Справа № 22-а-26205/11 Головуючий 1-ої інстанції ЧернихЄ.А.
Категорія: соціальні виплати Доповідач Івах А.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2011 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Івах А.П.,
суддів - Пшенічної Л.В., Борової С.А.,
за участю секретаря - Чабан А.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні апеляційного суду Харківської області справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Барвінківському районі Харківської області на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 29 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Барвінківському районі Харківської області про перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги як особі, яка має правовий статус дитини війни, -
встановила:
У липні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Він зазначив, що має правовий статус дитини війни. Відповідач не здійснює йому доплати, передбачені Законом України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІУ «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон № 2195-ІV), у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на вказані обставини, просив зобов’язати управління Пенсійного фонду України (далі - управління ПФУ) у Барвінківському районі Харківської області здійснити перерахування такої доплати, починаючи з 9 липня 2007 року і провести відповідні виплати.
Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 29 липня 2010 року позов задоволено частково. На управління ПФУ у Барвінківському районі Харківської області покладено обов’язок здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та провести відповідні виплати за періоди: з 22 травня 2008 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
В апеляційній скарзі управління ПФУ у Барвінківському районі Харківської області просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в позові. При цьому посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу просить розглянути за відсутності свого представника.
ОСОБА_1 рішення суду не оскаржував, письмових заперечень на апеляційну скаргу не надавав.
Апеляційна скарга прийнята до розгляду судовою колегією судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області і розглядається за правилами КАС України відповідно до вимог Закону України від 02 грудня 2010 року № 2748- VI про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами, який набрав чинності 30 грудня 2010 року.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить до категорії громадян, яким відповідно до Закону № 2195 - IV встановлено правовий статус дитини війни.
Відповідно до ст. 6 Закону № 2195-ІV, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % від мінімальної пенсії за
віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (далі - Закон № 489-V) дію ст. 6 Закону № 2195-ІV зупинено на 2007 рік з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону № 489-У визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Згідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується у підвищеному розмірі надбавки, встановлені для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема положення п. 41 розділу 2 Закон України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Зазначені рішення Конституційного Суду України є остаточними, обов’язковими де виконання на всій території України, і такими, що мають преюдиційне значення для судії загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку із правовідносинами, які виниклі внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, з 22 травня 2008 року по день ухвалення рішення діяла і діє ст. 6 Закону МІ 2195-ІV, у редакції на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та ; спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції підставно виходив із того, що управління ПФУ у Барвінківському районі Харківської області як орган, якому делеговані повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону № 2195-ІV і здійснити позивачу відповідні нарахування з 2 травня 2008 року, але на порушення вказаної норми, таких нарахувань не проводило. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що розрахунок щомісячного підвищення необхідно проводити з визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове держави пенсійне страхування» розміру мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Доводи апеляційної скарги про неврегульованість механізму реалізації положень ст. Закону № 2195-ІV на висновки суду не впливають.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленo, для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії
віком. .
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону № 2195-1 застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Посилання в апеляційній скарзі на постанову Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» - безпідставне.
Відповідно до положень ст. ст. З, 6 Закону № 2195-ІV встановлено конкретний розмір державної соціальної гарантії дітям війни у вигляді підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком та передбачено, що соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
З огляду на пріоритетність законів над підзаконними актами, суд підставно застосував дію Закону № 2195-ІV, а не зазначеної вище постанови Кабінету Міністрів України.
Безпідставними є і посилання в апеляційній скарзі на відсутність бюджетних коштів для реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-ІV, оскільки реалізація позивачем права на підвищення пенсії, яке базується на чинному законі України, не може бути постановлено у залежність від бюджетних асигнувань. До того ж, це питання виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалось.
Судом не ухвалювалось рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування ПФУ, а тому посилання відповідача на можливість нецільового використання його коштів - не ґрунтуються на матеріалах справи.
Позов пред’явлено і рішення ухвалено за нормами цивільного судочинства на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року № 1691-VI, який набрав чинності 10 березня 2010 року.(далі - Закон 2195-ІV)
При цьому норми процесуального і матеріального права судом першої інстанції дотримані.
Цивільний процесуальний Кодекс України, за нормами якого розглянута справа, не містить обмежень щодо строку звернення до суду з позовом про перерахунок соціальних виплат.
Не містить таких обмежень і Закон 2195-ІV.
З огляду на це та, зважаючи на рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2006 року у справі: «Мельник проти України» щодо принципу правової визначеності та передбачуваності національного законодавства, зокрема процесуальних строків, судова колегія не застосовує аналогію ст.ст. 99, 100 КАС України.
При цьому судова колегія враховує також похилий вік позивача та те, що відповідач не просив про застосування такої аналогії
Керуючись ст. 160, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 2, ч. 1, ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Барвінківському районі Харківської області залишити без задоволення.
Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 29 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п’ять днів після направлення її особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий –
Судді: