  позивачу необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог.

    Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову не заперечував .  

    За таких обставин, з урахуванням думки позивача, представника відповідача, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника третьої особи на підставі наявних у справі доказів.  

    Вислухавши пояснення позивача, заперечення на позов представник відповідача, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

    Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

    Судом встановлено, що позивач працює на території, що віднесена до зони екологічного контролю. Дані обставини підтверджуються довідкою з місця роботи та трудовою книжкою, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 39 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » від 28.02.1991 р. позивач за період з грудня 2006 р. по жовтень 2008 р. має право на щомісячну грошову доплату в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається Законом України про державний бюджет на відповідний рік і цей розмір береться для розрахунку на момент виплати доплати. Щомісячна грошова  доплата здійснюється за місцем роботи за фактично відпрацьований час за рахунок коштів, отриманих від Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації.  

    Фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією вищевказаного Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

    Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.  

    Встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836 « Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » гарантований мінімальний розмір розрахункової величини для всіх видів виплат, передбачених Законом України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  суперечить вимогам ст. 39 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ».

    Законом України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » (статті 62, 67 ) Кабінету Міністрів надано право проводити лише роз’яснення порядку застосування цього Закону, та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення їх та встановлення у твердій сумі, яка не відповідає Закону.

    Іншими Законами ( « Про встановлення мінімальної заробітної плати », « Про Державний бюджет » ) в період 2002 р.  по даний час Кабінету Міністрів України також не надавалося право на зменшення гарантованих державою виплат, а дише надано право здійснювати застосування норм, в яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, виходячи з реальних можливостей видаткової частини заробітної плати, але ніяких рішень з   цих питань Кабінет Міністрів не приймав.

    Відповідно до положень статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняття нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту і обсягу  існуючих прав і свобод не допускається.  

    05.10.2006 р. внесено зміни до Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » відповідно до вимог ст. 71 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » дія положень цього Закону не може призупинятися іншими  законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

    Висновок суду також ґрунтується на аналізі рішень Конституційного Суду України від  20.03.2002 р. та 01.12.2004 р.

    Так, Конституційний суд України визначає, що відповідно до ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов’язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров’я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров’я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави.

    Конституційний Суд України вважає, що для значної кількості громадян пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня, який не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом, то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії  можливе  умови введення відповідно до  пункту 31 ч. 1 ст. 85, п. 19  ч. 1 ст. 92 Конституції України надзвичайного стану.

    Крім того,  Конституційний Суд України рішеннями від 09 липня 2007 р. № 6-рп, від 22 травня 2008 р. № 10-рп. визнав неконституційними зупинення Законом України про державний бюджет України дію інших законів щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів, встановлення іншого ( додаткового ) правового регулювання відносин, ніж вже передбачено законами.

    Виходячи з загальних засад пріорітетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме  ст. 39 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи »,  а не постанова  Кабінету Міністрів України   від 26.07.1996 р.  № 836 « Про  компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ».

    За таких обставин та з урахуванням вимог ст. 39 Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” позивачу за рахунок коштів отриманих від Управління праці та соціального захисту населення необхідно виплатити недоотримані суми щомісячної грошової доплати, як працюючому в зоні радіологічного забруднення за період з грудня 2006 р. по жовтень 2008 р. в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. При цьому розмір мінімальної заробітної плати береться для розрахунку на момент  виплати  щомісячної доплати.

           Суд дійшов висновку про те, дії Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації щодо відмови позивачу у виплаті щомісячної доплати як працюючому на території  радіоактивного забруднення відповідно до вимог ст. 39 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи « необхідно визнати неправомірними. Позов в цій частині підлягає задоволенню.

    Доводи представника відповідача, що позов не підлягає задоволенню у зв’язку з відсутністю бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків, судом не може бути прийнята до уваги.

Статтею 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом та іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені частинами 1 та 2 стаття 100 КАСУ, згідно з якою  пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, за умови якщо на цьому наполягає одна із сторін.

У судовому засіданні представник відповідача наполягала за застосуванні наслідків  пропуску строків звернення до суду стосовно позовних вимог позивача.    

У судовому засіданні позивач зазначив, що він дізнався, що його право на отримання щомісячної доплати працюючому в зоні посиленого радіологічного контролю порушено відповідачем після оприлюднення Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р.

Судом встановлено, що рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 офіційно оприлюднено у Офіційному Віснику України, 2007, № 52, 27.07.2007 р.

Таким чином, позивач повинен був дізнатися, що його право на отримання щомісячної доплати працюючому в зоні посиленого радіологічного контролю порушено саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України, тобто з 27.07.2007 р.

Приймаючи до уваги, що позивач звернувся до суду 11 грудня 2008 р., суд вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду щодо зобов’язання виплатити недоотримані суми щомісячної доплати працюючому в зоні посиленого радіологічного контролю за період з грудня 2006 р. по 9 липня 2007 р. і перерахунку підлягає недоотримана сума щомісячної доплати працюючому в зоні посиленого радіологічного контролю за період з  9 липня 2007 р. по  червень 2008 р.

Таким чином відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок та виплатити позивачу різницю  недоотриманої ним доплати за роботу в зоні посиленого радіологічного контролю за період з 9 липня 2007 р. по жовтень 2008 р. включно в розмірі, визначеному ст. 39 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ». Позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

     Керуючись ст. 39, 71   Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” від 28.02.1991 р., ст.ст. 21, 22 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України  від 09.07.2007 р. № 6-рп, від 22 травня 2008 р. № 10-рп., ст.ст. 159-163 КАС України, суд –

                    ПОСТАНОВИВ :

    Позовні вимоги задовільнити частково.

    Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати як працюючому на території радіоактивного забруднення неправомірними.

      Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, яке розташоване за адресою: 07300, м. Вишгород вул. Набережна,6 А здійснити перерахунок та виплатити на  користь ОСОБА_1 різницю недоотриманої ним доплати як працюючому на території радіоактивного забруднення за період з 9 липня 2007 р. по жовтень 2008 р. включно у розмірі, передбаченому ст. 39 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського адміністративного апеляційному суду  через Вишгородський районний суд Київської області.

          Суддя